3. Завдання суоп та їх вирішення
3.1. Професійний відбір і навчання.
3.1.1. Професійний відбір.
Необхідно приділити особливу увагу професійному відбору. Потрібно визначити коло працівників, що виконують важкі роботи, роботи із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також такі, де є потреба у професійному доборі. Робітники цих категорій повинні пройти медичний огляд, а ті, що відносяться до останньої категорії, бажано, психофізичне обстеження. Урахування результатів обстежень дозволяє значно знизити ризик виникнення нещасних випадків. Переліки вказаних професій наведено в ДНАОП 0.00-8.02-93 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», ДНАОП 0.03-4.02-94 «Положення про медичний огляд працівників певних категорій», ДНАОП 0.03-8.06-94 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі». Слід також мати на увазі ДНАОП 0.03-8.07-94 «Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх», ДНАОП 0.03-8.08-93 «Перелік важких робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок».
3.1.2. Навчання з питань охорони праці та система інструктажів. Обов’язкові вимоги до проведення навчання з питань охорони праці, а також до спеціального професійного навчання викладено в статті 20 Закону України «Про охорону праці», а також у ДНАОП 0.00-4.12-99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці». У Положенні про СУОП потрібно зарегламентувати порядок дій, компетенцію відповідальних осіб при організації і проведенні навчання, своєчасну актуалізацію навчальних програм і інструкцій. Потрібно проаналізувати і задокументувати необхідність і порядок підвищення кваліфікації робітників і керівництва, що не відносяться до обов’язкового.
Порядок проведення і види інструктажів викладено в ДНАОП 0.00-4.12-99 «Типове положення про навчання з питань охорони праці».
Потрібно звернути увагу на необхідність організації інформаційних каналів для забезпечення зворотнього зв’язку від робітників щодо якості і повноти інструктажів.
Документальне оформлення інструктажів є загальноприйнятим.
Треба мати на увазі, що нещасні випадки на виробництві досить часто трапляються у ситуаціях, які виходять за рамки постійної, звичної виробничої практики, тобто у ситуаціях, що називають позаштатними, але які не є аварійними. Діючі нормативні акти не вимагають складання інструкцій з охорони праці для таких ситуацій і вони залишаються поза увагою. Вміння передбачити такі ситуації, попередити ризик, який вони можуть становити, задокументувати попереджувальні дії і виконати їх є важливим елементом охорони праці.
3.2. Взаємодія і інформація.
Положення, викладені в цьому розділі мають важливе значення для функціонування СУОП. Він повинен розкрити зворотні зв’язки між робітниками і керівництвом підприємства, службою охорони праці, порядок їх взаємодії, точно визначити, яким чином організовано оцінку ефективності зворотніх зв’язків, хто конкретно відповідає за організацію взаємодії працівників підприємства і керівництва, за розповсюдження інформації.
Одним з засобів виявлення слабких місць в галузі охорони праці, для контролю виконання розроблених заходів і оцінки ефективності цих заходів є оглядпід приємства.
3.2.1. Поточні перевірки, огляди окремих підрозділів і підприємства в цілому Перевірки та огляди проводяться на основі функціональних зобов’язань роботодавця, санітарних лікарів підприємства, спеціалістів з охорони праці; Повинні бути визначені і задокументовані повноваження та спосіб дій при вирішенні таких завдань:
• визначення учасників груп, що проводять огляд підприємства;
• встановлення періодичності оглядів підприємства;
• визначення випадків, коли потрібний позачерговий огляд підприємства;
• встановлення основних моментів, яким слід приділяти особливу увагу при проведенні огляду, можливо, складання опитувального листа;
• складання протоколів оглядів з визначенням термінів усунення зауважень;
• заходи щодо усунення виявлених недоліків;
• організація співучасті робітників у роботі груп.
Для документування огляду підприємства доцільно скласти плани огляду, порядок проведення огляду, а також відповідні протоколи.
3.2.2. Організація інформаційних каналів
Надзвичайно важливим для ефективної роботи СУОП є постійний обмін інформацією, що стосується охорони праці, між персоналом, керівництвом підприємства і працівниками. При цьому керівництво повинно прагнути добитися розуміння усіма працюючими на підприємстві необхідність введення СУОП, її корисність для кожного працюючого. При відсутності такого розуміння система є недієспроможною.
У цьому розділі необхідно вказати, яким саме чином інформація про заходи по безпечному виконанню робіт досягне конкретного працівника і яким чином буде організовано ефективний зворотній зв’язок від працівників до керівництва для покращання охорони праці. Необхідно розробити процедури роботи із зверненням працівників і повідомлення про результати розгляду. Слід зазначити, що це є одним з обов’язкових елементів системи, що забезпечують її життєздатність.
3.2.3. Засідання комісій.
Регулярне та ефективне проведення консультацій з питань охорони праці та попередження нещасних випадків в комісії з питань охорони праці та розробка пропозицій по вдосконаленню охорони праці є надійним засобом для підвищення рівня безпеки на підприємстві.
Документальне оформлення роботи комісії повинно враховувати повноваження та спосіб дій кожного з членів комісії при:
• складанні і перевірці дотримання графіку засідань;
• координації проведення засідань;
• визначенні тем засідань;
• складанні та розповсюдженні протоколів засідань;
• вживанні заходів по результатах засідання і після розповсюдження інформації. Дуже корисним є залучення до участі в роботі комісії уповноважених трудових колективів.
3.2.4. Наради і збори.
Метою і змістом засідань є забезпечення обміну актуальною інформацією з питань охорони праці, забезпечення передачі інформації про встановлені невідповідності та пояснення значимості питань безпеки і охорони праці у повсякденній роботі. Наради і збори повинні проводитись в усіх підрозділах підприємства. Ініціатива проведення нарад належить до керівництва підрозділів, а зборів - до уповноважених трудових колективів. Облік і коригувальні дії щодо нарад і зборів повинні бути покладені на службу охорони праці.
3.3. Організація праці.
3.3.1. Безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів.
Порядок забезпечення безаварійної експлуатації будівель і споруд, організації служби доглядача та системи планово-попереджувальних ремонтів викладено у нормативних документах з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд, що містять у собі Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженим спільним наказом Держбуду та Держнаглядохоронпраці від 27.11.97 за № 32/288.
Вимоги до обладнання встановлені у нормативних документах, які регламентують безпечність промислової продукції (стандартах, технічних умовах тощо), тому в даному розділі слід приділити увагу тому порядку дій, організації праці, яка найкращим чином, найбільш оптимально призведе до виконання вказаних нормативів. Звичайно, цей порядок дій повинен бути задокументований.
Найважливішими завданнями при цьому є:
• встановлення вимог безпеки та пристосування до них місця роботи;
• визначення та проведення захисних заходів по попередженню нещасних випадків і зниженню загрози для здоров’я;
• визначення ергономічних вимог та відповідне пристосування місця роботи;
• визначення гігієнічних вимог та відповідне пристосування місця роботи;
• контроль місця роботи у поточному виробничому процесі;
• заходи по вдосконаленню організації робочих місць;
• розробка інформаційного забезпечення та його використання.
При цьому потрібно враховувати органічну єдність безпечності виробничого обладнання і технологічних процесів.
3.3.2. Організація робочого місця.
При здійсненні виробничого процесу, його ефективність, безаварійність багато в чому залежить від правильної, продуманої організації конкретних робочих місць з урахуванням вимог безпеки, розробкою захисних заходів по попередженню нещасних випадків та загрози здоров’ю працюючих.
Ефективним заходом для правильної організації робочих місць є атестація робочих місць по умовам праці. Атестація проводиться згідно Постанови KM України від 1.06.92 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».
3.3.3. Організація робочого часу.
Для забезпечення охорони здоров’я і безпеки зайнятих необхідна відповідна організація режиму праці та відпочинку.
При цьому повинні враховуватися наступні приписи Кодексу законів про працю щодо робочого часу:
гл. 4. «Робочий час»
ст. 50. «Норми тривалості робочого часу»;
ст. 51. «Скорочена тривалість робочого часу»;
ст. 52. «П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи»;
ст. 53. «Тривалість роботи напередодні святкових неробочих і вихідних днів»;
ст. 54. «Тривалість роботи у нічний час»;
ст. 55. «Заборона роботи у нічний час»;
ст. 56. «Неповний робочий день»;
ст. 58. «Робота змінами»;
ст. 59. «Перерва між змінами»;
ст. 60. «Поділ робочого дня на частини»;
ст. 61. «Підсумковий облік робочого часу»;
ст. 62. «Обмеження надурочних робіт»;
ст. 63. «Заборонення залучення до надурочних робіт»;
ст. 65. «Граничні норми застосування надурочних робіт».
гл. 12 «Праця жінок»
ст. 175. «Обмеження праці жінок на роботах у нічний час»;
ст. 176. «Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження»;
ст. 177. «Заборона залучення жінок, що мають дітей від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження»;
ст. 183. «Перерви для годування».
гл. 13 «Праця молоді»
ст. 192 ‘Заборона залучати працівників молодше 18 років до нічних робіт і робіт у вихідні дні».
гл. 14. «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням»
ст. 209. «Скорочення робочого часу для працівників, які навчаються в середніх загальноосвітніх школах»;
ст. 220. «Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються».
Ці приписи повинні стосуватися всіх зайнятих.
В цьому розділі повинні описуватися повсякденний робочий час, час відпочинку, перерви, нічна робота і позмінна робота. Тут визначаються повноваження і спосіб дій при:
• визначенні повсякденного робочого часу та перерв;
• визначення змін, при необхідності змінних робіт;
• визначення спеціальних вимог до нічної роботи і прийнятті відповідних заходів;
• визначення спеціальних обмежень робочого часу;
• ініціація клопотань про особливі дозволи на визначення робочого часу та перерв;
• облік і контроль робочого часу і перерв. 3.4. Планування і постачання.
3.4.1. Заміна засобів виробництва.
Необхідність такого планування може виникнути при заміні обладнання, що вичерпало нормативний строк, на нове аналогічне, або-якщо прийняте рішення про придбання нового обладнання з іншими характеристиками, або модернізації технологічного процесу. Перший випадок не потребує на стадії планування ніяких спеціальних рішень з охорони праці окрім тих, що потрібно врахувати при монтажі. При плануванні закупки іншого обладнання, використання якого практично не змінює технологічний процес, потрібно впевнитися, що це обладнання є безпечним при використанні. Документально це має відображення узгодженням Держнаглядохоронлраці технічних умов на обладнання, якщо воно вітчизняне, або наявність дозволу Держнаглядохоронпраці на використання в Україні, якщо обладнання має Іноземне походження.
3.4.2. Заміна матеріалів, що застосовуються.
Основною передумовою для заміни матеріалів, що застосовуються, може бути недостатні технологічні властивості або підвищена небезпека (шкідливість) матеріалів, що вже використовуються.
Для того, щоб контролювати ситуацію на підприємстві в цій області, необхідно вжити такі заходи:
• з’ясувати, чи не є новий матеріал речовиною з небезпечними властивостями;
• перевірити можливість закупки іншого матеріалу, що становить менший ризик дляздоров’я;
• визначити, чи можливе надійне забезпечення нейтралізації шкідливих факторів попереджувальними захисними засобами при взаємодії матеріалу з робочою середою, або при застосуванні продукції.
3.4.3. Заміна організації праці.
У випадку планування заміни технологічного процесу на стадії проектування необхідно зважити всі аспекти запланованих заходів з точки зору безпеки. В цьому розділі визначаються ряд етапів і завдань, які необхідні для безпечного та ефективного проведення запланованих заходів, напр.:
• узгодження проекту модернізації виробництва з відповідними наглядовими службами;
• проведення експертизи проекту;
• наявність відповідних дозволів і ліцензій проектної організації;
• визначення будівельно-технічних вимог при новій організації місця роботи;
• визначення вимог техніки безпеки, ергономічних та гігієнічних вимог при новому плануванні або зміні місця роботи;
• визначення вимог до габаритів, до середовища робочого місця та безпечній організації при переплануванні або зміні робочих місць;
• визначення вимог безпеки і охорони здоров’я при новій організації або зміні робочого часу;
• визначення вимог безпеки і охорони здоров’я при новому плануванні або зміні виробничих завдань і процесів;
• обов’язкове надання інформації і обов’язковий розгляд запитів працюючих та представників трудового колективу;
• проведення консультацій з представниками трудового колективу при новому плануванні місця роботи, технічного обладнання, робочих місць, виробничих методів та процесів;
• участь представників трудового колективу в новому плануванні або при зміні робочого часу та перерв;
• залучення спеціаліста з охорони праці та санітарного лікаря підприємства для проведення консультацій і здійснення контролю при новому плануванні або зміні організації праці;
• організація інформаційних каналів, які враховують загальні умови підприємства і забезпечують втілення в життя вищевказаних завдань.
Крім того, в цьому розділі повинні визначатися повноваження при виконанні наведених вище та можливо інших специфічних завдань.
На цьому етапі створюється ряд планових документів, які можуть складати основу для документування процесу планування або зміни організації праці.
3.4.4. Організація безпеки при залученні зовнішніх фірм.
Цей розділ повинен містити заходи щодо безпеки працівників підприємства при проведенні робіт залученими фірмами, наприклад, будівництво на території підприємства.
У випадку необхідності залучення зовнішніх фірм необхідно вжити наступних заходів:
• визначення критеріїв у сфері охорони праці для вибору зовнішніх фірм, ям’ залучаються;
• вибір фірми, згідно встановлених критеріїв;
• визначення завдань замовлення з урахуванням пов’язаних з цим замовленням загроз для здоров’я працівників залученої фірми;
• зобов’язання залученої фірми повідомляти замовника про існуючі загрози для здоров’я працюючих і дотримуватися заходів, прийнятих на підприємстві замовника для попередження нещасних випадків і зниження, пов’язаних з виконанням роботи загроз життю та здоров’ю працюючих;
• узгодження обов’язків та відповідальності замовника та роботодавця залученої фірми;
• призначення координатора, який має право видавати вказівки;
• визначення необхідної кваліфікації працівників, які надаються підприємству на тимчасовій основі;
• описання передбаченої діяльності та місця роботи працівників, які надаються підприємству на тимчасовій основі;
при необхідності - описання засобів індивідуального захисту;
інструктаж найманих працівників, які надаються підприємству на тимчасовій основі;
повідомлення спеціаліста з охорони праці та санітарного лікаря підприємства про проведення консультацій та контролю;
залучення спеціаліста з охорони праці та санітарного лікаря підприємства про проведення консультацій та контролю.
Для виконання вказаних завдань також повинні визначатися повноваження та спосіб дій.
Для створення документації можуть використовуватися зразки договорів підряду, трудових угод, плани інструктажів.
3.4.5. Перевірка умов контракту і постачання.
Засоби виробництва і послуги постачальника повинні перевірятися на їх відповідність вимогам і нормам безпеки і охорони здоров’я до складання контракту, на стадії його підготовки. При цьому потрібно врахувати наступні кроки:
перевірка наявності дозволу Держнагпядохоронпраці на використання засобу виробництва в Україні, якщо він має закордонне походження, або технічних умов, узгоджених з Держнаглядохронпраці, якщо засіб виробництва вітчизняного виробництва;
отримання необхідної інформації про безпечність матеріалів, що закуповуються, наприклад, наявність санітарно-гігіснічного сертифікату;
залучення спеціаліста з охорони праці і промислово-санітарного лікаря для проведення консультацій при складенні контракту і здійснення контролю при закупках;
зміна умов контракту (за необхідності).
3.5. Введення в експлуатацію, поточна експлуатація, виведення з експлуатації
3.5.1. Монтаж і введення в експлуатацію.
При введенні в експлуатацію нового обладнання, інших засобів виробництва і матеріалів, можливі заходи по попередженню нещасних випадків і зниженню ризику для здоров’я повинні в повній мірі враховуватись керівництвом підприємства. Це відноситься до усього обладнання, машин, механізмів, інструментів, засобів виробництва, допоміжних матеріалів. Для виконання наведених завдань необхідно:
перевірити, чи надав виготовлювач або постачальник усі необхідні документи, що стосуються безпечності обладнання;
перевірити, чи має організація, що буде проводити монтаж і наладку обладнання, відповідні дозволи і ліцензії;
визначити, яким чином у контракті з монтажною організацією вирішені питання охорони праці щодо працівників монтажної організації, а також працівників підприємства, для яких може виникнути небезпека під час проведення монтажних робіт;
якщо монтаж здійснюється власними силами, чи вжито всіх необхідних заходів щодо безпечного виконання робіт;
одержати необхідні дозволи на введення об’єкту в .експлуатацію;
врахувати заходи безпеки при введенні об’єкта в експлуатацію.
В усіх цих заходах необхідно визначити і задокументувати компетенції виконавців та образ їх дій. Для створення документації можна використати плани організації процесу виробництва, мережні графіки тощо.
3.5.2. Поточна експлуатація.
Поточна експлуатація обладнання в нормальному режимі звичайно регламентована відповідними документами фірми-виготовлювача, а для деяких видів обладнання з підвищеною небезпекою - ще й відповідними правилами. Тому процедури і інструкції, що стосуються поточної експлуатації, повинні просто відобразити зміст вказаних документів. При цьому потрібно приділити увагу взаємодії виробничих ланок, яку недостатньо висвітлено у виробничих інструкціях, а також діям працівників при можливому виникненні нестандартних ситуацій на робочому місці, наприклад, збоїв в експлуатації.
3.5.3. Ремонтні роботи.
Необхідність звернення особливої уваги на ремонтні роботи обумовлена тим, що, у сучасних ринкових умовах господарювання, має місце тенденція до скорочення чисельності працівників з одночасним підвищенням інтенсивності праці. Це стосується і поєднання різних за своєю суттю службових обов’язків (наприклад, не тільки експлуатація засобів виробництва, а й їх ремонт). Оскільки ці завдання мають дещо різні специфічні прийоми роботи, потребуючи спеціальних навичок, таке поєднання повинне бути об’єктом пильної уваги з питань охорони праці.
3.5.4. Збої в експлуатації.
Будь-яке порушення нормального технологічного процесу становить підвищену небезпеку для працюючих, тобто нестандартну ситуацію. Якщо такі порушення можуть призвести до значних порушень виробничого процесу і небезпеки великої кількості працівників або ланок підприємства, їх необхідно розглядати у Плані локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Якщо вони становлять небезпеку для окремих працівників або невеликих ланок підприємства, їх потрібно розглядати з урахуванням послідовності дій, визначеної у розділі 3.7.
3.5.5. Виведення з експлуатації.
Організація заходів з охорони праці під час виведення з експлуатації має важливе значення, тому що цей процес може мати в собі цілу низку нестандартних операцій, безпечне виконання яких необхідно передбачити, задокументувати і довести до працівників. Потрібно визначити конкретних виконавців робіт, їх компетенцію, необхідні заходи безпеки, можливо, засоби індивідуального та колективного захисту.
Слід визначити організаційні заходи для забезпечення безпеки робітників підприємства, що не задіяні у роботах по виведенню об’єктів з експлуатації. Повинна бути врахована можливість роботи сторонніх фірм (наприклад, монтажних або транспортних), що може становити небезпеку для робітників підприємства.
3.5.6. Маркування.
Термін «маркування» має відношення до усіх сфер виробничого процесу – від надходження матеріалів і комплектуючих до випуску продукції підприємства. Підприємець має переконатися, що матеріали, які використовуються на підприємстві та комплектуючі, ща закуплені у інших фірм, у повній мірі відповідають критеріям якості і безпечності. Для цього є кілька шляхів відповідно до конкретних обставин.
Якщо фірма-постачальник має систему якості з вбудованою в неї системою охорони праці, сертифіковану відповідно акредитованим органом, це практично означає стабільність випуску продукції. При цьому наявність СУОП у фірми-постачальника дає додаткові гарантії її економічної стабільності. В цьому випадку необхідно тільки впевнитися у якості і безпечності самої продукції (комплектуючих), тому, що наявність системи якості та СУОП не гарантує, власне, безпечності продукції, що випускається, а тільки можливості підприємства щодо стабільної якості продукції. Гарантією безпеки матеріалів або комплектуючих можуть бути сертифікати відповідності на цю продукцію. Якою вони відсутні, підприємство вимушено організувати вхідний контроль, тобто процедуру, що. у Європі майже не застосовується. Європейська система сертифікації дозволяє позбутися зайвих контрольних операцій, що, в кінцевому рахунку, зменшує вартість продукції. Необхідність попередніх контрольних функцій викликає обов’язковість процедури маркування.
Іншим важливим аспектом маркування є просування продукції на протязі технологічного циклу. В системі управління охороною праці в процесі маркування напівфабрикатів, тобто продукції на стадії виробництва, потрібно розглядати її безпечність для працівників підприємства. Цей розділ також обумовлює розміщення попереджувальних плакатів, табличок, розмітки та інших заходів безпеки, що від ображаються графічно.
Нарешті, кінцева продукція підприємства повинна мати відповідне маркування, що засвідчує її безпечність.
3.6. Засоби індивідуального захисту.
В цьому розділі повинні бути визначені перелік тих робочих місць, де необхідно застосування 313, вимоги до 313, що мають застосовуватись, перелік 313, інструктаж працівників щодо використання 313.
Питання щодо регламентації використання 313 викладено в ДНАОП 0.00-4.26-96 «Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці № 170 від 29.10.96.
Норми видачі 313 обумовлені в ДНАОП, що стосуються типових галузевих норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту (див. Реєстр ДНАОП).
В прийнятті рішення і виборі 313 повинні брати участь служба охорони праці підприємства, а також уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.
3.7. Аналіз і попередження можливих загроз.
Метою цього розділу є визначення та попередження загроз для працюючих шляхом проведення відповідних профілактичних заходів. Тут не розглядається можливість виникнення великих аварій, які становлять небезпеку для великих груп працюючих або для оточуючого середовища. Такі випадки повинні розглядатися окремо. Важливим елементом розділу є вибір і обгрунтування методу оцінки загроз. Тобто така оцінка повинна мати місце при розгляді усіх сфер діяльності підприємства, але вона повинна мати методичне обгрунтування. В цьому методі необхідно послідовно відобразити послідовність дій при аналізі можливих загроз, а саме:
• врахування робочих місць і видів діяльності, які можуть становити потенційну небезпеку;
• встановлення існуючих загроз, що діють на робочих місцях або ланках виробництва та оцінка ефективності вже проведених захисних заходів;
• розробка і впровадження подальших заходів щодо зменшення ризиків, якщо це потрібно;
• залучення для вирішення цих питань необхідних фахівців, можливо, спеціа-лізованих організацій, що можуть надати необхідні консультації;
• консультації з представниками громадських органів з охорони праці;
• визначення шляхів освідомлення працівників про необхідні заходи і їх можливої реакції на них;
Звичайно, ці дії повинні знайти документальне відображення у відповідних розділах Настанови з якості (або Положення про СУОП). Там же потрібно визначити періодичність і персоніфікацію перевірок, порядок здійснення коригувальних дій, якщо вони будуть потрібні.
3.8. Дії у випадку аварії та нещасних випадків. Попередження аварій. Обов’язок власника підприємства попередити можливі аварійні ситуації та вжити необхідні заходи для ліквідації наслідків аварій окреслено у ст. 17 Закону України «Про охорону праці». Цю вимогу конкретизовано у ДНАОП 0.00-4.03-98 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженому Постановою KM України від 17.06.98 р. № 923, згідно якого власник підприємства зобов’язаний аналізувати причини аварій та розробляти заходи щодо запобігання їм, тобто на кожному підприємстві потрібно розробити план попередження та ліквідації аварій. У цьому плані необхідно викласти небезпечні фактори, несподівана реалізація яких може призвести до аварійних ситуацій, планування захисних заходів, види і засоби тривожної сигналізації, конкретні дії по ліквідації аварії та спасіння працівників підприємства, надання першої допомоги потерпілим, канали доведення до всіх працівників необхідної інформації щодо дій в аварійній ситуації і засоби перевірки навченості працівників цим діям, організація зв’язку з аварійними службами району, міста тощо.
Необхідно задокументувати порядок визначення номенклатури і кількості обладнання для надання першої допомоги, засобів гасіння пожеж, засобів індивідуального захисту, що можуть використовуватися при ліквідації авари. Конкретні вимоги до змісту і порядку побудови розділу викладено в ДНАОП 0.00-4.33-99 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій».
При триступеневого контролю проводиться перевірка наявності таких планів, а також перевірка проведення учбово-тренувальних занять працівників.
3.9. Контроль та коригувальні заходи
Кожен з заходів з охорони праці, що описані в попередніх розділах, повинен бути проконтрольований, за результатами контролю повинні бути розроблені і впроваджені коригувальні заходи, що враховують виявлені невідповідності. За результатами контролю необхідно визначити і документально зафіксувати коригувальні заходи щодо вдосконалення елементів СУОП по кожному її розділу на основі виявлених невідповідностей. При цьому необхідно задіяти усі ланки системи в раменах їх компетенції.
Документи, що регламентують порядок проведення контролю, повинні чітко визначати періодичність контрольних заходів, їх внутрішній зміст та принципи здійснення відповідних коригувальних дій, які необхідно узгодити не тільки з конкретними виробничими ланками, яких еони стосуються, а й з тими, на які ці дії мають щонайменший вплив.
Втілення коригувальних дій теж повинне підлягати контролю, і ці дії не обов’язково можуть співпадати з періодичним контролем заходів з охорони праці. Ефективність коригувальних заходів в значній мірі залежить від поінформованості працівників щодо необхідності і впровадження цих заходів. Інформаційні канапи можуть бути звичайні, визначені раніше для усіх заходів з охорони праці. Реалізація коригувальних заходів повинна враховувати реакцію робітників щодо доцільності їх втілення.
Перший етап алгоритму запровадження системи управління охороною праці передбачає вирішення наступних завдань:
керівництво підприємства отримує інформацію щодо СУОП з боку експертно-технічного центру, Фонду соціального страхування, наглядового органу, професійних спілок або внутрішньозаводських служб чи фахівців з охорони праці, а також незалежних консультантів;
керівництво одержує роз’яснення необхідності і доцільності впровадження системи управління;
керівництву надаються пропозиції щодо проектування і впровадження СУОП. На другому етапі формується:
прийняття рішень про впровадження системи управління охороною праці;
повідомлення усіх робітників підприємства про впровадження СУОП, цілі і завдання СУОП;
прийняття рішення про можливе залучення сторонніх консультантів до здійснення проекту;
виділення персоналу і попередня оцінка термінів і коштів для проектування і впровадження.
На третьому етапі:
встановлюється структура системи управління охороною праці;
визначається: чи буде система управління охороною праці незалежною, або пов’язаною з системами управління, що вже існують;
у другому випадку спільне, одночасне впровадження системи управління охороною праці та інших систем управління;
визначаються місця перетинання з іншими системами управління і прий-мається рішення про приєднання, тобто об’єднання або інтеграцію з системою управління охороною праці.
На четвертому етапі:
визначається участь робітників або представників робочого колективу в СУОП;
визначається взаємодія служби охорони праці, комісії з охорони праці та уповноважених трудових колективів з охорони праці;
розроблена структура СУОП доводиться до відома всіх робітників підприємства і визначається обов’язок співробітничати працівників підприємства при проектуванні, впровадженні і використанні системи управління. На п’ятому етапі відбувається:
планування проекту впровадження СУОП;
створення проектної групи (учасники: працівники служби охорони праці, інженер-економіст, уповноважені трудового колективу з охорони праці, призначені керівні кадри, профспілка, залучені, за необхідності, консультанти);
розробка бюджетного плану;
розподіл завдань при впровадженні СУОП;
календарний план проектування і проведення інформаційних заходів;
визначення структури документації: Положення про СУОП, довідник для опису СУОП, державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці, технологічні регламенти, інструкції з охорони праці;
інтеграція довідника, документованих процедур в структуру СУОП. На шостому етапі відбувається:
аналіз виробничої системи охорони праці і систем аудиту, якщо вони існують;
визначення відхилень від завданих елементів системи;
результуючий баланс; повідомлення про результати керівництва підприємства. Сьомий етап впровадження СУОП передбачає:
встановлення заходів щодо змінення і поповнення документації з охорони праці у відповідності з вимогами системи управління охороною праці, насамперед щодо взаємодії підрозділів і окремих ланок підприємства;
уточнення організаційного і календарного плану впровадження;
розробка систем мотивування;
представлення проекту керівництву підприємства;
погодження керівництва підприємства;
інформування робочого колективу і узгодження з ним проекту впровадження СУОП;
коригувальні заходи за результатами зовнішнього аудиту.
На восьмому етапі відбувається проведення запланованих заходів з використанням результатів співставлення заданого стану з фактичним на відповідних рівнях ієрархії, проведення коригувальних заходів за результатами внутрішнього та зовнішнього аудитів.
Дев’ятий етап передбачає систематичний внутрішній аудит впровадження елементів СУОП.
На десятому етапі контролюється додержання законодавства про охорону праці, міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, внутрішньозаводських нормативних актів про охорону праці, робочих інструкцій, а також повна оцінка охорони праці на підприємстві і функціонування СУОП.
У випадку здійснення всіх попередніх етапів впровадження СУОП вважається успішно завершеним. Тоді всі робітники підприємства повинні бути поінформовані про успішне впровадження СУОП і про фазу виконання цієї системи. В іншому випадку повинні бути проведені коригувальні заходи і доповнення до етапів впровадження СУОП.
В кінці кожного етапу бажано проводити заключні засідання.
Для того, щоб впевнитись, що СУОП функціонує, а також для того, щоб державні органи нагляду могли враховувати наявність системи при перевірках, необхідно провести зовнішній аудит охорони праці, наприклад, за допомогою експертно-технічного центру.