Розрахунок імовірнісних величин

Гірські обвали	Число подій за 100 років (А)	Число подій з нещасними випадками (В)	Частота подій (А/число років)	Імовірність нещасних випадків (В/А)	Частота реалізації небезпек R (частота  імовірність)
1. Великі	23	15	0,23	0,650	0,15
2. Середні	201	20	2,01	0,100	0,20
3. Малі	930	2	9,30	0,002	0,02

Якщо говорять про кількісну оцінку тієї або іншої події, то мають на увазі відношення кількості несприятливих наслідків до їх можливого числа за певний період часу (табл. 6).

Таблиця 6

Травматизм, ризик, імовірність числа катастроф на виробництві в деяких країнах снд

Країни СНД	Кіль- кість працю-ючих, млн чол.	Кількість нещасних випадків на виробництві		В тому числі зі смертельним кінцем		Ризик загинути протягом року на вироб- ництві	Імовір-ність кількості катастроф на вироб-ництві за рік
		всього, тис. чол.	на 10 тис. чол.	всього, чол.	на 10 тис. чол.
Росія	70,8	425,0	66	8 234	1,28	1,1610-4	1,910-2
Україна	22,3	138,3	62	2 583	1,16	1,1610-4	1,910-2
Білорусь	4,8	21,6	45	445	0,93	0,910-4	2,110-2
Узбекистан	6,3	8,1	13	482	0,78	0,7610-4	5,910-2
Казахстан	6,5	38,3	59	1 004	1,55	1,510-4	2,6210-2
Азербайджан	2	1,4	7	159	0,72	0,7910-4	1,110-1
Молдова	1,65	7,1	43	200	1,22	1,210-4	2,810-2
Латвія	1,18	7,0	59	107	0,9	0,9110-4	1,5310-2
Киргизстан	1,35	3,5	26	139	1,02	1,0210-4	3,9710-2
Таджикистан	1,42	2,7	19	148	1,04	1,0410-4	5,4810-2
Вірменія	1,19	1,4	12	92	0,77	0,7710-4	6,5710-2
Туркменістан	1,2	1,7	14	118	1,01	0,9810-4	6,9410-2
Естонія	0,9	3,5	…	73	…	0,810-4	2,110-2
Разом		660,6		13774 1,4104

Розглянемо декілька прикладів.

1. В СРСР на виробництві працювало приблизно 1,4010⁸ чоловік, з яких 1,4010⁴ щорічно гинуло на виробництві, отже:

2. За статистикою дорожньо-транспортні пригоди з летальним кінцем в СРСР наприкінці 80 років складали 610⁴ чоловік. Населення країни (СРСР) складало приблизно 30010⁶ чоловік, отже:

На практиці розрізняють два різновиди виробничого ризику.

1. Індивідуальний – ризик, що характеризує небезпеку певного виду для окремого індивіда у певному місці. Як правило, на виробництві працює одночасно кілька осіб, тому необхідно розглядати так званий «загальний індивідуальний ризик», що є сумою індивідуальних ризиків, обумовлених усіма можливими причинами

де n – число потерпілих людей;

N – число працюючих;

Т_р – число тижнів перебування в зоні ризику;

Т_с – сума років спостережень;

Т_рік – сума тижнів у році.

2. Соціальний (груповий) ризик – ризик для групи людей, що характеризується відношенням частоти подій до кількості потерпілих при цьому людей:

де f – частота подій;

n – кількість потерпілих людей.

Таким чином, соціальний ризик характеризує масштаб можливих катастроф (масштаб катастрофічних подій).

Слід зазначити, що хронологічно аналіз ризику – перший етап у профілактиці травматизму, що містить у собі й інші види аналізу:

• планування проведення робіт;

• режимів і регламентів експлуатації машин, механізмів, устаткування;

• порушень правил і норм охорони праці під час виконання аналогічних видів робіт;

• виявлених небезпечних ситуацій;

• випадків травматизму і профзахворювань.

В умовах виробничих систем кожному рівневі ризику слід протиставити матеріальний (технічний, фізичний, хімічний тощо) або нематеріальний (навчання, регламентація, документація, підви­щ­е­ння кваліфікації персоналу тощо) бар'єр, перешкоду і дати оцінку їх ефективності.

Отже, професійний ризик слід розглядати як імовірність помилки або успіху прийнятого рішення (діяльності) щодо досягнення заданої мети за наявності невизначеності (декількох альтернатив).

При описі величини ризику доводиться брати до уваги:

• людський фактор, як джерело ризику в системі «л–м–с»;

• сукупний вплив факторів зовнішнього виробничого середовища;

• технічний аспект надійності системи «л–м–с»;

• економічні і законодавчі обмеження величини ризику.

Якісно новий рівень безпеки систем «л–м–с», як показав досвід, може бути забезпечений тільки на базі застосування якісно нових технічних засобів і технологій (наприклад, технологій із внутрішньо властивою безпекою).

Таким чином, за наявного або заданого рівнів розвитку виробництва кожен крок підвищення безпеки оплачується шляхом ускладнення машин, механізмів, конструкцій, зростання їх вартості. Завдання, що стоять перед дослідниками і практиками, – знайти оптимальне співвідношення між ступенем небезпеки (ризиком) і реально існуючими технічними й економічними можливостями забезпечення безпеки праці.

Як підкреслювалось вище, з 01.04.2001 року введений у дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку і професійного захворювання, які спричинили втрату пра­це­здатності».

Ключовим у цьому Законі є поняття страховий тариф і порядок його визначення.

    