2. Воєнні кампанії та основні битви 1916 -1918 рр.

Розповідь учителя супроводжується показом на карті, карто­схемах.

Німецькі командувачі вважали, що перемогу на сході забез­печено і час братися за противників на заході. 21 лютого 1916 р. німецькі війська на ділянці фронту завдовжки 40 км перейшли у наступ. Йому передувала нищівна артилерійська підготовка. Сталева злива трощила все. Небаченої сили удар спрямовувався проти фортеці Верден. Добре укріплена, вона становила осердя оборони французів. Німецьке командування вважало, що боязнь втрати цієї ключової позиції примусить французів кинути сюди всі свої сили, які німецька армія "перемеле, як у м'ясорубці". Але щоразу, коли німецька піхота піднімалася в атаку, вона наражалася на кинджальний вогонь. За кілька місяців кровопролитних боїв німці спромоглися заглибитись в оборону французів лише на 7 км. Прорвати фронт чи бодай заволодіти Верденом вони не зуміли.

Сили обох сторін виснажувалися з кожним днем. У розпал битви під Верденом командування над німецькими військами було передано переможцям росіян генералу-фельдмаршалу П. фон Гінденбургу та генералу Е.Людендорфу. Нове командування визнало безперспективним подальший наступ на Верден: "Верден став відкритою раною, яка підточує наші сили...".

Франція очікувала на допомогу від Росії та Англії. Справді, 4 червня 1916 р. російські армії під командуванням генерала Олександра Брусилова після нетривалої, але сильної артилерійської підготовки прорвали відразу у чотирьох місцях австро-німецький фронт. Успіх у наступі був досягнутий завдяки новій тактиці, росіяни наносили удар не в одному місці, як робилось раніше, а відразу у декількох, що не давало можливості противнику стягувати війська для відбиття наступу. Завдяки вдалому наступу росіяни знову зайняли більшу частину Галичини й Буковину, досягли Закарпаття. Успіх росіян підштовхнув до вступу у війну на боці Антанти 16 серпня 1916 р. Румунії. Проте, румунські війська були розгромлені, країна була окупована ворожими військами. Росіянам довелось рятувати нового союзника, що подовжило їм фронт ще на 500 км.

1 липня 1916 р. французькі та англійські війська почали наступ на річці Соммі. Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував німецькі дротяні загорожі, траншеї, ходи сполучення. На кожен метр фронту англо-французька артилерія вивергнула близько тонни металу. Крім піхоти, на прорив уперше було кинуто танки. 15 вересня 1916 р. 18 сталевих чудовиськ, що досягли лінії атаки, які стріляли, повільно повзли на німецькі позиції й наганяли жах. Успіх танкової атаки був вражаючим, англо-французькі війська заглибились в оборону противника на 5 км з мінімальними втратами. Раніше такий прорив досягався ціною втрати десятків тисяч вояків. Проте німецькі війська стримали натиск, і восени активні бойові дії на річці Соммі припинилися. У грудні безрезультатно закінчилась і Верденська битва.

Підсумки воєнних кампаній 1916 р. на Заході виявилися приголомшливими. Під Верденом загинуло до 1 млн німецьких і французьких солдатів та офіцерів. На річці Соммі обидві сторони втратили понад 1300 тис. вояків.

Такі страшенні жертви так і не визначили переможця. Війна продовжувалася. Постійно вдосконалювалися смертоносна зброя і техніка. Для нищення людей використовувались артилерія, танки, військово-повітряні сили, хімічна зброя За рівнем технічної осна­щеності англо-французькі війська випереджали Німеччину Війна виснажувала противників, вимагаючи мобілізації останніх людсь­ких, матеріальних і продовольчих ресурсів. Найбільш катастро­фічне становище після битв 1916 р. склалося в Німеччини, у якої армія скоротилася на 1 млн солдатів, яких не було ким замінити.

Напередодні війни Німеччина приділяла значну увагу ство­ренню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразку головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді країн Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорської Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що опинились з початком війни на просторах Світового океану, завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау" обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію.

Потерпаючи від морської блокади, вони шукали ефективних засобів протидії. Порятунок убачався в широкому застосуванні порівняно нової зброї підводних човнів і розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже на початку війни. Так, німецька підводна лодка "U-9" безнаказанно за одну атаку біля побережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери.

У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Великобританію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни, дії яких виявилися ефективними. Так, 7 травня об'єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузітанія" з 1198 пасажирами на боргу, з них 124 були американці. Загибель "Лузітанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. На практиці командири підводних човнів цей наказ не виконували.

У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами тривала найбільша в історії морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування вирішило прорвати морську блокаду і розгромити англійський флот. Зіткнен­ня сталося в Північному морі біля берегів Ютландії. Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його по частинах, але сам мало не опинився відрізаним від своїх же баз. Німецький флот поспішно залишив бій. Під час бою англійці втратили 14 кораблів, німці -11. Загибель американських суден, а особливо американських громадян все більш настроювало громадськість країни проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводні човни неспроможні вирішити долю війни, яка набувала затяжного характеру.

^{Запитання для закріплення:}

1. Чому битва під Верденом отримала назву "м'ясорубка"?

2. Під час якої битви вперше було застосовано танки?

3. Що дозволило російським військам під командуванням генерала Брусилова здійснити успішну операцію проти австро-німецьких військ у 1916 р.?

4. Які причини спонукали Румунію до вступу у війну на боці Антанти?

5. Що таке "підводна війна"? Яка країна її оголосила?

Робота з підручником.

Запитання для опрацювання.

• У чому полягав вплив революції в Росії на хід першої світової війни?

У відповідях учнів повинні міститись такі положення:

• Революція призвела до затягування війни.

• Революція дала приклад революційного виходу з війни.

• Сприяла прискоренню поразки Росії.

• Сприяла розгортанню революційних рухів у країнах Європи.

Вступ у війну США

Сполучені Штати Америки були країною, яка ніяк не бажала поразки Антанти. Тривалий час їм було невигідно вступати у війну адже США постачали країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з державами австро-німецького блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р. американський борг країнам Європи, головно Англії, становив близько 6 млрд доларів. У роки війни США не лише розрахувалися з боргами, а й перетворилися з боржника європейських держав на їхнього кредитора (позики становили понад 10 млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичним повернення цих величезних коштів. Також правлячі кола США прагнули, щоб країна відігравала більш вагому роль у світі, а не прийнявши участі у війні не можливо було претендувати на участь у розподілі "післявоєнного пирога".

3-го лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною. Коли стало відомо, як небезпечно для союзників розгортаються події в Росії, Конгрес США оголосив війну Німеччині. Це трапилося 6 квітня. Вступаючи у війну США не стали зв'язувати себе якимись союзницькими угодами, сподіваючись по війні відігравати провідну роль під час мирних переговорів, як головний арбітр. Формальним приводом до війни стала німецька дипломатична депеша ("Нота Циммермана"), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. А вже через рік на Західному фронті було понад 2 млн американців.

Запитання для закріплення:

1. Які причини вступу США у війну?

2. Що стало приводом до вступу США у війну?

Робота з підручником.

Скласти тези про хід подій на фронтах у 1917-1918 рр.

По ходу розповіді вчителя скласти тези про хід подій на фрон­тах у 1917-1918 рр. Самостійно зробити узагальнюючий висновок.

Розповідь вчителя

Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917р. виявився невдалим. У квітні об'єднане англо-французьке командування зробило спробу атакувати противника в районі Реймса. Сім тижнів тяжких боїв успіху не принесли. Фран­цузи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. Через величезні втрати, цю операцію французьких військ за ім'ям їх командуючого генерала Р.Ж.Нівеля назвали "Бійня Нівеля". У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження безглуздої війни. Новий командуючий французькими військами Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами зумів на­вести порядок на фронті. На сході, як і на заході, воювали неохоче. Війна всім остогидла, перетворившись на смертельно небезпечну й невдячну, нічим не виправдану роботу.

Тим часом невдача спіткала італійців, що зазнали нищівної поразки під Капоретто у жовтні 1917 р., хоча мали чисельну пере­вагу. Італійські вояки вдалися до панічної втечі. 300 тис. із них потрапили в полон, 130 тис. загинули.

Тим часом Росія, в результаті більшовицького перевороту 7 листопада (25 жовтня) 1917р., стрімко міняла курс. Захопивши владу, більшовики 15 грудня уклали з австро-німецьким командуванням перемир'я. Раніше це зробила Румунія. 3-го березня 1918 р. між Німеччиною та радянською Росією було підписано сепаратний Брестський мир. У результаті цього миру Німеччина отримала контроль над значною територією (Україна, Білорусія, Прибалтика, Фінляндія, Закавказзя) із значними ресурсами. Німецькі війська перекидалися на захід, щоб, як здавалося, здобути остаточну перемогу.

Від кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції, які увійшли в історію під назвою "Битва Кайзера". У них були деякі переваги, але бракувало адекватної оцінки противника. Пожертвувавши життям сотень тисяч своїх солдатів, вони перейшли річку Марну і наблизилися до Парижа. Столицю Франції обстрілювали з далекобійних гармат ("велика Берта"), бомбардували за допомогою авіації. Та ці руйнування не могли змінити на краще становище Німеччини. Людські резерви було вичерпано. На фронт із Німеччини гнали навіть підлітків. 18 липня союзники рушили в наступ, відкинули німців від Марни, і вже не поступались ініціативою.

Остаточного удару німецьким військам союзники завдали біля Ам'єна 8 серпня, де англійські танки прорвали оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких дивізій. Цей день назвали "чорним днем німецької армії". Командувач німецької армії генерал-фельдмаршал фон Гінденбург заявив імператорові Вільгельму II про доцільність укладення миру, поки війська знаходяться на території противника.

Не чекаючи кроків Німеччини, під натиском військ Антанти 29 вересня капітулювала Болгарія. Через місяць запросили миру Австро-Угорщина, яка вже почала розвалюватись, і Туреччина.

3-го листопада командування австро-угорської армії підписало перемир'я з Антантою.

Внутрішнє становище Німеччини вже давно було непевним. На­ростали масові протести проти політики уряду. У серпні вибухнули заворушення серед матросів військового флоту. У Німеччині назрівала революція.

Оцінивши загрозливість ситуації, німецьке верховне командування в ультимативній формі поставило вимогу імператорові припинити війну і запобігти вибухові революції. Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир'я та укладення миру. Вільсон погодився розпочати переговори за умови відведення німецьких військ із загарблених територій і зречення кайзера.

6 листопада президент США повідомив, що маршал Фош уповноважений прийняти представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на чолі з міністром Ерцбергером під білим прапором перетнула лінію фронту. Далі залізницею вона прибула на станцію Ретонд у Комп'єнському лісі, де стояв штабний вагон маршала Фоша.

Переговори в Комп'єнському лісі велися від імені нового уряду. В ультимативній, принизливій для німецьких делегатів формі союзники виставили низку умов. Протягом двох тижнів німці повинні були евакуювати війська з Бельгії, Франції, Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії. Вони мали відмовитися від Брест-Литовського договору, передати все озброєння переможцям, відпустити на батьківщину полонених. Водночас союзне командування погодилося тимчасово залишити німецькі війська в Україні та Прибалтиці, щоб запобігти встановленню над ними контролю більшовиків. Термін перемир'я становив 36 днів.

На світанку 11 листопада 1918 р. між Німеччиною та її про­тивниками було підписано Комп'єнське перемир'я. Об 11-й годині ранку пролунав сигнал "Припинити вогонь!". Прогримів перший залп артилерійського салюту. Перша світова війна закінчилася.