Тема: військові кампанії 1914-1918рр. Завершення першої світової війни.

Мета заняття: охарактеризувати бойові дії у 1914-1918 рр., показати вплив на перебіг бойових дій російської революції, з'ясувати причини поразки країн Четвертного союзу;закріплювати навички аналізу і зіставлення істо­ричного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах;

виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип заняття: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта карто-схеми в підручнику.

Основні поняття і терміни: "Верденська м'ясорубка", "Брусиловський прорив", "підводна війна". сепаратний мир, капітуляція.

Основні дати:

Вересень 1914 р. - битва на Марні.

Лютий-грудень 1916 р. - Битва під Верденом.

Червень-серпень 1916 р. - Брусиловський прорив.

Червень-листопад 1916 р. - Битва на річці Соммі.

Серпень 1916 р. - вступ у війну Румунії.

1 лютого 1917 р. - початок Німеччиною необмеженої підводної війни.

Лютий 1917 р. - Лютнева революція в Росії. '',

Квітень 1917 р. - вступ у війну США.

11 листопада 1918 р. - Комп'єнське перемир'я. Кінець першої світової війни.

Література:

• Гісем О.В., Мартинюк О.О. всесвітня історія. 10 клас: Майстер-клас. – Х.: Вид-во «Ранок» 2010.

• Скирда І.М., Земерова Т.Ю. Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах. 10-11 класи. – Х.: Вид-во «Ранок», 20

• Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія:підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. Закладів.Запоріжжя: Прем’єр, 2010.

ХІД заняття:

I. Організація навчальної діяльності

ІІ. Перевірка знань.

Фронтальне опитування:

1. Розкрийте особливості створення Троїстого союзу та Антанти, які країни входили до цих блоків?

2. На чийому боці вступила у війну Італія і в якому році?

3. Які утворилися фронти першої світової війни після вступу у війну Туреччини?

4. Що стало приводом до вступу у війну Великобританії?

5. Коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії?

6. Куди був спрямований наступ російських військ у 1914 р.?

Iіі. Вивчення нового матеріалу. План.

1. Військові кампанії та основні битви1914-1915 рр.

2.Військові кампанії та основні битви 1916 -1918 рр.

3.Завершення війни, її підсумки.

1. Воєнні кампанії та основні битви1914-1915 рр.

Розповідь учителя супроводжується показом на карті.

У перші ж дні війни німецькі війська вдерлися на територію Бельгії. Взяття фортеці Льєж і столиці Брюсселя виявилося недостатньою втіхою для німецьких армій, бо згодом вони неспо­дівано для себе наразилися на запеклий опір. Почалися каральні операції проти місцевого населення. Не гребуючи ніякими засобами, німецьке командування гнало війська на захід. На франко-бельгійському кордоні зазнали поразки французи, що додало впевненості німцям. Відкривався шлях на Париж. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

У серпні-вересні успішними були дії Південно-Західного російського фронту. Після перших успіхів австро-угорські війська зазнавали поразки за поразкою. Російські армії Рузького та Брусилова в результаті Галицької битви захопили Львів, згодом фортецю Перемишль, зайняли майже всю Галичину й Буковину, вийшли до карпатських перевалів.

Після перемоги у Галицькій битві у росіян відкривалися можливості через перевали вторгнутись до Угорщини або спря­мувати удар з Польщі прямо на Берлін. За наполяганням союзників росіяни спрямували свій удар проти Німеччини. В той же час німецьке командування зосередило свої війська для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і врятувати своїх союзників австрійців. У результаті німецькі та російські війська зійшлися у зустрічному наступі на фронті в 300 км в районі Івангорода і Варшави. Росіяни, маючи чисельну перевагу, розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Становище врятували німецькі генерали П. Фон Гінденбург та його молодий талановитий колега Е.Людендорф. Умілими маневрами та ціною значних втрат вони зуміли запобігти російському вторгненню.

Тим часом, 5-12 вересня розгорілася грандіозна битва на північний схід від Парижа на річці Марна. Німецьке командування, вважаючи, що французи вже нездатні чинити серйозний опір, вирішило не обходити Париж з півночі, як було передбачено планом Шліффена, а піти навпростець. Це їм дорого коштувало. Німецькі війська на річці Марна наштовхнулися на сильний опір французів, які у короткий термін зуміли зібрати у потрібному місці значні сили. Німецький наступ було зупинено. Сталося, як говорили французи, "чудо на Марні". План блискавичної війни провалився. Проте німецьке командування оцінило ситуацію як тимчасову невдачу і прагнуло завдати флангового удару з метою оточити французів і взяти столицю Франції. Але французькі та англійські війська, що прибули на фронт, перейшли в наступ.

До цього війна була маневреною, тепер вона набула позиційно­го характеру. І ті, й ті солдати заривалися в окопи, перед якими будувалися земляні та бетонні укріплення, недоступні навіть для важ­кої артилерії. Перед окопами простяглися мінні поля і ряди колю­чого дроту. Щоб подолати таку оборону, потрібні були значні сили.

Жодна зі сторін не володіла достатніми засобами, аби безповоротно змінити перебіг подій. Тому вони намагались якомога швидше втягнути до цієї світової бійні інших союзників.

Першою змогли залучити у війну Японію, що виступила на боці країн Антанти. Вона захопила німецькі володіння в Китаї й на Тихому океані. Країни Антанти вимагали послати японських солдатів у Європу, але японський уряд відмовився це зробити.

Німеччину підтримала Османська імперія. Щоб прискорити вступ Туреччини до війни, німецькі кораблі Тебен" і "Бреслау" під турецьким прапором обстріляли Одесу, Севастополь та інші міста. Це потягло за собою утворення ще декількох фронтів, зокрема Російсько-турецького фронту у Закавказзі, що розтягнувся на 350 км. Тут наступ турків був невдалим. У Сарикамиській битві (гру­день 1914 - січень 1915 рр.) основні сили турецької армії було розгромлено. Російські війська вступили на територію Туреччини.

Бої на Західному і Східному фронтах означали зрив німецького плану блискавичної війни. Війна стала набирати затяжного характеру і розростатися у масштабах. Але до такої війни жодна зі сторін не була готова.

У 1915 р. на Західному фронті Німеччина активних насту­пальних бойових дій не вела. Німецькі війська відбивали французькі одноманітні атаки в Артуа і Шампані, які коштували Франції величезних жертв. За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці - 279 тис, німці - 612 тис. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи французів.

Під час однієї з атак 22 квітня біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили вдалу газову атаку (перше застосування хімічної зброї відбулось у лютому 1915 р. німцями під Варшавою, але невдало). З 15 тис. отруєних хлором англійських вояків третина померла. Ця подія продемонструвала повну зневагу норм міжнародного права та ознаменувала появу нової страхітливої зброї масового знищення - хімічної. У військах було впроваджено протигази. За роки війни від хімічної зброї загинуло близько 1 млн солдатів.

Зі свого боку, англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Та висадка десанту (80 тис. чол.) на Галліполійському півострові у квітні 1915 р. була невдалою. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року був змушений залишити свій плацдарм.

Тими ж квітневими днями завершилися переговори країн Антан­ти й Італії. За Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські області з італійським населенням, під протекторат Італії потрап­ляла Албанія. Через місяць Італія вступила у війну, але вела її спро­квола. Італійським військам протистояло 10 австрійських дивізій.

Це було єдине полегшення для Росії, адже найбільші за масштабами бої у 1915 р. відбувалися на сході. За пропозицією німецького командувача Східного фронту генерала фон Гіндепбурга проти Росії було спрямовано головний удар Німеччини. Техніко-економічна відсталість Росії зумовила тяжке ста­новище на фронті. Не вистачало найнеобхіднішого зброї, боє­припасів, обмундирування, медикаментів. У Німеччині добре знали про наміри російського командування, про сильні та вразливі місця росіян. Росію вважали найслабшим членом Антанти. Німеччина намірялася змусити Росію вийти з війни.

2 травня 1915 р. після шаленої артилерійської підготовки німецькі та австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону в районі міста Горлиця. Протягом наступних п'яти місяців вони захопили Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусії. Втрати росіян були жахливими: 850 тис. убитих і поранених, 900 тис. полонених.

Єдиним стратегічним виграшем росіян було те, що вони зуміли вивести свої війська з-під удару і зрештою зупинити просування австро-німецьких військ. Хоча Росія не капітулювала, німецьке командування вважало, що російська армія вже не здатна на серйозні наступальні дії. Фронт розтягнувся від Ризької затоки до кордонів Румунії. На сході теж перейшли до позиційної війни.

Після перемог Німеччини восени 1915 р. у війну вступила Болгарія. Утворився Четвертний союз Німеччини, Австро-Угор­щини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватись із своїми союзниками. Вступ у війну Болгарії переломив хід бойових дій на сербському фронті. Проти невеликої сербської армії у жовтні 1915 р. рушили німецькі, австро-угорські й болгарські війська. Росія не могла надати Сербії допомогу, а французькі й, англійські війська прибули запізно: сербську армію вже було розгромлено.

Отже, у 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій. Проте час працював на країни Антанти, які мали більш потужний промисловий потенціал і більші людські ресурси. Вони налагодили велике військове виробництво і нарощували стратегічну перевагу.