Розділ 2. Характеристика стану поверхневих і підземних вод миколаївської області.

2.1. Основні гідрогеологічні параметри підземних вод для водогосподарського використання.

Миколаївська область територіально належить до басейнів р.Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%).

На території області налічується 120 річок та балок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3609,34 км, з яких шість середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км) та одна велика річка Південний Буг.

Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки  в межах області складає 257 км.

Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1 – 0,3 м/сек. Густота річкової мережі складає у середньому 0,15-0,16 км/км². Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.

Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис. га, що складає 6,1 % від території області

До поверхневих водних ресурсів області, окрім річок, належать озера, водосховища, ставки та болота.

Природні озера розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільші озера – оз. Чернинено (56,0 га) та Черепашине (186,0 га). [7]

Взагалі в області обліковано 26 озер з загальною площею 13,79 км² тобто 0,1% від території області.

До штучних водойм віднесено водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного управління водних ресурсів, станом на 01.01.12 в Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1108 ставків з загальною площею водного дзеркала 7585,10 га і 9868,97 га відповідно.

До водосховищ з об’ємом більше 10,0 млн. м³ віднесено Ташлицьке водосховище (86,0 млн. м³), Олександрівське (58,33 млн. м³), Софіївське (36,0 млн. м³), Щербанівське (15,7 млн. м³), Степівське (13,88 млн. м³) та Катеринівське (10,8 млн. м³).

Використання штучних водних об’єктів в області здійснюється для задоволення потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, харчової промисловості та побутових потреб населення.

За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України.[8-9]

Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів.

За гідрогеологічними характеристиками область належить до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.

Територія Миколаївської області характеризується складними гідрогеологічними умовами формування підземних вод, що обумовлено геолого-структурними особливостями, природно-кліматичними та техногенними факторами.

Підземні води залягають у відкладеннях різного віку, генезису і літологічного складу – від тріщинуватої зони кристалічного фундаменту до сучасних (голоценових) та плейстоценових.

Характер гідрогеологічної структури УЩ визначаться особливостями тріщинних вод, які приурочені до кембрійського фундаменту. Порові і порово – тріщинні води приурочені в межах УЩ до порівняно слабопотужних осадових порід мезокайнозою, які плащеподібно залягають на складно еродованій поверхні кристалічного фундаменту. Ці води переважно безнапірні і слабонапірні.

Гідрогеологічна структура УЩ відрізняється специфікою природних водообмінних процесів, які визначаються особливостями ландшафтио- кліматичних, геологічних (в тому числі тектонічних) і гідрогеологічних умов. Український масив тріщинних вод з півночі на південь перетинає три ландшафтно-кліматичні зони: Полісся (волога та напівволога зони); Лісостепову (напівволога та напівпосушлива); Степову (напівпосушлива).

Миколаївська область відноситься до нижнього гідрогеологічного поверху УЩ, в якому поширені тріщиннонапірні води. Головними каналами руху підземних вод (переважно висхідного) є зони тектонічних порушень.

За особливостями водообміну виділяють три групи водоносних горизонтів і комплексів, приурочених до різних стратиграфічних горизонтів:

1. четвертинних, неогенових і палеогенових відкладів міжрічкових площ;

1. палеогенових, крейдяних і юрських відкладів депресій в кристалічному фундаменті;

2. тріщинуватої зони кристалічних порід докембрію і продуктів їх вивітрювання.

Особливості водоносних горизонтів, приурочених до четвертинних відкладів ми не розглядаємо, адже вони задовольняють потреби в питній воді лише сільських мешканців.

Гідрогеологічні умови Причорноморської западини, незважаючи на порівняно просту її будову, досить складні, Що пояснюється великою різноманітністю та мінливістю літологічного складу її осадових утворень. Невитриманість відкладів у розрізі та часте чергування водовмісних і водонепроникних порід обумовили утворення великої кількості ізольованих водоносних горизонтів. Для підземних вод басейну характерна також мінливість мінералізації вод і широкий розвиток солонуватих і солоних вод. Водоносні горизонти в Причорномор'ї пов'язані з відкладами крейди, палеогену, неогену та четвертинного віку. Найбільш вивчені всюди використовуються води неогенових відкладів. [10-12]

Прогнозні ресурси (запаси) підземних вод основних водоносних горизонтів у межах Миколаївської області визначені у кількості 441,6 тис.м³/добу, у тому числі:

- з мінералізацією до 1,5 г/дм³ – 349,87 тис.м³/добу (79,23%);

- з мінералізацією від 1,5 г/дм³ до 3,0 г/дм³ – 91,73 тис.м³/добу (20,77%).

З часу оцінки прогнозних ресурсів різко змінилося техногенне навантаження на геологічне середовище, що привело до скорочень, а в деяких випадках і повної ліквідації площ з мінералізацією до 1,5 г/дм³.

Підземні води, які добуваються на території Миколаївської області головним чином йдуть на задоволення господарсько-побутових та питних потреб населення.

За даними Держобліку використання підземних вод, станом на 01.01.12, в області зареєстровано 2299 експлуатаційних свердловин.

Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний, в середньому по області на 11,0 км² площі доводиться 1 свердловина для господарсько - питного водопостачання.

За обсягами розвіданих запасів підземних вод питної якості Миколаївська область є найбіднішою на Україні. Експлуатаційні запаси води на одного мешканця області в середньому становлять 0,07 м³/добу, що у порівнянні з Одеською областю менше у 1,9 раз, де аналогічний показник складає 0,135 м³/добу та у 44 рази менше за Херсонську область, де на одного мешканця кількість експлуатаційних запасів підземних вод дорівнює 3,1 м³/добу.

Підземні води Миколаївської області крім господарчо-питного призначення мають баль­неологічне використання (радонові, йодо-бромні, сірководневі термальні води та ін.). [8-9]