
- •Курсовий проект
- •Планшет № 2 ( м.1:100 000) Карта ґрунтового покриву земельного масиву № 1
- •Розділ 1. Природні та соціально-економічні умови миколаївської області
- •Фізико-географічні умови Миколаївської області.
- •Оцінка структури земельного фонду та ґрунтового покриву Миколаївської області.
- •Структура земельного фонду адміністративної області
- •Фактичні та нормативні дані структури земельного фонду
- •Основні показники родючості ґрунтового покриву.
- •Гідротермічні умови.
- •Оцінка ландшафтно-територіальної структури Миколаївської області балансовим методом.
- •Результати оцінки екологічної стабільності лтк
- •1.5 Оцінка небезпеки розвитку прискореної ерозії ґрунтового покриву фермерського господарства Миколаївської області.
- •Оцінка небезпеки розвитку прискореної ерозії ґрунтового покриву фермерського господарства.
- •Розділ 2. Характеристика стану поверхневих і підземних вод миколаївської області.
- •2.1. Основні гідрогеологічні параметри підземних вод для водогосподарського використання.
- •2.2. Розрахунок можливості забезпечення водою відгодівельного комплексу з локального водозабору.
- •Розділ 3. Основні джерела забруднення поверхневих і підземних вод.
- •3.1 Показники забруднення.
- •3.2 Якісний стан поверхневих і підземних вод.
- •Розділ 4. Структурно-функціональна схема збалансованого землекористуванняна території фермерського господарства “радість”.
- •Екологічна оцінка та оптимізація структури посівних площ.
- •Структура земельного фонду фермерського господарства
- •Структура посівних площ фермерського господарства “Радість”
- •4.2. Проектування структури збалансованих сівозмін.
- •Розподіл полів сівозмін
- •Проект збалансованих сівозмін фермерського господарства
- •4.3. Оцінка функціонального стану ґрунтового покриву за еколого-агрохімічними показниками.
- •Структура ґрунтового покриву земельного масиву
- •4.4. Оцінка балансу гумусу та біогенних елементів у проектованій сівозміні.
- •Баланс фосфору в сівозміні.
- •Баланс калію в сівозміні.
- •4.5. Проектування збалансованої органо-мінеральної системи застосування добрив.
- •Система застосування добрив у сівозміні.
- •4.6 Проект заходів відтворення родючості деградованих ґрунтів фермерського господарства.
- •Обґрунтування потреби ґрунтів у меліорації.
- •Потреба ґрунтів у гіпсуванні
- •Розділ 5. Визначення принципу збалансованого використання водних ресурсів.
- •Розрахунок кількості води, яку потрібно забрати із локального водозабору для потреб відгодівельного комплексу “Радість”.
- •Висновки:
- •Практичні рекомендації:
- •Використана література:
4.4. Оцінка балансу гумусу та біогенних елементів у проектованій сівозміні.
Втрати гумусу з ґрунту поповнюються завдяки комплексу заходів: внесення органічних добрив, посів багаторічних трав, створення оптимальних співвідношень між культурами у сівозмінах, застосуванням меліорантів і т. д.
При розробці такого комплексу в першу чергу виникає питання про норми органічних добрив, які у конкретній сівозміні забезпечували б бездефіцитний баланс. Баланс гумусу визначають як різницю між кількістю його утворення у ґрунті і втрат за певний період.
Баланс гумусу у ґрунті слід розраховувати для умов сівозміни, господарства, району за формулою:
(4.6)
де Бг – середньорічний баланс гумусу у ґрунті на 1 га за ротацію сівозміни, т/(га рік);
Р – кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок рослинних решток, т/га;
Д – кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок органічних добрив, т/га;
М – загальна кількість гумусу, який мінералізується за ротацію сівозміни, т/га;
L – тривалість ротації, років.
Кількість новоутвореного гумусу розраховується під кожною культурою сівозміни, а потім для ротації в цілому за такою залежністю:
Р = Ср·Кгр (4.7)
де Ср – маса щорічного надходження в ґрунт пожнивно-кореневих решток під даною культурою сівозміни (в перерахунку на вуглець), т/га – визначається за емпіричними залежностями за врожайністю основної продукції культури [довідкові дані табл.Г.7- за коефіцієнтом переведення основної продукції у побічну];
Кгр – коефіцієнт гуміфікації пожнивно-кореневих решток під даною культурою сівозміни (в перерахунку на вуглець).
Д=СД ·Кгд , (4.8)
де СД – маса органічних добрив, що були внесені безпосередньо під культуру сівозміни (в перерахунку на вуглець), т/га;
Кгд– коефіцієнт гуміфікації органічного добрива (в перерахунку на вуглець).
Практично у прибутковій статті враховується тільки поповнення вуглецю з рослинними рештками (пожнивно-кореневими) та органічними добривами. Інші джерела поповнення гумусу не враховуються.
Коефіцієнти гуміфікації показують, яка кількість гумусу утворюється з рослинних решток, що розкладаються, та гною.
Кількість мінералізованого гумусу встановлюємо також спочатку для кожного поля сівозміни, а потім в цілому за ротацію.
Якщо баланс гумусу за ротацію сівозміни дефіцитний, то є потреба в додатковому застосуванні органічних добрив. Необхідну додаткову норму органічних добрив встановлюємо за формулою:
,
(4.9)
де Бг – баланс гумусу за ротацію сівозміни, т/га;
Кср – коефіцієнт вмісту сухої речовини у органічному добриві, яке плануємо застосовувати:
,
(4.10)
де W – вологість органічного добрива (стандартна), %.
Порядок розрахунків:
вибираємо планову врожайність культур сівозміни з ВД .
керуємося умовою, що органічні добрива у сівозміні вноситимуться лише під просапні культури в середніх нормах (30-40 т/га), причому не частіше, ніж 1 раз у 3-4 роки – приймаємо конкретну норму під конкретні культури запроектованої збалансованої сівозміни.
проводимо розрахунок балансу гумусу для кожної із культур сівозміни;
розраховуємо баланс за ротацію сівозміни в цілому за арифметичною сумою балансів під кожною культурою;
визначаємо середньорічний баланс гумусу в грунтах сівозміни, поділивши баланс за ротацію на тривалість ротації в роках;
робимо висновок про тип балансу і намічаємо заходи: потрібно застосовувати додатково органічні добрива чи ні, якщо так, то розраховуємо необхідну щорічну норму органічних добрив (насиченість ріллі органічними добривами) найбільш поширених видів: гною, біогумусу, соломи з азотною компенсацією та сидератів.
Оцінка існуючих ресурсів та розробка проекту виробництва альтернативних видів органічних добрив. Проблема нестачі гною сьогодні постає досить гостро у зв’язку зі зменшенням поголів’я худоби. Тому екологи повинні вміти вирішувати проблему забезпечення бездефіцитного балансу гумусу за рахунок інших видів органічних добрив: компостів, пташиного посліду, сапропелю, сидератів, соломи, біогумусу.[6]
Загальний розрахунок балансу гумусу, норми органічних добрив для забезпечення бездефіцитного балансу проводиться за формою табл. 4.7.
Прогноз балансу біогенних елементів у ґрунтах господарства.
Для підтримання бездефіцитного колообігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив, яке обґрунтовується і перевіряється балансом біогенних елементів.
Баланс елементів живлення – це математичний вираз їх колообігу в землеробстві й біосфері (різниця між величиною виносу елемента живлення з грунту та його надходження у грунт).
Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати винос їх з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесенням добрив та хімічних меліорантів.
Баланс розраховується для всієї ротації сівозміни, тільки тоді можна робити висновки про збалансованість чи розбалансованість сівозміни за тим чи ін. елементом живлення (ЕЖ). Під час складання балансу ЕЖ враховують такі статті: втрати елементів живлення з ґрунту – винос з урожаєм, непродуктивні втрати азоту добрив; надходження елементів живлення в ґрунт – з органічними та мінеральними добривами, з насінням, а для азоту – з опадами, за рахунок фіксації з атмосфери бульбочковими бактеріями бобових культур і вільноіснуючими в ґрунті мікроорганізмами.[5]
Баланс біогенних елементів оцінюємо за показником інтенсивності балансу
Інтенсивність балансу виражається відношенням надходження елементів живлення в ґрунт (Н) до виносу (В) їх з урожаєм (%) і показує, на скільки відсотків винос елементів живлення врожаєм відшкодовується за рахунок надходження їх з добривами. Цей показник розраховують за формулою:
,
(4.11.)
Якщо: Іб <100%, то баланс – дефіцитний;
Іб=100 %, то баланс – врівноважений;
Іб>100, то баланс – позитивний.
На підставі показників балансу та після врахування ґрунтово-кліматичних умов роблять висновки про потребу в окремих видах добрив і норми їх внесення під час складання збалансованої СЗД у сівозмінах.
Кожен розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 4.8.-4.10).
Отже, провівши оцінку балансу гумусу у проектованій сівозміні ми визначили, що він є позитивним, тобто кількість гумусу, що утворився є більшим за кількість гумусу, що мінералізувався. Він становить 5,74 т/га за ротацію (табл. 4.7), що свідчить про те, що потреби у застосуванні органічних добрив немає. Така ситуація виникла за рахунок накопичення гумусу під багаторічними травами. Проте багато інших показників є лімітуючими, несуть негативний влив на баланс гумусу.
В даному підрозділі ми розрахували баланс біогенних елементів, таких як фосфор, калій та азот (табл. 4.8.-4.10). Визначили, що інтенсивність балансу Іб <100%, це свідчить про те, що баланс є дефіцитним. Сівозміна є розбалансованою за наведеними вище елементами живлення і потребує нормалізації та стабілізації ситуації.
Таблиця 4.7
Таблиця 4.8