4.3. Оцінка функціонального стану ґрунтового покриву за еколого-агрохімічними показниками.

Оцінка грунтово-екологічних умов передбачає аналіз таких даних:

1. структура ґрунтового покриву (за генезисом та гранулометричним складом) ;

2. наявність меліоративних систем (їх розміщення, площі осушення та зрошення);

3. агроекологічний стан ґрунтового покриву.

Еколого-агрохімічна характеристика ґрунтового покриву передбачає оцінку даних трьох блоків показників стану ґрунту – агрофізичні, агрохімічні та екологічні.[4]

Таблиця 4.5

Структура ґрунтового покриву земельного масиву

Тип ґрунту		Площа в межах господарства, га	% від загальної площі господарства	Шифр ґрунтової відміни
За генезисом	За гранулометричним складом
Чорнозем лучний	середньосуглинковий	2500	24,5	8
Чорнозем південний солонцюватий	легкоглинистий	4000	39,2	10
Темно-каштановий солонцюватий	середньоглинистий	3700	36,3	11

З метою аналізу агрохімічних властивостей (кислотність, заболоченість, доступними рослинами N, P₂O₅, K₂O) згідно довідкових даних встановлюємо рівень забезпеченості ґрунту елементами живлення та ступінь кислотності, засоленості, робляться попередні висновки про необхідні заходи для їхнього покращення (агрохімічні та меліоративні) – застосування добрив та вапнування.

Потребу у добривах визначаємо на основі довідкових даних. Потреба існує, коли рівень забезпеченості ґрунтів фосфором чи калієм знаходиться на рівні середнього і нижче. Потребу у азоті міндобрив визначаємо за потребою фосфору, оскільки вміст азоту легкогідролізованих сполук – показник нестабільний.

Потребу у вапнуванні визначаємо за таблицею Г.3 в довідкових даних.

Зональні норми насичення ріллі органічними добривами (гноєм підстилковим напівперепрілим: Полісся 14 т/га, Лісостеп – 12 т/га, Степ – 10 т/га.

Еколого-агрохімічна оцінка ґрунтового покриву вказує на агроекологічну цінність грунту, визначає лімітуючі показники агроекологічного стану та ступінь їх невідповідності нормативам і є основою для обґрунтування комплексу заходів з відтворення родючості ґрунтового покриву.[4-6]

Порядок проведення еколого-агрохімічної оцінки

З цією метою ґрунти поля оцінюють у балах за його агрофізичними і агрохімічними властивостями відносно еталонних величин (але не більше як 100 балів), виводять середній бал усіх оцінюваних показників, вводять поправки на кислотність ґрунту і після цього визначають агрохімічну оцінку ґрунту.

Ґрунти із вищим вмістом гумусу, елементів живлення і вологи отримують оцінку також у 100 балів, а з меншим – нижчу за 100 балів.

1. Визначення агрохімічної оцінки ґрунту.

Агрохімічну оцінку окремого типу ґрунту (ґрунтового масиву) проводять за формулою:

, (4.1)

де: Б_і – оцінка грунту за і-тим показником, балів;

n – кількість показників, що використовували для агрохімічної оцінки.

Оцінку грунту за і-м показником проводять за формулою:

, (4.2)

де: , – агрохімічний (агрофізичний) показник відповідно досліджуваного та еталонного грунту;

– поправочний коефіцієнт на кислотність;

– поправочний коефіцієнт на засоленість та солонцюватість.

2. Визначення зведеної агроекологічної оцінки ґрунту.

Для цього до зведеної агрохімічної оцінки (АХО) послідовно вводять поправки на екологічні показники: забруднення радіонуклідами ( ), важкими металами ( ), рештками пестицидів та їх метаболітів ( ) та поправку на кліматичні умови та меліорації ( ) :

, (4.3)

Поправочні коефіцієнти на забруднення ґрунту ВМ, радіонуклідами та пестицидами вводяться лише тоді, якщо рівень забруднення вище ГДК чи ДРЗ.

При цьому для радіонуклідів використовують спеціальну таблицю із поправочними коефіцієнтами , а для ВМ та пестицидів враховується кратність разів перевищення ГДК чи ДЗР із заокругленням в бік збільшення до цілої величини: якщо перевищення становить навіть 1,1., то збільшуємо кратність перевищення до 2 разів і т.д.

Поправочний коефіцієнт відповідно на забруднення ВМ чи пестицидами встановлюється за формулою:

, (4.4)

, (4.5)

С_факт = П_іф,

Якщо n ≤ 1, то К=1.

де n – заокруглена до цілих кратність перевищення ГДК чи ДРЗ.

Поправочний коефіцієнт на кліматичні умови та меліорації також обирається за довідковими даними. При цьому, якщо мають місце меліорації, то враховується лише поправка на меліорації, якщо не мають – то лише на кліматичні умови. Якщо оцінюваний земельний масив меліорований частково, то знаходимо середньозважений поправочний коефіцієнт на клімат і меліорації.[6]

Поправочні коефіцієнти вводять послідовно. Розрахунки проводимо у формі таблиці 4.6.

Отже, в даному підрозділі ми провели оцінку функціонального стану ґрунтового покриву за еколого-агрохімічними показниками (табл. 4.6). Ми виявили, що АХО становить 76 балів, щодо АЕО то вона дорівнює 59 бали. Що свідчить про нижчий вміст гумусу, елементів живлення і вологи відносно ґрунту з еталонними показниками (100 балів). АЕО врахували як АХО так різноманітні поправочні коефіцієнти наведені вище, також виявили значну відмінність від еталонного стану. Лімітуючими показниками є оцінка вмісту гумусу, ЄКО, суми увібраних основ, кадмію, свинцю.

Таблиця 4.6