Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, методологічні та методичні принципи роботи, визначені мета, завдання, предмет, хронологічні та географічні межі дослідження. Розкрито наукову новизну та практичне значення, представлено дані про апробацію результатів наукового пошуку на конференціях.

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" висвітлюється історія дослідження народної медицини, а також здійснюється джерелознавчий аналіз.

Історію дослідження народної медицини Полісся можна поділити на кілька періодів. Перший з них – середина ХІХ – початок ХХ ст. характеризується накопиченням матеріалу, виробленням класифікації і методологічних засад вивчення народної медицини, здійсненням перших спроб теоретичного осмислення деяких проблем (етіологія хвороб, статус народного лікаря, класифікація народних методів лікуванння, замовлянь тощо). Серед дослідників цього періоду слід виділити праці І.Трусевича, І.Пантюхова, А.Братчикова, Г.Коваленка, І.Манжури, В. Боцяновського, А.Литвинова, В.Доманицького. Щоправда, ці праці ще були досить фрагментарним та мали популярний характер, і їх можна кваліфікувати лише як підвалину до систематичного дослідження, розпочатого корифеями української науки П.Чубинським, О.Потебнею, М.Сумцовим.

Другий період – радянський – поділяється на три підперіоди:

1-й (1920 – 1930-ті роки) – активізується збирання та осмислення етнографічних матеріалів, з‘являються перші змістовні аналітичні розвідки. Серед відомих дослідників цього періоду передусім виділяються В.Кравченко та М.Гайдай.

2-й (1930-ті по 1970-ті рр.) – характеризується певним затишшям і навіть ігноруванням вивчення народної медицини.

У третьому підперіоді (1970-ті – 1980-ті рр.) народна медицина починає привертати увагу радянських науковців, які зосереджуються переважно на теоретичних проблемах (Ю.В. Бромлей, І.І. Брехман, В.Воронов, Г. Яковлєв) або на вивченні фітотерапії (М.Носаль, І.Носаль, О.Попов, Г.Смик, В.Комендар, В.Кархут). У цей період плідно працювала З.Болтарович, якій належать глибокі наукові розробки в царині народних медичних знань.

Третій період дослідження народної медицини – сучасний – характеризується активізацією збирацької та науково-дослідницької роботи у зв‘язку з екологічною катастрофою на Чорнобильській АЕС. Вагомий внесок у цю галузь зробив А.Шкарбана, окремі аспекти висвітлені у роботах А.Дмитренко та В.Мойсієнко. Над вивченням ірраціональних методів лікування замовлянь займаються М.Гримич, М.Новікова, Т.Шевчук, Г.Бондаренко.

Аналіз історіографії свідчить про наявність значного теоретичного та прикладного здобутку у вивченні народної медицини. Разом з тим досить відчутною залишається потреба комплексних досліджень з обрядової медичної практики в регіональному історико-етнографічному аспекті означеного періоду.

Введення нових емпіричних матеріалів дає змогу перевірити та деталізувати існуючі концепції, а також зробити змістовні спостереження та узагальнення. Саме тому основну джерельну базу дисертації становлять: