2. Вибір типу підприємства і обґрунтування його цілей

Тип підприємства залежить від бажання підприємця вибрати засіб прийняття рішень. В зв’язку з цим можна виділити: самокеровану фірму і підприємницьку фірму.

Самокерована це та, де рішення приймаються на колективній основі;

Підприємницька - сам підприємець виконує функцію одноосібного прийняття рішень.

Історично первинним було тривале існування одноосібних підприємницьких фірм, але на сучасному етапі спостерігається перехід до самокерованих фірм.

Україна має відповідну законодавчу базу, яка дозволяє вибрати будь – яку організаційно – правову форму з різною формою власності.

Слід відмітити, що підприємницька діяльність може здійснюватися і без набуття статуту юридичної особи. В цьому випадку підприємницька фірма повинна відповідати двом обов’язковим умовам:

- відсутність використання найманої праці;

- обов’язкова реєстрація в органах місцевої влади як індивідуальної трудової діяльності.

При виборі форми діяльності підприємець повинен враховувати недоліки і переваги кожної форми організації. Започатковуючи справу він повинен визначити конкретні цілі діяльності – визначити кінцевий стан господарювання. Формування цілей підприємства більш складний процес. Він повинен бути конкретним і передбачати ряд напрямків в діяльності підприємства. Сукупність цілей підприємства у світовій практиці називається – місією підприємства, яка передбачає дві групи цілей – це економічні цілі та соціальні цілі.

Економічні цілі передбачають: маркетингове дослідження ринку, включають до себе виробничий процес, реалізацію, менеджмент підприємницької діяльності, післяпродажний сервіс.

Соціальні цілі: певна організація праці, створення умов для підготовки висококваліфікованих кадрів, підвищення кваліфікації кадрів, створення умов для відпочинку та інше.

Цілі, які ставить підприємець, повинні відповідати наступним вимогам, тобто бути:

• конкретними і реальними;

• вимірюваними і визначатися у певних показниках;

• зорієнтовані у часі;

• збалансованими з можливостями фірми.

3 . Реєстрація, ліцензування діяльності підприємницьких структур

Засновуючи підприємство підприємець повинен враховувати вітчизняний та міжнародний досвід підприємницької діяльності. Підприємець повинен додержуватись певної послідовності – це пошук і знаходження своєї господарсько–ринкової ніші на вітчизняному ринку. Після цього він повинен вибрати форму підприємницької діяльності, розробити власну стратегію і тактику вибраного бізнесу, виходячи із загальної ситуації на ринку. Далі ресурсне забезпечення – придбання факторів підприємницької діяльності. Наступним етапом є орієнтоване визначення ринкової ціни на свій продукт, товар, послугу, роботу. І після цього підприємець має можливість починати свою підприємницьку діяльність.

Значне місце у підприємницькій діяльності відіграють малі підприємства. Вони можуть створюватись фізичними і юридичними особами як на базі структурних підрозділів діючих підприємств, так і шляхом заснування нових.

У першому випадку треба дотримуватися наступних умов:

1. потрібна згода трудового колективу структурного підрозділу про створення малого підприємства та його вихід зі складу діючого підприємства;

2. згода власника майна структурного підрозділу;

3. виконання раніше прийнятих на себе договірних зобов’язань.

Засновником малого підприємства може бути один громадянин, члени сім’ї або інші особи. Якщо засновник одна особа або сім’я, то це індивідуальне або приватне підприємство.

Коли засновників двоє або більше, то підприємство буде мати статут товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства, кооперативу. При цьому кількість засновників не обмежується. Законодавством фіксується лише розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю і акціонерного товариства. Цей розмір визначається, виходячи з мінімальної ставки зарплати на момент створення даних товариств.

Важливим етапом організації малого підприємства є розробка, затвердження і реєстрація статуту підприємства. Для створення малого підприємства важливим етапом організації є укладання засновницького договору, де відображається:

• предмет договору;

• зобов’язання сторін;

• права і відповідальність;

• порядок розв’язання суперечок;

• розмір статутного фонду;

• юридична адреса.

Засновники малого підприємства розробляють і затверджують статут підприємства.

Статут – це документ, який визначає діяльність підприємства. В ньому повинні бути відображені:

• всі напрямки діяльності цього підприємства;

• мета і основні завдання підприємства;

• правова основа діяльності підприємства;

• перелік майна і коштів;

• взаємовідношення з бюджетом;

• формування і розподіл доходу або прибутку;

• управління підприємством;

• порядок реорганізації і припинення діяльності підприємства.

В статуті також вказується вид підприємства, його повна назва, місце знаходження, товарний знак і таке інше.

Для акціонерних товариств при їх заснуванні передбачається ряд вимог:

• вид товариства;

• предмет і мета діяльності;

• склад учасників;

• повна назва і місце знаходження;

• розмір і порядок формування статутного фонду;

• порядок формування і розподілу доходів і збитків;

• склад і компетенція органів управління;

• порядок прийняття рішення щодо внесення змін в документи про організацію, реорганізацію і ліквідацію підприємства.

В статуті акціонерного товариства, як і малого підприємства, повинні бути категорії акцій та їх номінальна вартість. Підприємство набуває право на здійснення діяльності після акту державної реєстрації.

Державна реєстрація проводиться органами державної влади за місцем знаходження підприємства, або за місцем проживання підприємця.

З метою реєстрації підприємству треба подавати певні документи:

1. рішення власника майна про організацію малого підприємства;

2. статут підприємства;

3. письмове підтвердження юридичної адреси;

4. реєстраційна картка, яка відіграє і роль заяви на реєстрацію;

5. квитанцію про сплату мита за реєстрацію.

Якщо підприємець започатковує свою діяльність без придбання юридичної особи , то тут схема реєстрації простіша: подається заява на реєстрацію.

Підприємець повинен провести ліцензування своєї діяльності, якщо це потрібно.

Ліцензування – це отримання дозволу на здійснення певного виду підприємницької діяльності (якщо це необхідно). Окремі види підприємницької діяльності вимагають отримання ліцензії. Для отримання ліцензії підприємець після державної реєстрації звертається за дозволом до відповідних організацій державної влади на здійснення цього виду діяльності. В заяві до відповідного органу підприємець повинен дати інформацію про вид підприємницької діяльності, умови і правила підприємницької діяльності та інші документи.

За видачу ліцензії отримується платня, її розмір встановлює держава у розмірі певної кількості мінімальних зарплат. У ліцензії зазначається орган, який її видав, дані про підприємця, найменування та адреса юридичної особи, вид підприємницької діяльності, термін дії ліцензії. Ліцензія може бути припинена за умов порушень на визначений строк до усунення недоліків (порушень), або повністю ліквідована. Суперечливі питання вирішуються у судовому порядку.