Питання для самоконтролю.

1. В чому сутність підприємницького успіху?

2. Назвіть складові частини підприємницького успіху?

3. Що обумовлює культуру підприємництва?

4. Які документи відносять до ділових?

5. Дати характеристику ділових документів?

6. Сутність етики спілкування

Тема 9. Теоретичні основи управління підприємствами

Ключові слова і терміни : стратегія, тактика, менеджмент , об’єкт, суб’єкт.

1. Сутність управління і менеджменту, його цілі і задачі

Торгівля і ресторанне господарство, як сфера обертання споживчих товарів, є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Найважливішою задачею її є своєчасне і якісне задоволення платоспроможного попиту населення на кулінарну продукцію. Рішення цієї задачі визначає стратегію поводження підприємств на ринку. При розробці стратегії перед кожним підприємством виникає ряд задач, зв'язаних із забезпеченням рентабельної діяльності і виживання в конкурентній боротьбі, що враховується при визначенні тактичних цілей підприємства. На досягнення визначених цілей і спрямований процес управління. Тобто, процес управління варто розуміти як сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення визначених цілей.

В управлінні ресторанним господарством слід виділяти:

• організаційно-технічний і

• соціально-економічний аспекти.

Перший зв'язаний із впливом на організацію і технологію торгово-виробничого процесу, другий відбиває різні форми соціальних відносин, властиві ресторанному господарству.

Обидва ці аспекти управління тісно зв'язані. Однак ведучим є соціально-економічний аспект і саме на ньому акцентує увагу менеджмент. Таким чином менеджмент являє собою вид управлінської діяльності, що покликаний забезпечити погоджену і цілеспрямовану роботу персоналу кожного підприємства для оптимального досягнення стратегічних і тактичних цілей.

І в управлінні, і в менеджменті використовуються однакові категорії, до яких відносяться такі поняття, як об'єкт і суб'єкт управління, прямі і зворотні зв'язки між ними, система управління, навколишнє середовище

Об'єкт управління – Суб'єкт управління –

Стосовно до менеджменту в ресторанному господарстві суб'єкт управління являє собою сукупність визначених ланок управління, що виконують конкретні функції на різних рівнях управління. Причому кожна вищестояща ланка виступає як суб'єкт управління стосовно нижчестоящому. Потрібно сказати, що в умовах приватизації цей зв'язок істотно звужується, оскільки відсутні в багатьох випадках так називаємі вищестоящі ланки, більш того, і держава утрачає свій безпосередній управлінський вплив, він обмежується лише непрямим регулюванням діяльності.

Між суб'єктом і об'єктом управління існують прямі і зворотні зв'язки.

Прямий зв'язок –

Зворотний зв'язок -

Систему управління характеризує ряд загальних умов. Насамперед, керована підсистема має здатність змінювати свої параметри (чи властивості) під впливом керуючої підсистеми. При цьому для ефективного управління необхідні критерії і показники, що найбільш повно відображають найважливіші параметри діяльності об'єкта управління. Наприклад, для підприємств ресторанного господарства такими показниками можуть бути: чисельність персоналу, площа підприємства, товарообіг, прибуток, рентабельність і т.д.

Рис. 3 Система управління (організація)

Суб'єкт управління впливає на об'єкт відповідно до заданої цілі. Для цього керуюча підсистема повинна чітко представити стан об'єкту управління після відповідного впливу. Для здійснення чіткої орієнтації на ціль суб'єкту управління повинна надходити інформація про стан об'єкту до і після впливу, тобто в системі управління повинні бути чітко організовані прямі і зворотні зв'язки.

Далі, будь-яка економічна система управління повинна мати у своєму розпорядженні визначені матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Слід зазначити, що як систему управління в умовах демонополізації розглядають підприємство, правовий статус якого визначений Господарським кодексом, а також рядом інших правових актів.

Кожне підприємство взаємодіє з навколишнім середовищем.

Навколишнє середовище – це все те, що оточує дане підприємство: постачальники і покупці, організації, що конкурують , культура, політична ситуація й ін. Навколишнє середовище активно впливає на будь-яку організацію, поставляючи їй кадри, знаряддя праці, сировину, матеріали і т.д.

У свою чергу і підприємства впливають на навколишнє середовище, коли виробляють і реалізують продукцію і послуги, впливаючи на формування і задоволення попиту, виховують культуру споживання. Кожне підприємство, як об'єкт управління, являє собою складну динамічну систему, що розвивається, на стан якої впливають такі фактори, як платоспроможність, попит і альтернативні можливості його задоволення, наявність товарно-сировинних ресурсів, якість продукції й обслуговування та ін. У цих умовах необхідно комплексне вивчення явищ з обліком всіх основних факторів, що впливають на стан і динаміку об'єктів управління, тобто системний підхід.

Системний підхід орієнтований на розкриття цілісності об'єкта управління, на виявлення його різноманітних зв'язків із зовнішнім середовищем і на зведення їх у єдину теоретичну картину.

Важливим аспектом системного підходу в управлінні є системний аналіз, що являє собою сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки й обґрунтування складних управлінських рішень. Системний аналіз заснований на декомпозиції системи, тобто на її розчленовуванні на складові елементи, на вивченні цих елементів і їх взаємозв'язків, а також на визначенні впливу окремих елементів на стан і функціонування всієї системи. Таким чином, за допомогою системного аналізу складний об'єкт дослідження може бути представлений як сукупність простих , доступних для вивчення елементів.

Програмно-цільове управління починається з виявлення і чіткої постановки кінцевих цілей. Цілі відображають звичайно бажану ситуацію, до якої повинна перейти система управління з заданої ситуації через визначений період часу, після вирішення ряду проблем, що відокремлюють задану ситуацію від бажаної. Таким чином, уже на стадії постановки цілі створюється узагальнена модель майбутнього. Завершується цей етап розглядом альтернативних варіантів рішення і вибором остаточного варіанта рішення. Після того, як рішення прийняте, починається етап розробки програми. На цьому етапі досягнення стратегічної цілі підрозділяється на підцілі. На кожнім етапі виділяються задачі і пріоритети їхнього рішення, а також здійснюється їх ув'язування з ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими).

На стадії формування програми украй важливо, зберігаючи головну цільову настанову, забезпечити наступність і послідовність проміжних етапів у реалізації програми. Для ув'язування всіх етапів реалізації програми може бути складене "дерево цілей".

У понятті "дерево цілей" корінь "дерева" ототожнюється з головною метою програми, виділення першого рівня вершин відповідає підцілям першого рівня, вершина на наступному рівні визначається підцілями наступного рівня і т.д. Підцілі нижніх рівнів "дерева цілей" розглядаються як засоби і способи досягнення цілей більш високого рівня.

Важливою характеристикою цілі є її досяжність і реалістичність. Цілі повинні бути зрозумілі для виконавця і недвозначно сформульовані. Просто збільшити ефективність виробництва - це не ціль, а збільшити ефективність на 10 % – це зрозуміліше виконавцю. Тому кожна ціль повинна мати кількісне оформлення.

Ціль повинна мати терміни виконання. Ціль без строку буде увесь час повертати виконавця до початкової крапки дій. Ціль без строку подібна запрошенню заходити в гості в будь-який час. Ціль повинна мотивувати дії виконавця в правильному напрямку.

Ціль повинна бути формулюєма і формалізуєма. Це підсилює її вплив і зобов'язання до неї. Усна установка цілей не залишає слідів і легко забувається. Записана документально й обчислювальна ціль дозволяє більш точно орієнтуватися на її виконання.

Цілі необхідно зв'язувати із системою винагороди, вони повинні бути ціновані.

2. Закономірності і принципи управління

Закономірності відображають об'єктивно існуючі, повторювані істотні взаємозв'язки різних елементів і явищ у процесі управління.

Основні закономірності наступні.