4. Соціальна відповідальність і етика менеджера

Соціальні дослідження, проведені в США свідчать, що починаючі бізнесмени прагнуть, як правило, насамперед до грошей, владі, речам, убачаючи сенс життя в накопиченні. Настільки однобока спрямованість навряд чи може сприяти рішенню соціальних проблем і підриває самі основи економіки, а отже, і комерційної діяльності. Одержання прибутку за будь-яку ціну й у короткий термін стало метою для багатьох комерсантів. Про це, зокрема, свідчить ріст реалізації населенню недоброякісних товарів. На сторожі інтересів покупців стоять закони, товариства захисту прав споживачів і в цьому випадку виникає юридична відповідальність, що не слід ототожнювати із соціальною. Під юридичною відповідальністю розуміється слідування конкретним законам і законодавчим нормам, відхилення від яких карається в судовому порядку. Соціальна відповідальність має на увазі добровільне дотримання моральних і етичних норм чи добровільний відгук на соціальні проблеми. Наприклад, відрахування частини прибутку в благодійні фонди, надання допомоги незаможнім. Високий рівень соціальної відповідальності менеджера створює імідж фірми і сприяє популярності його марки.

Серцевиною проблеми соціальної відповідальності є етика людини, його переконання щодо добра і зла. Менеджер, який вважає, що фірма повинна максимізувати прибуток за будь-яку ціну, навряд чи здатний високо цінувати альтруїзм, прагнути до дотримання етичних норм і бути прикладом для своїх підлеглих. Етика не тільки торкається проблеми соціальної відповідальності, але і повинна розглядатися в широкому спектрі варіантів поводження керівників і підлеглих. Більш того, з етичних позицій повинні оцінюватися цілі і засоби, використовувані в менеджменті. Американські фахівці в області менеджменту з метою підвищення етичності поводження рекомендують створення комітетів з етики, проведення соціальних ревізій, навчання етичному поводженню. Однак відповідно до опитування суспільної думки в США тільки 7 % американців вважають, що загальний етичний рівень у країні підвищився, а 65 % – що знизився.

Дуже ефективною виявилася практика японського менеджменту в частці формування і дотримання етичних норм усередині фірми. Зокрема, позитивні внутріфірмові моральні норми і традиції в післявоєнній Японії зв'язані з ім'ям Мацусити – керівника однієї з найбільших корпорацій світу, що при житті був названий "генієм менеджменту". Мацусита проповідував "гармонію інтересів" праці і капіталу в ім'я процвітання країни. Він увів повний госпрозрахунок і самостійність кожного підрозділу підприємства, що створило основу для більш раціонального використання всіх ресурсів. Мацуситі належить сім ціннісних орієнтирів, що розглядаються як духовна заповідь і щодня повторюються службовцями його підприємств. До цих ціннісних орієнтирів відносяться наступні етичні норми:

• не хитри і будь чесним;

• будь хазяїном на своєму місці;

• не живи вчорашнім днем, удосконалюй свої знання;

• стався з повагою й увагою до навколишнього;

• увесь час пам’ятай про зовнішній світ, пристосовуйся до законів його розвитку;

• з вдячністю відносься до того, що маєш і одержуєш – ми все беремо в суспільства в борг;

• не утомлюйся вопрошати, на кого ти працюєш? Відповідь тільки одна - на суспільство.

Мацусита вважав, що афоризм "виживає найсильніший", який має ходіння в США, не гідний наслідування і що справжнє процвітання неможливе без процвітання ближнього.

На підставі численних досліджень виділено 18 типових якостей організатора, сім з яких є специфічними, тобто визначають здатність чи нездатність до організаторської (адміністративної) діяльності.

1. Психологічна вибірковість – здатність найбільше повно і глибоко розуміти психологію інших людей. Тут особливе місце займає співпереживання тому, що переживають і почувають люди.

2. Психологічний розум – якість, що дозволяє знаходити найкраще практичне застосування кожній людині в залежності від її індивідуально-психологічних особливостей.

3. Психологічний такт – здатність знаходити підхід до людей при встановленні з ними взаємин і взаємодії.

4. Суспільна енергійність – здатність "заряджати" енергією інших людей, активізувати їх.

5. Вимогливість до людей.

6. Критичність – здатність аналізувати відхилення від деякої норми в діяльності і поводженні інших людей.

7. Схильність до організаторської діяльності.

Для успішного оволодіння основами організаторської діяльності і для її здійснення необхідна єдність усіх якостей.