Тема 14. Менеджер у системі управління підприємствами

Ключові слова і терміни: менеджер, досвід, службові контакти, юридична відповідальність, стиль управління, психологічний клімат.

1. Менеджер, його діяльність і особистість

Праця менеджера - це праця робітника, професійно зайнятого в апараті управління. Тому соціально-економічна природа праці в сфері управління повною мірою характерна і для менеджера.

ц е професійний фахівець в області управління, що володіє визначеною економічною, технічною і психологічною підготовкою, необхідною для керівництва персоналом.

Програми підготовки менеджерів включають широкий набір дисциплін, що забезпечують глибокі пізнання в області макро - і мікроекономіки, маркетингу і прогнозування, фінансів і цін, товарознавства і логіки, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а також права, бухгалтерського обліку й аудита. З огляду на той факт, що робота менеджера насамперед зв'язана з управлінням людьми, у процесі підготовки менеджерів особлива увага приділяється вивченню соціології і психології, психології праці, психології особистості, педагогіки й інших наук, що вивчають людину і міжособистісні відносини.

Поряд зі знаннями, що можуть бути отримані в процесі навчання, менеджер повинний володіти такими особистісними якостями, як новаторство і цілеспрямованість, оригінальність у досягненні поставлених цілей, практичність, діловитість, чіткість, сміливість і винахідливість. Крім того, менеджер повинний прагнути до доведення початої справи до кінця і до неодмінного досягнення поставлених цілей. Наявність спеціальних знань і необхідних якостей дозволяє менеджеру ефективно виконувати свою роботу, основний зміст якої зводиться до уміння організувати і планувати управлінські рішення і забезпечувати їхнє виконання, а також керувати колективом. При цьому менеджер повинний уміти спілкуватися з людьми, установлювати ділові контакти, спонукувати працівників до продуктивної діяльності, знаходити вихід з конфліктних ситуацій. Невід'ємним обов'язком менеджера є підбор, розстановка і навчання працівників. Він повинний бути гранично об'єктивним незалежно від своїх симпатій. Крім того, він повинен уміти підкорятися і дотримувати субординації.

Практична діяльність менеджера повинна здійснюватися з урахуванням національного менталітету. Наприклад, японська й американська моделі менеджменту істотно відрізняються. Так, якщо в американській моделі домінує індивідуальний характер прийняття рішень, індивідуальна відповідальність, індивідуальний контроль керівника, орієнтація управління на окрему особистість, оцінка управління по індивідуальному результату, то в японському менеджменті превалюють колективні мотивації, управлінські рішення приймаються на основі колегіальності, відповідальність і контроль носять колективний характер. Управління орієнтоване на групи, оцінка управління здійснюється по колективному результату, а праця оплачується по показниках роботи групи.

Якщо головні якості керівника в американській моделі менеджменту - професіоналізм і ініціатива, а ділова кар'єра обумовлена насамперед особистими результатами, то в Японії - уміння здійснювати координації дій і контроль, а при просуванні по службі враховуються вік і стаж роботи.

І, нарешті, якщо для американської моделі менеджменту характерна підготовка вузькоспеціалізованих керівників, переважно формальні відносини між керівником і підлеглими і наймання на роботу на короткий період, то японському менеджменту притаманні підготовка керівників універсального типу, особисті неформальні відносини між керівником і підлеглими, а також наявність довгострокових контрактів при прийомі на роботу. У багатьох великих японських фірмах діє практика "довічного" наймання, тобто кожен працівник зв'язує з фірмою свою трудову діяльність до відходу на пенсію.

Очевидно, що модель менеджменту, створювана в нашій країні, не може бути простим копіюванням американської чи японської моделі. Вона буде ефективна тільки в тому випадку, якщо буде враховувати менталітет нашого народу і ґрунтуватися на традиціях сумлінної, чесної праці, взаємодопомоги.