Регулювання і контроль
дотримання графіків виходу на роботу;
своєчасна підготовка залу до відкриття
і дотримання санітарно-гігієнічних вимог;
– сервіровка столів, якість посуду і приладів;
– дотримання правил торгівлі, вимог до
обслуговування;
– контроль за вбиранням залу.
Конкретні функції інженера-технолога
Як бачимо, функції управління розподіляються між підрозділами апарату управління, а усередині – між посадовими особами і закріплюються в посадових інструкціях. Таким чином управління складається із сукупності загальних і конкретних функцій управління, що складають функціональну частину механізму управління ресторанним господарством. Для виконання функцій управління підприємствами ресторанного господарства створюється відповідна структура управління, що представляє собою сукупність спеціалізованих підрозділів, взаємозв’язаних процесом прийняття і реалізації управлінських рішень
2. Сутність організаційних структур управління, їх елементи і вимоги до них
Організаційна структура управління значною мірою визначає результативність взаємодії підрозділів і ефективність функціонування керуючої системи в цілому. Тому вона повинна будуватися з таким розрахунком, щоб забезпечувати досягнення цілей організації з найменшими витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Формування організаційних структур управління повинне бути спрямоване на концентрацію однорідних видів управлінської діяльності, ліквідацію багатоступінчастості й усунення зайвих ланок.
У структурі управління виділяють наступні елементи:
ланки (відділи);
рівні управління;
зв'язки.
Ланка чи відділ управління – це організаційно відособлений самостійний орган управління. Головним принципом його утворення є виконання відділом визначеної функції (наприклад, плановий відділ – планування, бухгалтерія – облік і т.д.).
Рівень управління – це група ланок (відділів), що займають певну ступінь в управлінській ієрархії.
Зв'язки між ланками можуть бути двох типів, вертикальні (під поряд-кування і керівництва) і горизонтальні (кооперації рівноправних елементів).
Вертикальні зв'язки підрозділяються на лінійні (обов'язкове підпорядкування з усіх питань управління) і функціональні (підпорядкування по окремих питаннях, проблемах).
При створенні структури формуються її органи управління, що поєднуються в групи:
керівництво – це працівники, що керують усіма структурними підрозділами (керівник, його заступники, рада директорів і т.д.);
функціональні підрозділи: відділи кадрів, плановий, фінансів, виробничий і ін., що реалізують одну функцію управління;
допоміжні служби забезпечують роботу органів управління (господарські відділи, машбюро і т.д.).
До організаційних структур управління пред'являються наступні вимоги:
здатність відображати зміст діяльності органа, основні елементи управлін-ня, цілі, принципи, методи, функції, етапи, стадій прийняття і реалізації рішень;
гнучкість, тобто здатність реагувати на зміну соціально-економічних і організаційно-технічних умов;
мінімум ступенів ієрархічної градації;
мінімум часу проходження рішень, наказів, розпоряджень від вищестоящого керівництва до безпосередніх виконавців;
організаційна структура повинна забезпечувати ефективний розподіл функцій по підрозділах – ланкам управління, виключити дублювання функцій на різних рівнях, припускає необхідність і можливість її постійного удосконалення;
відносна рівномірність навантажень на кожен підрозділ апарату управління, спряженість окремих ланок і ступіней, що повинні бути зв'язані між собою загальними цілями, рішенням визначених проблем, задач.
При формуванні апарату управління поряд із принципами проектування організаційних структур управління повинна повною мірою враховуватися специфіка діяльності підрозділів, їх співпідпорядкованість і взаємозв'язок, що виражається у виборі типу організаційної структури управління для кожної організації.