2.Способи оцінки ризиків підприємств

Під процесом оцінки ризиків розуміється порівняння варіантів пропонованих рішень з урахуванням можливих вигод і втрат. Початковими даними для оцінки ризику служать:

1. інформація і дані, отримані в результаті аналізу ризику у вигляді кількісних оцінок, які відносяться до кожної із запропонованих альтернатив.

2. економічні і інші дані, що відносяться до витрат на здійснення кожної із альтернатив і пропонованих вигод.

Оцінка ризику має ряд положень, незалежно від конкретної методики оцінки і специфіки вирішуваних задач: загальною є задача визначення граничного рівня ризику. Визначення граничного рівня ризику відбувається, як правило, в умовах недостатньої інформації. В ході аналізу, значною мірою, доводиться вирішувати задачі вірогідності, що може привести до істотних розбіжностей в одержуваному результаті.

Оцінку ризику можна розглядати як процес багатокритерійних задач, які можуть змінюватися в ході оцінки, а кінцевий результат може виникнути як компроміс між сторонами, зацікавленими в певних результатах аналізу.

Методологічний підхід до оцінки ризику полягає в проведенні порівняння і вибору альтернативи рішення та пропонує застосування сукупності методів і комплексу заходів, які можна розділити на декілька складових:

- аналіз стану зовнішнього середовища - інформація надходить від комерційної служби підприємства, яка проводить заходи щодо дослідження попиту і пропозиції, а також кінцевої і покупної ціни на товар. Аналіз зовнішнього середовища включає дослідження кредитних і валютних ринків, ринків цінних паперів, ринку страхування;

- оцінка внутрішнього середовища підприємства - аналізується соціально – економічний стан підприємства, його фінансова стійкість і здатність приймати ризиковані дії;

- аналіз інформації - складання переліку результатів аналізу з метою їх визначення і класифікації, а також здійснення відбору і ранжирування альтернативних рішень;

- оцінка конкретного виду ризику з використанням різних методів;

- визначення фінансової спроможності (ліквідності) комерційної операції і визначення економічної доцільності фінансових вкладень;

- оцінка граничного ризику і оцінка окремих комерційних операцій по вибраному рівню ризику з урахуванням інших операцій і проектів, вибір варіанту дій;

- застосування результатів оцінки ризику в ухваленні рішення і розробка заходів щодо нейтралізації можливих втрат.

Один з найприйнятніших підходів і оцінки ризику пов'язаний з інтегральною оцінкою ризику, включає два взаємозв'язані аспекти:

1. Кількісний.

2. Якісний.

Кількісна оцінка ризику – це чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику операції або проекту в цілому. Оптимальним в ситуації ризику з погляду кількісного підходу є варіант, який відповідає наступним вимогам:

- рішення, обрані в ситуації ризику повинні оцінюватись з позиції вірогідності досягнення передбачуваного результату неуспіху і можливого відхилення від мети;

- оптимальним буде рішення, що забезпечує для даних умов досягнення потрібного результату при мінімальних витратах;

- оптимальність обраного рішення залежить від часу, затрачуваного на вибір даної альтернативи.

Якісна оцінка ризику включає наступні аспекти:

• необхідно порівнювати передбачувані позитивні результати з можливими негативними наслідками;

• необхідно виявити вірогідні дії альтернатив, які аналізуються на рішення, які будуть прийняті в майбутньому;

• необхідно виявляти вірогідні дії аналізованих альтернатив на інтереси людей, яких вони торкаються, і виявити, чиїм інтересам ризик відповідає.

При кількісній оцінці ризику можуть використовуватися різні методи. Найпоширенішими є:

• статистичний;

• аналіз доцільності витрат;

• метод експертних оцінок;

• аналітичний метод;

• метод використовування аналогів.

Оцінюючи ступінь ризику необхідно виділити зони ризику залежно від величини витрат:

1. безризикова зона – тобто зона, де витрати практично не очікуються. Цій зоні відповідають або нульові витрати, або від’ємні витрати;

2. зона граничного ризику – в межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою доцільність. В цій зоні витрати можуть бути, але вони, як правило, менше очікуваного прибутку. Її межі дорівнюють розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності;

3. зона критичного ризику – вона характеризується величиною втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини очікуваної виручки від господарської діяльності. Ця зона характеризується небезпекою виникнення втрат, які по своїй граничній величині можуть привести до безповоротної витрати всіх ресурсів, вкладених підприємством у справу;

4. зона катастрофічного ризику – вона характеризується можливістю втрат, які по своїй величині перевищують критичний рівень і можуть перевищувати майновий стан підприємства, тобто цей ризик приводить підприємство до банкрутства.

Для оцінки господарського ризику можуть бути використані слідуючи способи:

1. статистичні способи – вивчається статистика втрат, які мають місце в аналогічних видах підприємницької діяльності, встановлюється частота їх появи;

2. метод експертних оцінок – він реалізується на базі обробки думок досвідчених фахівців, при чому бажано, щоб ці експерти давали свої оцінки вірогідного рівня втрат, а потім з них виявити середній рівень втрат;

3. розрахунково-аналітичний метод - базується на теоретичних представленнях ризику, звідси витікає необхідність розробки системи заходів, направлених на зниження можливих наслідків ризику.