3. Підприємницька таємниця

Підприємницька таємниця – право підприємства, яке охороняється законодавством, на збереження певних відомостей про діяльність фірми, розповсюдження яких може нанести шкоду її інтересам. Підприємець має право зберігати певну інформацію про всі строки своєї діяльності, яка викликає певний інтерес для конкурентів. Підприємницька таємниця – це в першу чергу виробнича таємниця, результати науково – дослідних, проектно – конструкторських досліджень.

Суто комерційний аспект підприємницької таємниці пов’язаний з підготовкою і здійсненням певних угод. Підприємницьку таємницю можна розглядати за її видами:

• певна науково – технічна інформація;

• виробнича інформація;

• фінансова інформація.

Підприємницька таємниця забезпечує підприємцю підвищення своєї конкурентоспроможності. Урядом визначено перелік відомостей, які не відносять до підприємницької таємниці:

• засновницькі документи;

• відомості по встановленні форми звітності;

• відомості, які необхідно здавати відповідним органам для обрахування і сплати податків та платежів в бюджет;

• відомості про склад робітників, умови праці та інше.

4.Основні шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства

Для нормального функціонування підприємницьких структур важливим є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності. Підприємство повинно не тільки модернізувати виробництво та управління, а й чітко уявляти, для чого це робиться, яка мета повинна бути досягнута. Головне в цьому – визначити і швидко та ефективно використати в конкурентній боротьбі всі свої переваги. Зусилля повинні бути спрямовані на розвиток технічних якостей підприємства або на виробництво тієї продукції, яка вигідно відрізняється від продукції конкурентів.

Перевірте себе:

1. За період існування ринкових відносин склалися основні форми конкуренції.

а) внутрішньогалузева;

б) галузева;

в) міжгалузева.

2. Конкуренцію можна класифікувати залежно від кількості та питомої ваги на ринку виробників:

а) чиста конкуренція (бездоганна),

б) несправедлива конкуренція,

в) бездоганна конкуренція,

г) небездоганна конкуренція.

3. Підприємницька фірма в залежності від конкурентних умов може застосовувати любі методи боротьби:

а) креативний,

б) ексклюзивний,

в) пристосовуючий,

г) економічний,

д) забезпечуючий або гарантуючий.

Питання для самоперевірки.

1. В чому зміст конкуренції?

2. Назвіть види конкуренції.

3. Охарактеризуйте методи конкурентного суперництва.

4. Дайте визначення моделі конкурентної поведінки підприємства.

5. Що таке підприємницька таємниця?

6. Які основні шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємництва?

Тема 6: Планування підприємницької діяльності

Ключові слова і терміни: комерційний розрахунок, модель ідеального підприємства, ринок, самофінансування, принцип економічної відповідальності, бізнес – план.

1. Сутність і принципи комерційного розрахунку

Комерційний розрахунок є методом ефективного господарювання, заснованим на співвимірюванні в грошовій формі витрат і результатів господарської діяльності і відшкодування витрат власними доходами. Комерційний розрахунок – це метод господарювання, що реалізовується на рівні підприємства через товарно–грошові відносини.

Ринок визначає сутність комерційного розрахунку, який можна розглядати з двох сторін: як економічну категорію, та як метод господарювання.

Як економічна категорія комерційний розрахунок є системою економічних відносин, виникаючих в процесі діяльності підприємств з приводу вимірювання витрат і доходів при комерційній діяльності:

• між окремими підприємствами;

• між підприємством і державою;

• усередині підприємства – між окремими його підрозділами;

• між підприємством і трудовим колективом;

• між окремими власниками капіталу;

• між окремими працівниками.

Як метод господарювання комерційний розрахунок інтегрований частиною економічного механізму функціонування підприємства, метою якого є отримання максимально можливого прибутку при мінімізації витрат. Механізм комерційного розрахунку складається з окремих принципів, елементи яких реалізуються на підприємстві.

Основоположним принципом комерційного розрахунку є господарська самостійність підприємства. Повнота реалізації цього принципу знаходиться в прямій залежності від форм власності. Економічно самостійним може бути тільки рентабельне підприємство, тому найважливішим і визначаючим принципом комерційного розрахунку є самоокупність і рентабельність. В термінологію періоду переходу до ринкового господарства введено поняття самофінансування, що означає розширення діяльності за рахунок власних коштів.

Принцип економічної відповідальності перед споживачем за кількість і якість продукції, своєчасної її поставки, перед постачальниками, банками, державою прийнятий або встановлений зобов'язаннями. Це невід'ємний елемент господарсько - комерційної діяльності підприємства. Комерційний розрахунок – має на увазі вимір витрат і результату господарської діяльності у вартісному виразі, звідси і витікає принцип «грошової одиниці» тобто самоконтролю.

З принципом рентабельності безпосередньо зв'язаний принцип матеріальної зацікавленості, а саме:

• держави – для вилучення податків;

• підприємства – в саморозвиток через реінвестування прибутку;

• працівників – в отриманні премії;

• власника – отриманні дивідендів.

Комерційний розрахунок виступає в двох організаційних формах:

• повний комерційний розрахунок;

• неповний (внутрішній ) комерційний розрахунок.

Повний комерційний розрахунок полягає в дотриманні підприємством усіх принципів і супроводиться складанням закінченого балансу і бухгалтерської звітності. Розрахунки ведуться через рахунки в банках.

Неповний (внутрішній) комерційний розрахунок – припускає дотримання його окремих принципів без повної бухгалтерської звітності і рахунках в банках.