Перевірте себе:

1.Не має права займатися підприємницькою діяльністю:

а) пенсіонер ;

б) заступник помічника міністра праці та соціальної політики.

в) лікар – педіатр.

2. До основних факторів підприємницької діяльності не належать:

а)підприємницька ідея;

б)політична ситуація в країні;

в)підприємницький капітал.

3. Підприємець може не бути :

а) винахідником;

б)спроможним прийняти рішення ;

в)відповідальним за реалізацію рішень.

Питання для самоконтролю

1. Сутність підприємницької ідеї.

2. Як вибрати тип підприємства і обґрунтувати його мету?

3. Дати визначення реєстрації і ліцензуванню.

4. Порядок припинення діяльності підприємства.

Тема 4: Державне регулювання підприємницької діяльності

Ключові слова і терміни: державне регулювання, прозорість, прямі методи, непрямі методи.

1. Необхідність та економічна сутність регулювання підприємницької діяльності

На різних етапах свого існування держава, виконуючи свої функції, втручається в економіку діяльності підприємницьких структур. Сутність цього втручання на різних етапах істотно змінюється.

Питання регулювання підприємницької діяльності передбачає в першу чергу формування найбільш сприятливих умов для його розвитку. Це витікає з того, що підприємництво є найбільш вразливим сектором економіки, що знаходиться під впливом значної кількості факторів.

Сам ринок, ринкові відносини як найбільш сприятливе підприємницьке середовище не може забезпечити всіх належних умов для розвитку підприємств. За цих умов роль держави в регулюванні підприємницької діяльності значно зростає. Держава поєднує адміністративно – розпорядчі, обмежувальні фінансово – економічні, та стимулюючи методи регулювання. В першу чергу держава гарантує підприємцям певні права та обов’язки, що знаходять своє відображення в Господарському кодексі України. Відповідні органи державного управління в своїх відносинах з підприємницькими структурами використовують в першу чергу податкову і фінансового – кредитну політику, встановлюючи ставки податків та відсоток з державних кредитів, розмірів економічних санкцій та інше. Держава використовує державне майно, ресурси, систему ліцензій, лізингу, економічних норм, розробку науково – технічних, економічних та соціальних програм на державному та регіональному рівні.

Державне регулювання базується на використанні таких принципів як:

- ефективність дії механізму регулювання - регулювання повинно забезпечувати зростання добробуту населення і коштувати державі як можна менше;

- справедливість – цей принцип повинен забезпечити рівність перед законом всіх без винятку суб’єктів підприємницької діяльності;

- відповідальність державних органів за прийняття ними рішень - в разі прийняття безпідставних рішень органи та особи, які приймали ці рішення, повинні підлягати судовій відповідальності і відшкодовувати підприємцеві збитки, які він поніс в результаті прийняття цих рішень;

- простота цієї системи - правові акти, які приймає держава, повинні бути досить простими по змісту і доступними для всіх громадян – учасників підприємницької діяльності;

- послідовність – передбачає, що правові акти, які забезпечують регулювання, не повинні протистояти один одному, а навпаки, доповнювати один одного;

- прозорість цих законодавчих актів - інформація про всі діючи правові акти, про порядок виконання цих актів, про функції і роботу відповідних органів виконавчої влади повинна бути загально доступною.

Необхідність державного регулювання обумовлюється також структурною перебудовою економіки в Україні, переорієнтацією виробництва на ринок. Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності визначається також тим, що через систему податків держава забезпечує різні прошарки населення необхідними коштами.

Державне регулювання економіки виконує певні функції. Це дозволяє державі визначити стратегію і тактику розвитку держави, здійснити структурну перебудову економіки, забезпечити конкуренцію як основний регулюючий механізм на ринку.