1. Страховик

Суб'єктами страхових правовідносин є страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач, страхові посередники (страхові брокери, перестрахові брокери, страхові агенти) та страхові об'єднання.

Одним з основних суб'єктів страхових правовідносин є страховик. Страховик — це юридична особа, яка згідно з договором страхування або відповідною нормою закону бере на себе зобов'язання за визначену винагороду відшкодувати страхувальнику або іншій застрахованій особі шкоду, що виникла в разі настання певної події (страхових випадків)¹. Страховиками відповідно до ст. 2 Закону "Про страхування" визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страховики, які виступають на міжнародному страховому ринку, можуть також називатися полісодержателями. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Законодавством передбачена можливість створення державних страховиків.

Повноваження щодо права видачі ліцензій на здійснення страхової діяльності належать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зазначимо, що страховою діяльністю в Україні дозволено займатися лише страховикам — резидентам України. Проте міжнародний досвід свідчить, що національний страховий ринок краще розвивається при залученні іноземних страхових компаній. Відповідно до ст. ЗО Закону "Про страхування" мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається різними видами страхування (крім страхування життя), встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя — 1,5 млн євро за обмінним курсом валюти України. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений винятково в грошовому еквіваленті. Крім того, дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісі­єю з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25% загального розміру статутного фонду.

В Україні почали створюватися кептивні страхові компанії. Кеп-тив (від англ. сарну) — це акціонерна страхова компанія, яка обслуговує корпоративні страхові інтереси засновників, а також самостійно господарюючих суб'єктів, що належать до структури багатоп-рофільних концернів або великих фінансово-промислових груп. Діяльність кептиву безпосередньо пов'язана з комерційними банками, пенсійними та інвестиційними фондами, іншими фінансово-кредитними інститутами. Саме ці фінансові та банківські структури, як правило, є засновниками кептивних страхових компаній*. Однак існує думка, що кептивні компанії є чинником, який стримує розвиток страхового ринку, оскільки ці компанії обстоюють винятково корпоративні інтереси, будуються за галузевою приналежністю та працюють під опікою місцевих органів влади. їх створення зокрема має за мету не випускати грошові потоки у вигляді страхових премій за межі компанії- засновника, створити своєрідний інкубатор для становлення свого страхового бізнесу, встановити пільгові тарифи на страхування внутрішньокорпоративних ризиків .

На 1 січня 2002 р. в Україні було зареєстровано 331 страхову організацію, які є резидентами України, зокрема акціонерних товариств — 293, товариств з додатковою відповідальністю — 35, командитних товариств — 3, страхових компаній з іноземними інвестиціями — 20. Отже, в Україні основу страхової системи становлять компанії у формі акціонерних товариств переважно закритого типу.

Акціонерне страхове товариство (корпорація) — це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток — акцій. Оплачена акція дає

право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у

• • » ^

формі дивідендів .

За характером діяльності страховиків поділяють на:

• такі, що страхують життя;

• такі, що здійснюють інші види страхування;

• такі, що надають винятково перестрахувальні послуги.

За належністю страховики можуть бути державними і приватними.

За територією обслуговування страховиків можна поділити на: місцеві, регіональні, національні та транснаціональні (в Україні таких компаній не існує).

До унікальних суб'єктів страхового ринку можна віднести об'єднання страховиків. Так, відповідно до ст. 13 Закону "Про страхування" страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші

об'єднання на основі договору між собою для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у 10-денний строк з дня реєстрації повідомляє про це Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими

міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, зобов'язані угворити Моторне (транспортне) страхове бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Моторне (транспортне) страхове бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Моторне (транспортне) страхове бюро, за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, встановлює єдиний зразок страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних або морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро чи Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що утримуються за рахунок страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Крім обов'язкових об'єднань, в Україні діють об'єднання, створені на добровільних засадах, зокрема такі, як Ліга страхових організацій України, Українське актуарне товариство, Всеукраїнське об'єднання громадських організацій "Асоціація страхувальників України" та ін. Ці об'єднання створюються з метою розвитку страхового ринку України і наближення його до стандартів країн з розвинутою страховою справою, що сприятиме прискоренню інтеграції України в світове співтовариство.