Лекція 2. Юридична природа страхових правовідносин.

1. Поняття страхових правовідносин та їх особливості. Підстави виникнення

страхових правовідносин.

2. Елементи страхового правовідношення.

3. Класифікація страхових правовідносин.

4. Страховики як суб'єкти страхових правовідносин.

5. Правове становище страхувальника, застрахованого та вигодо набувача.

6. Поняття та загальна характеристика страхових агентів.

7. Поняття та загальна характеристика страхових брокерів.

1. Вступ до питання.

Для практичного здійснення страхування та приведення його в дію необхідна наявність конкретних страхових відносин між страховиком і .страхувальником. А отже сьогодні є актуальним питання страхових правовідносин та правового становища їх учасників.

Страхові правовідносини становлять суспільні цивільно-правові зв'язки, які виникають на підставі правових норм між громадянами і організаціями (страхувальниками), з одного боку, і страховими компаніями (страховиками) - з іншого, з приводу забезпечення майнових інтересів страхувшщщків.

Як цивільно-правова категорія страхові правовідносини є зобов 'язальними відносинами, оскільки для задоволення інтересу уповноваженої особи необхідне вчинення активних позитивних дій зобов'язаною особою.

Так що ж таке страхове правовідношення? Свого часу, В. Серебровський дав таке його визначення:

Страхове правовідношення - це таке правове відношення, в силу якого одна ⁴ сторона (страховик) повинна протягом певного строку нести ризик за ті наслідки, які можуть настати для майна або життя відповідної особи від настання відомої події (страхового випадку) а при настанні цієї події - сплатити іншій стороні (страхувальнику) страхове відшкодування (страхову суму). Друга ж сторона має сплатити за це страховику певний внесок (страхову премію).

Однак, таке визначення страхового правовідношення має свій недолік:аналізуючи його можна побачити, що у обох сторін є лише обов'язки, також тут допускається певне ототожнення страхового правовідношення з відповідальністю страховика і особливо зі страховим зобов'язанням, під яким у юридичні літературі традиційно розуміють правовідношення, в силу якого одна сторона(страхувальник) зобов'язується сплатити встановлений законом чи договором внесок (страхову премію), а інша сторона (страховик) зобовязана при настанні передбаченої події (страхового випадку) при майновому страхуванні відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої був укладений договір страхування або перед якою умовами цього договору страхувальник повинен

нести певну відповідальність, збитки, яких він зазнав, в межах обумовленої страхової суми, а при особистому страхуванні - виплатити відповідну страхову суму.

І тут ми бачимо лише обов'язки у обох сторін. Але ж будь-яке правовідношення має своєю особливістю двосторонній правовий зв'язок, яким передбачено наступне: наявність права згідно з правовою нормою у одного суб'єкта страхового правовідношення передбачає покладення обов'язку на іншого суб'єкта. А тому вірним буде розглядати

Страхові правовідносини як відносини, що врегульовані нормами страхового, цивільного, господарського права, і які становлять органічну єдність форми і змісту, виникають, змінюються, діють та припиняються на підставі правових норм і визначаються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками страхувальника (застрахованої особи, вигодонабувача) і страховика.

Загальні особливості страхових правовідносин:

1. Це вольові суспільні відносини, оскільки СП регулює даний різновид відносин шляхом впливу на свідомість і волю суб'єктів цих відносин, спрямовуючи їх поведінку відповідно до інтересів сторін договору страхування, третіх осіб, інших заінтересованих осіб та держави.

2. Пов 'язані волею держави через норми СП, на підставі яких вони виникають, і яки виражена в цих нормах.

3. Виникають у вигляді завжди двостороннього зв 'язку, що означає наявність права згідно з правовою нормою у одного суб 'єкта страхового правовідношення передбачає покладання обов 'язку на іншого суб 'єкта.

4. Є засобом конкретизації норм СП в дії. Так, в страховому правовідношенні права і обов 'язки завжди конкретні, стосуються конкретної ситуації, належать конкретним суб 'єктам страхових відносин.

5. їх реалізація забезпечується можливістю державного примусу.

Специфічні особливості:

1. Характер об 'єкта і мети страхових відносин зумовлюють виникнення і реалізацію прав та обов 'язків їх суб 'єктів.

2. Мають зобов 'язальний характер, який визначений правами і обов 'язками суб 'єктів страхових правовідносин, що виникають, як правило, із договору страхування.

3. Виникають при укладанні і реалізуються при виконанні договору страхування.

4. При обов 'язковому страхуванні виникають на підставі закону та визначення ним страхувальника (застрахованих осіб, вигодо набувачів), усіх або частини істотних умов договору страхування, страхових тарифів та порядку їх визначення.

5. їх загальні порядок та умови встановлення та здійснення визначаються стандартними правилами страхування певного виду відповідно до чинного законодавства, що розробляються та затверджуються страховиками і є иевідємною частиною договору страхування, який укладається.

Але головне, що ми тут маємо запам 'ятати - це те, що в характеристиці ж страхового правовідношення на першому плані виступає обов'язок страховика нести ризик за ті чи інші наслідки.

Так що ж є підставою виникнення страхових правовідносин, якщо підставою виникнення будь-якого зобов'язання може бути тільки певний юридичний факт, тобто реальний життєвий факт, на підставі якого абстрактна форма закону перетворюється в конкретні права і обов'язки певних осіб.

У страховому праві під юридичним фактом розуміють конкретну життєву обставину, з

с ї>- / і. )

наявністю якої норми права повязують настання передбачених у них правових наслідків.

Так які ж юридичні факти породжують виникнення страхових правовідносин? В основу їх визначення покладено розмежування страхування на добровільне і обов'язкове.

Відповідно до ст..6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Таким чином страховий договір буде тим юридичним фактом, який свідчить про виникнення добровільного страхового правовідношення.

А які юридичні факти покладені в основу виникнення правовідносин щодо обов'язкового страхування. В юридичній літературі не має єдиної думки авторів з цього питання.

Так, не зовсім вірним є усталене положення стосовно того, що обов'язкове страхування виникає безпосередньо в силу закону. Воно не свідчить про те, що з моменту прийняття страхового закону одразу ж виникають конкретні правовідносини між страховиком і страхувальником, а також не вказує нам на ті юридичні факти, з якими закон повязує певні юридичні наслідки. Це - по-перше .

По- друге, вказівка закону на те, що обов'язкове страхування встановлюється законом і здійснюється на підставі типового договору, також не дає можливості визнати типовий договір підставою для виникнення страхових правовідносин, оскільки він не є індивідуальним актом, а має лише нормативний характер.

Інші думки стосовно цього питання виражалися в тому, що юридичним фактом виникнення правовідносин в обов'язковому страхуванні є

страхове свідоцтво (В. Яковлев), яке є тим юридичним документом, зміст якого посвідчує ті чи інші юридично значимі факти або засновані на них правовідносини;

• страховий інтерес (К. Граве та Л. Лунц), який визначається заінтересованістю в збереженні майна, запропонованого до страхування, і є масштабом визначення граничного розміру страхової суми;

• наявність майна (В. Луць) на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління, яке відповідно до законодавства підлягає обов'язковому страхуванню;

• підставою виникнення правовідносин, пов'язаних з обов'язковим особистим страхуванням пасажирів є такий фактичний склад: придбання проїзного квитка та перебування на транспортному засобі під час поїздки аюо на станції з моменту оголошення посадки і до моменту залишення станції.

Отже, підставою виникнення добровільних страхових правовідносин є страховий договір, а обов 'язкове страхування породжується юридичними складами, які передбачені безпосередньо законом.

2. Елементи страхового правовідношення.

Особливості страхового правовідношення проявляються через призму традиційних елементів будь-якого правовідношення. Такими елементами є: суб'єктивний склад, об'єкт та зміст. Однак кожен елемент страхового правовідношення має свої особливості, які відрізняють його від подібних елементів інших видів правовідносин.

Поряд з цими елементами для страхового правовідношення характерні такі основні елементи як страховий інтерес, страховий випадок, страховий ризик, страхова виплата, страховий внесок та ін.

Так, суб 'єктивний склад страхового правовідношення включає 2 групи суб 'єктів:

1. До якої належать страховик і страхувальник, тобто особи, які є сторонами страхового договору;

2. Представлена застрахованими особами та вигодонабувачами - третіми особами.

Наступним елементом страхового правовідношення є його об'єкт. І стосовно дослідження цієї категорії у теорії цивільного права сформувались 3 напрями.

Найбільшого поширення набула теорія множинності правових об'єктів, згідно з якою об'єктом зобов'язання є речі, майнові права, продукти духовної творчості, особисті немайнові блага.

Представники другого напряму висунули ідею про існування єдиного правового об'єкта, під яким вони розуміли речі взагалі. Найбільшим прихильником цієї теорії був. М. Агарков, який вважав, що змістом правовідношення є поведінка осіб, а об'єктом - річ.

Інша позиція з цього приводу була направлена на виділення дій у якості об'єкта правовідношення, на які воно спрямоване.

Третя позиція повязана про безобєктність деяких правовідносин, яка не знайшла підтримки серед вчених.

Отримала свій розвиток теорія правових об'єктів також стосовно страхового правовідношення.

О. Іоффе вперше вводить поняття юридичного та матеріального об'єкта правовідношення. Матеріальним об 'єктом є річ, а отже матеріальним об'єктом страхового правовідношення слід вважати грошові внески, які надходять від страхувальника, а також суму, яка виплачується йому страховиком при настанні

страхового випадку. Юридичним об 'єктом він вважає дії щодо сплати страхових внесків та зазначеної суми.

В. Серебровський вважав, що об'єктом страхового правовідношення є страховий інтерес, який складає проблему дискусій досить тривалий час.

Одна частина вчених не відносить його до об'єкта страхування (К. граве, Л. Лунц). Обєктом страхування вони називають дію щодо виплати страхового відшкодування (суми) з єдиного страхового фонду, яку визнають елементом, що обєднує види страхування в єдиний правовий інститут.

До відношення страхового інтересу до об'єкта страхування наполягав Ідельсон. На його думку без інтересу немає страхування.

Погляд на страховий інтерес як об'єкт страхового правовідношення повною мірою знайшов відображення у ст.4 ЗУ Про страхування, яка називає майнові інтереси єдиним об 'єктом усіх видів страхування.

Визначення поняття страхового інтересу відсутнє як в ЦК, так і в ЗУ Про страхування, хоча інтерес є основним елементом страхового правовідношення. Дану категорію розглядають з юридичної і економічної точки зору.

З економічної точки зору страховий інтерес представляє собою міру матеріальної заінтересованості фізичної або юридичної особи в страхуванні.

З юридичної точки зору, страховий інтерес визначається і як відношення, в силу якого певна особа завдяки відомій події може понести майнові збитки, і як вигоду, яку становить для страхувальника ненастання цієї обставини.

Зміст страхового правовідношення становить сукупність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів страхового правовідношення.