
- •Могилів–подільський технолого- економічний коледж
- •Опорний конспект
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення. Вступ. Державотворча роль мови
- •Функції мови
- •Стилі мовлення
- •Типи мовлення
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії Літературна мова. Мовна норма. Культура мови
- •Культура мови
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Тема 1.3.Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки) Мова і професія
- •Публічні виступи
- •Як готувати виступ на презентацію?
- •Рекомендації щодо публічного мовлення
- •Дещо про техніку викладу
- •Джерела підготовки виступу
- •Тема 1.4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики. Мова і думка
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •Форми мислення
- •Закони риторики
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1 Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет Форми і види ділового спілкування та фактори впливу
- •Класифікація функцій спілкування
- •Комунікативні бар'єри
- •Основні види ділового спілкування
- •Ділова бесіда
- •Як проводити ділові бесіди
- •Поняття про переговори. Три основи стратегії переговорів
- •Підготовка до переговорів
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,
- •Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця
- •Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- •Телефонна розмова — це один із видів усного ділового мовлення
- •Мобільний телефон і ділові стосунки
- •Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Терміни і термінологія. Лексика за сферою вживання
- •Способи творення термінів
- •Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Професіоналізми і номенклатурні назви
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки) Терміни і професіоналізми
- •Фразеологічні одиниці
- •Джерела української фразеології
- •Кліше та використання їх у мовленні
- •Тема 3.3. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).
- •Іншомовна лексика у професійному мовленні
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів Багатозначні слова
- •Синонімічний вибір слова
- •Пароніми та омоніми у мові фаху
- •Омоніми
- •Словники синонімів та паронімів: правила користування
- •Скорочення в текстах документів
- •Складноскорочені слова і графічні скорочення
- •Розділ 4. Нормативність та правильність фахового мовлення
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови Особливості українського правопису
- •Орфоепічні норми української мови
- •Складні випадки української орфографії у текстах ділових паперів
- •Основні орфограми
- •Правопис прізвищ та імен по батькові
- •Імена по батькові
- •Правопис складних іменників
- •Правопис складних прикметників
- •Правопис прислівників
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм Особливості використання іменників
- •Особливості використання прикметників у ділових паперах
- •Особливості використання займенників
- •У багатьох секційних засіданнях взяла участь значна кількість учених.
- •Особливості використання числівників
- •Особливості використання дієслівних форм в професійному мовленні
- •Особливості використання прийменників
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкування
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів. Загальні вимоги до складання документів.
- •Реквізити та їх оформлення
- •Вимоги до тексту документів
- •Оформлення сторінки
- •Класифікація документів
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу Резюме
- •Характеристика
- •Наказ №25- н
- •Автобіографія
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково — інформаційних документів
- •Службові листи
- •Службова телеграма
- •Оголошення
- •Запрошення
- •Протокол
- •Витяг з протоколу
- •Службові записки
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Поняття про наказ
- •Наказ №_25-н
- •Поняття про розпорядження
- •Розпорядження
- •Постанова
- •Положення
- •1. Загальні положення
- •1. Загальні положення
- •2. Права і обов'язки учасників товариства
- •3. Юридичний статус товариства
- •4. Мета та предмет діяльності товариства
- •5. Зовнішньоекономічна діяльність
- •6. Майно, фонди, прибуток
- •7. Статутний фонд товариства
- •8. Відшкодування збитків
- •9. Органи управління та контролю товариства
- •11. Працівники товариства та оплата праці
- •12. Реорганізація та ліквідація товариства
- •13. Спори за участю товариства
- •Інструкція
- •Тема 5.5. Укладання фахових документів (відповідно до напряму підготовки)
- •Могилів-Подільський Затверджую
- •Поняття про договір
- •Договір
- •Предмет договору.
- •Відомості про товар.
- •Порядок передачі товару
- •Ціна та умови оплати.
- •Права та обов’язки сторін.
- •Відповідальність сторін.
- •Строк дії Договору та інші положення.
- •Місцезнаходження та реквізити Сторін
Синонімічний вибір слова
Ділові документи вирізняються особливими мовними засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не пов’язані з особливостями різних специфічних стилів. Основною вимогою до мовних засобів є їх доступність широкому читачеві. Це загальновживані слова, терміни з різних галузей народного господарства, значення яких зафіксоване у словнику.
Вибір слова – це вибір способу висловлення думки, кристалізація мислення в слові. Для того, щоб вміти знаходити в потрібний момент необхідне слово, треба досконало знати все гніздо синонімів, знати, якими відтінками вони різняться один від одного, з якими словами сполучаються. Прикладом можуть бути синонімічний ряд слова красивий. Красивий – гарний, хороший, привабливий, приємний, вродливий, красний, чудовий, прекрасний, чудесний, чарівний…
Слово прийти в українській мові означає повторювану дію і має в розмовному стилі такі синоніми: прилізти, притягтися, пришвендяти, припхатися, притарабанитися та ін. Звичайно, ці слова не придатні для використання в ОДС, але натомість в офіційно-діловому стилі існують свої відповідники: прибути, нанести візит, віддати візит, засвідчити повагу, прибути з місією; можна когось одвідати, до когось завітати у гостину, а ще – нагодитися (ставши випадковим свідком чогось). А ще мені довелося побувати, я мав нагоду побачитися, трапилося мені зайти, мені пощастило зустріти, я мав честь засвідчити свою повагу, мені випало завітати (тут на перше місце висувається вже не дія, а її результат).
Якщо людина зі всього синонімічного ряду знає лише одне слово, вона починає широко використовувати замість усіх інших слів. Так з’являється багатослівна неточність, приблизність у висловленні думки.
Типовий приклад – слово «відношення», яким дуже часто перекладають російське «отношение». В українській мові існує чотири відповідники цього слова, якими передаються взаємини між предметами, поняттями, особами. І кожне з них сполучається лише з певним колом інших:
відносини – виробничі, економічні, класові, міжнародні, ринкові, кредитні;
стосунки – приятельські, офіційні; з організаціями, установами;
ставлення – до життя, до праці, до людей («ставлення з боку керівництва до…»)
відношення – арифметичні, граматичні, і також діловий лист, що його надсилають до установи або офіційної особи.
Пароніми та омоніми у мові фаху
Синоніміка означає у мові наявність близьких, але не тотожних способів висловлення. Незнання синонімічних можливостей слова часто приводить до помилок.
Синонімами називаються слова, що різняться за звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням. Найуживаніше стилістично нейтральне слово з синонімічного ряду називають с т р и ж н е в и м.
Ускладнення з використанням синонімів найчастіше виникає тоді, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Окремі слова при цьому відрізняються лише префіксами, а заміна лише однієї літери може позначитись на значенні слова та тексту. Наприклад: Запитання – питання (у прямому значенні близькі слова, що взаємозамінюються. У переносному ж значенні вживається тільки слово питання (спинимося на цьому питанні, але поставити запитання). Або: Спиратися – на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.
Синоніми поділяються на абсолютні (лексичні дублети), і відносні (чи часткові). Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значення, відносні відрізняються одним чи кількома значеннями або відтінками значення. Абсолютними синонімами є, наприклад, слова лінгвістика і мовознавство, кожне з яких означає науку про загальні закони будови і функціонування людської мови. Ці слова є взаємозамінними, як і синоніми, що вживаються на означення «скам'янілої смоли хвойних дерев», - бурштин і янтар.
Як приклад відносних синонімів наведемо слова процент — відсоток збігаються у значенні «сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю». Тільки процент (причому переважно у формі множини) вживається у значенні «дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в ощадну касу або банк».
Крім значення, синоніми можуть відрізнятися емоційним забарвленням, стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за певними сферами чи ситуаціями спілкування). Наприклад, у значенні «чоловік стосовно своїх дітей» можуть вживатися слова батько і тато. Перше слово не має функціональних обмежень, друге використовується переважно у розмовно-побутовій мові.
Семантико-стилістичні особливості синонімів обов'язково враховуються при їх використанні. Слова, що відрізняються відтінком розмовності, вживаються лише у невимушеному розмовному мовленні. У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні використовуватися ті слова, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку. Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.
Паронімами називаються слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою (адресат – адресант, абонент – абонемент). По тому, наскільки людина усвідомлює різницю у їхньому значенні та вільно користується ними, часто визначають її загальнокультурний рівень.
До типових помилок у слововживанні належить нерозрізнення мовцями паронімів, тобто слів, близьких за звучанням, але різних за значенням, наприклад: земельний - земляний, особистий - особовий, професійний - професіональний, завдання - задача, рясніти - ряснішати, розбещувати - розпещувати. Пароніми, як правило, належать до однієї частини мови.
Виділяють пароніми різнокореневі (бювет - кювет, дистанція - інстанція) і спільнокореневі (людський - людяний, увага - уважність). Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксом, суфіксом, закінченням, пор.: вдача - удача, подвижник - сподвижник, стримувати - утримувати, уповноваження - повноваження, адресат - адресант, адрес - адреса.
Більшість паронімів близькі за походженням і, отже, виявляють певний змістовий зв'язок, як-от: зледеніти (покритися льодом, перетворитися на лід) - обледеніти (покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні); підслідний (який перебуває під слідством) - підслідчий (призначений для тих, хто перебуває під слідством); рятівник (той, хто врятував чи рятує когось або щось) - рятувальник - (той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось).
Деякі пароніми в окремих значеннях збігаються і можуть уживатися як синоніми. Так, прикметники рідкий і рідкісний взаємозамінюються у значенні «який трапляється, буває зрідка; який дуже мало зустрічається; незвичайний»: рідкісна/рідка квітка, рідкісний/рідкий випадок, рідкісна/рідка порода. Із цих паронімів лише прикметник рідкий реалізує значення «негустий, який іде, розташований нещільно один за одним або повторюється через певні проміжки часу тощо», а також значення «негустий» - рос. «жидкий» (суп, борщ і т. ін.). Отже, у словосполученнях з іменниками тісто, волосся, туман, гребінець, вибухи вживаємо лише прикметник рідкий.
Виділяються пароніми, що об'єднуються антонімічними зв'язками, наприклад: адресат — адресант (той, кому адресується, надсилається лист, телеграма тощо — той, хто надсилає кому-небудь лист, телеграму і т. ін.).
Пароніми можуть відрізнятися активністю вживання. Так, іменники напрямок і напрям збігаються у всіх значеннях. Коли йдеться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, то частіше вживається слово напрямок (вітер змінних напрямків). Коли йдеться про заходи важливого суспільно-політичного значення, що провадяться в широких масштабах, про суспільну, наукову чи літературну течію, угруповання переважає іменник напрям (основні напрями розвитку економіки, літературні напрями тощо).
Звукова подібність паронімів спричинює невмотивовані взаємо-заміни цих слів. Саме тому необхідно з увагою ставитись до слів із схожим звучанням, з'ясовувати відтінки їх значень. Перевірити значення паронімів можна за тлумачним словником, спеціальним словником паронімів, а також за довідником з культури української мови.
Значна частина паронімів використовується в офіційно-діловому стилі, отже, розрізнення їх є актуальним і для ділової мови.