Лекція 2 Міський пасажирський і вантажний транспорт

1. Пересування населення

Функціональні зони міста – сельбищна, виробнича, ландшафтно-рекреаційна – пов’язані між собою мережею громадського пасажирського транс­порту, що формує єдину систему швидких, зручних і безпеч­них транспортно-пішохідних зв'язків між функціональними зонами та елемен­тами планувальної структури міста. Тому під час проектування транспортної мережі, як правило, розробляють варіанти розвитку громадського транспорту на підставі техніко-економічних розрахунків і напрямків перспективного розвитку міста, а також під час техніко-економічних розрахунків встановлюють: розміри можливих обсягів перевезень на міському транспорті та їхнє співвідношення за видами транспорту; провізна спроможність мереж і видів транспорту щодо містобудівних умов конкретного міста; експлуатаційні характеристики видів транспорту, щільність ліній громадського транспорту для міста, загалом, і для його окремих функціональних зон тощо.

Об'єкти тяжіння людей в місті різняться своєю різноманітністю. Їхня кількість залежить від розмірів міста, його народногосподарського профілю, географічного розташування і багатьох інших чинників. Основні об'єкти тяжіння – місця праці: промислові підприємства, офіси, банки, наукові і проектні інститути, будівельні майданчики, об'єкти торгівлі, культури і багато інших структур, де працюють люди. Інші об'єкти тяжіння – навчальні заклади, магазини, ринки, дитячі установи (ясла, садки, школи), пункти видовищного і культурного обслуговування, спорудження зовнішнього транспорту тощо.

Пересування людей у місті відрізняються за призначенням і напрямком, оскільки вони визначаються різноманіттям об'єктів тяжіння, мірою участі в пересуваннях різних структурних груп міського населення, різноманітністю професійних і інших інтересів. Пересування міського населення можуть бути простими і складними, залежно від мети.

Кількість пересувань населення виражається показником рухливості жителів, тобто середньою кількістю пересувань, які здійснює один житель у рік пішки і за допомогою різних транспортних засобів від місця перебування до кінцевої мети пересування.

Встановлення кількості пересувань, що здійснюються в місті, дуже кропітка робота і пов'язана з проведенням трудомістких обстежень. За відсутності таких даних для орієнтовних розра­хунків приймають показники загальної рухомості населення згідно з табл. 1 за Григорем.

Таблиця 1

Кількість населення міста, тис. ос.	50	100	250	500	1000	2500
Кількість поїздок на 1 жителя за рік	950	1000	1050	1100	1200	1250

Під час формування мережі ліній громадського транс­порту вид транспорту обирають на підставі розрахун­ків пасажиропотоків (перспективні пасажиропотоки визначаються на основі розрахунків, що виконуються з використанням математичних моделей) і дальності поїздок, а також ха­рактеристик провізної спроможності різних видів транспорту (табл. 2 за Григорем)

Таблиця 2

Транспорт	Середня швидкість сполучення, км/рік	Провізна спроможність ліній транспорту в одному напрямку, тис. пас/рік.
Автобус	17–20	3–5
Тролейбус	16–18	4–7
Трамвай	15–17	6–12
Експрес-автобус	20–25	до 10
Швидкісний трамвай	25–30	10–20
Метрополітен	40–45	20–45
Електрифікована залізниця	50–60	30–50
Монорейкова дорога	60–70	10–30

Провізна спроможність різних видів транспорту відповідає нормам наповнення рухомого складу: 4 ос./м² (вільної площі підлоти пасажирського сало­ну) – для звичайних видів транспорту і 3 ос. /м² – для швидкісних з урахуванням сидячих місць.

Сумарні витрати часу на поїздки від місць прожи­вання до місць праці (трудові поїздки) для 90 % тру­дящих не повинні перевищувати в один кінець таких показників:

для міст з населенням, тис ос.

- понад 1000 45 хв.

• 500–1000 40 хв.

• 250–500 35 хв.

• до 250 30 хв.

Щільність ліній громадського пасажирського тран­спорту приймають у межах 1,5–2,5 км/км² залежно від планувальної структури міста.

Відстань між зупинками громадського транспорту повинна бути для автобусів, тролейбусів і трамваїв нс більше 600 м, для експрес-автобусів і швидкісних трамваїв – 800–1200 м, для метрополітену – 1000−2000 м і для електрифікованих залізниць – 1500–2000 м.