Актуальність теми

Пізнання загальнопатологічних процесів звичайно починають з вивчення структурних основ пошкодження, оскільки будь-яке проникнення хвороботворного агента в організм передбачає пошкодження клітин, органів і тканин.

Під терміном «пошкодження» або «альтерація» (від лат. alteratio — зміна) в патологічній анатомії прийнято розуміти зміни структури клітин, міжклітинної речовини, тканин та органів, які супроводжуються зниженням рівня їхньої життєдіяльності або її припиненням. До групи пошкоджень включені такі загальнопатологічні процеси як дистрофії, апоптоз, некроз, а також атрофія. Остання, являючи собою один з варіантів адаптації організму до умов життєдіяльності, що змінилися під впливом несприятливих чинників, віднесена до цієї групи на підставі того, що по суті є гіпобіотичним процесом.

Причини, здатні викликати пошкодження, можуть діяти безпосередньо або посередньо (через гуморальний і рефлекторний вплив). Вони дуже різноманітні. Характер і ступінь пошкодження залежать від природи і сили чинника, що пошкоджує, структурно-функціональних особливостей органа або тканини, а також від реактивності організму. В одних випадках виникають поверхневі і оборотні зміни, які стосуються звичайно лише ультраструктур, в інших — глибокі і необоротні, які можуть завершитися загибеллю не тільки клітин і тканин, але інколи й цілих органів.

Велика кількість екзогенних пошкоджуючих чинників, включаючи інфекційні та токсичні (алкоголь, наркотики, важкі метали) агенти, втручаючись безпосередньо в різноманітні біохімічні процеси клітини і міжклітинних структур, викликають в них як морфологічні, так і функціональні зміни (стереотипні відповідні реакції).

Точний момент, при досягненні якого пошкодження (дистрофія) стає необоротним, що призводить до смерті клітини (некрозу), є невідомим.

Апоптоз і некроз — це місцева смерть, тобто загибель клітин і тканин при житті організму. Ці процеси супроводжуються необоротними біохімічними і структурними змінами. Некротизовані клітини перестають функціонувати. Якщо некроз достатньо великий, то він клінічно проявляється у вигляді хвороби (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт). До несмертельних пошкоджень клітини можна віднести дистрофії.

Для вивчення цієї лекції вам необхідні знання з анатомії людини і гістології, що стосуються структурних одиниць, з яких складаються органи (наприклад, в нирках – це нефрон, в печінці – печінкова долька), з біохімії потрібні відомості про обмінні процеси, які підтримують гомеостаз нормальних клітин і міжклітинних структур. Треба згадати, що паренхіму органа складають ті клітини, які забезпечують його головну функцію, наприклад, в серці це кардіоміоцити, в печінці – гепатоцити тощо, а строму більшості органів складають волокниста сполучна тканина, кровоносні і лімфатичні судини та нерви.

Отримані знання про структуру і функції пошкоджень дуже важливі і необхідні для фахівця будь-якого медичного профілю, оскільки немає жодного захворювання, при якому не спостерігався би розвиток альтерації. Крім того, альтерація тісно пов’язана з багатьма іншими загальнопатологічними процесами і є причиною їхнього розвитку, вона також може бути одним із компонентів цих процесів, наприклад, запалення. Все вищеперераховане свідчить про актуальність теми лекції, яка пропонується.

Головна мета навчання – вміти розпізнавати основні структурні ознаки альтеративних змін в органах людини, зумовлені впливом різноманітних патогенних чинників та інтерпретувати функціональне значення цих змін.