12.2.5. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

Діяння, передбачене ст. ЗОЇ КК України, посягає на громадську моральність.

Порнографією називаються предмети (твори, ма­люнки, фотографії, відео-, кінопродукція тощо), в яких грубо натуралістичне і цинічно відображається статевий акт. Саме по собі голе тіло людини не визна­ється порнографією. Визнати певний предмет порногра­фічним можуть лише мистецтвознавці, для чого у відпо­відних випадках призначається мистецтвознавча експер­тиза.

Склад злочину утворюють різноманітні способи вве­зення в Україну з метою збуту чи розповсюдження пор­нографічних предметів, що були вчинені умисно, або їх виготовлення, перевезення або збування чи розповсю­дження а також примушування до участі у їх створенні.

За частиною 1 ст. ЗОЇ КК кваліфікується ввезення в Україну творів, зображень чи інших предметів порно­графії з метою їх збуту чи розповсюдження або їх виго­товлення з метою збуту чи розповсюдження, а також примушування до участі у їх створенні.

За частиною 2 ст. ЗОЇ КК кваліфікується збування серед неповнолітніх порнографічних предметів та засо­бів їх виготовлення і розповсюдження, а за ч. З ст. ЗОЇ КК — вчинення таких дій повторно або за попередньою змо­вою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів.

Відповідальність за ввезення в Україну і розповсю­дження порнографії настає з шістнадцяти років. Фотомо-делі та інші виконавці порнографічних творів (кіно-, відео-продукції, фотографій, звукозапису тощо) підлягають кримінальній відповідальності як співучасники злочину і їх дії кваліфікуються за ч. 5 ст. 27 та ст. ЗОЇ КК України.

12.2.6. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Діяння, передбачене ст. 302 КК України, посягає на громадську моральність. За ч. 1 ст. 302 КК кваліфіку­ються дії, спрямовані на придбання, володіння і функціо­нування певного приміщення (дому, квартири, кімнати

488

тощо) як придатного місця для інтимних побачень і ста­тевих стосунків протягом певного часу, а також звідни­цтво - пошуки осіб, бажаючих зайнятися розпустою чи проституцією, надання їм можливості для цього заняття і створення необхідних умов.

За частиною другою ст. 302 КК України кваліфікується створення або утримання місць розпусти з метою наживи або особою, раніше судимою за таке діяння, або вчинен­ня такого діяння організованою групою, а якщо до вчи­нення такого діяння було залучено неповнолітнього, то скоєне утворює злочин, що передбачений ч. З ст. 302 КК.

Створення або утримання місць розпусти або звідни­цтво вчинюється умисно. Необережним цей злочин бути не може.

12.2.7. Проституція

Проституцією називається добровільне і постійне надання послуг сексуального характеру за гроші всім бажаючим.

Послугами сексуального характеру можуть бути різні види статевого акту:

а) нормальний, природний фізіологічний статевий акт чоловіка з жінкою;

б) статевий акт між особами жіночої статі - «лесбіян-ство» (цей вид статевого збочення має назву від грецько­го острова Лесбос, де таке збочення виникло у стародав­ні часи);

в) статевий акт між особами чоловічої статі - «мужо-лозство»;

г) інші види статевого збочення. Не визнаються проституцією:

а) одноразовий статевий акт за гроші;

б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чоловіком чи з однією жінкою;

в) постійне надання послуг сексуального характеру всім бажаючим безоплатно.

За ч. 1 ст. 303 КК кваліфікується систематичне (по­стійне протягом певного часу) заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу.

За ч. 2 ст. 303 КК кваліфікується примушування або втягненя у заняття проституцією, тобто надання сек-

489

суальних послуг за плату із застосуванням насильства чи погрози його застосування, або із застосуванням погрози знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману. Способами такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосування насильства (побоїв, тілесних ушко­джень тощо);

б) погрози застосувати насильство; знищити чи по­шкодити майно;

в) шантаж - розповсюдження дійсних відомостей чи різних вигадок;

г) обман - різні неправдиві обіцянки, відомості.

За частиною 3 ст. 303 КК кваліфікується втягнення у зайняття проституцією неповнолітнього і вчинення та­кого діяння організованого групою.

За частиною 4 ст. 303 КК кваліфікується сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в організо­ваній групі, яка забезпечує діяльність з надання сексу­альних послуг особами чоловічої чи жіночої статі з ме­тою отримання прибутків.

Проституція - злочин умисний, вчинюваний з ме­тою отримання прибутків за послуги сексуального ха­рактеру.

Відповідальність за проституцію настає з шістнадцяти років.

12.2,8. Втягненая неповнолітніх у злочинну діяльність

Діяння, передбачене ст. 304 КК України, посягає на фізичний і моральний розвиток молоді.

За статтею 304 КК кваліфікується втягнення неповно­літніх (осіб віком до вісімнадцяти років):

а) у злочинну діяльність - залучення до вчинення хо­ча б одного злочину;

б) у заняття пияцтвом - залучення до вживання алко­голю - хоча б у кількох епізодах протягом одного дня;

в) у заняття жебрацтвом - постійним випрошуванням грошей, продуктів, товарів у сторонніх осіб;

г) у заняття азартними іграми - залучення до гри на гроші чи на інші матеріальні цінності, а також викорис­тання неповнолітніх для здобування засобів для існуван­ня за рахунок потерпілих.

490

Втягненням неповнолітніх у антигромадську діяль­ність визнається застосування для цього будь-яких засо­бів - переконання, підкупу, залякування, обману, обіцян­ки, пропозиції тощо. Вчинення при цьому щодо непов­нолітнього іншого злочину (погрози вбивством, запо­діянням тілесних ушкоджень 5 т. ін.) утворює сукупність злочинів. Не може бути втягненням бездіяльність дорос­лої особи, яка лише не заборонила чи не перешкодила неповнолітньому взяти участь у вчиненні злочину, у пи­яцтві, в азартній грі тощо.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пи­яцтво тощо вчинюється умисно, з метою використати неповнолітнього.

Відповідальними за діяння, передбачене ст. 304 КК України, є лише дорослі особи.¹ При цьому доросла осо­ба підлягає відповідальності за ст. 304 КК України і за співучасть у тому злочині, до вчинення якого вона залу­чила неповнолітнього.

Якщо неповнолітній не є суб'єктом вчиненого діян­ня, то доросла особа визнається виконавцем обох зло­чинів.