12.2. Злочини проти громадської моральності

Громадською моральністю називаються суспільні відносини, які утворюються на засадах загально­людських цінностей (добра, істини, справедливості) і вимагають від особи певної поведінки та забо­роняють поведінку, що не є відповідною до цих цін­ностей.

Норми моралі є найпершим, найважливішим і найпо­тужнішим регулятором поведінки людей, вони є орієн­тиром і регулятором оцінки вчинків, найважливішим за­собом розвитку особи і суспільства.

У житті суспільства громадська моральність займає особливе місце - вона є найголовнішим регулятором по­ведінки людей, вона є підґрунтям права і законодавства. Право і законодавство можуть діяти лише у суспільстві, де є, де діє громадська моральність. Закони слабкі, якщо слабка моральність,- писав Цицерон. Закони слабкі-шають і в суспільстві, в якому падає моральність, зрос­тає насильство, жорстокість, розпуста.²

¹ П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 284-285.

² Цицерон. Диалоги. О государстве - о законах.- М., 1966.-С.102-103.

484

Тому кримінально-правова охорона громадської мо­ральності має неабияке суспільне значення.

На охорону громадської моральності спрямовані нор­ми статей 297-304 розділу XII Кримінального кодексу України.

12.2.1. Наруга над могилою

Наруга над могилою є посяганням на громадську моральність, а також на честь та гідність пам'яті по­мерлих.

За статтею 297 КК кваліфікуються руйнівні дії (роз-риття могили, руйнування пам'ятника на могилі, зни­щення чи пошкодження насаджень, квітів, загороди тощо), а також викрадення предметів, що знаходяться на могилі або в могилі (труни, одежі, пам'ятника, вінків тощо). На­руга над могилою, яка охороняється державою як па­м'ятка історії, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 298 КК і ст. 297 КК України.

Наруга над могилою - діяння умисне. Необережне пошкодження могили складу злочину не містить.

Відповідальність за наругу над могилою настає з шіст­надцяти років.

12.2.2. Зруйнування пам'яток історії та культури

Склад злочину, передбаченого ст. 298 КК, утворюють:

а) нищення;

б) руйнування;

в) псування пам'яток історії, культури або об'єктів, що мають особливу історичну або культурну цінність.

Перелік пам'яток історії та культури наведено у Законі від 13 липня 1978 р. «Про охорону і використання пам'яток історії і культури» (Відомості Верховної Ради УРСР.-1978.- № ЗО.- Ст. 426).

Перелік природних об'єктів, що охороняються дер­жавою, визначено Законом від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 41.-Ст. 546).

За частиною 1 статті 298 КК кваліфікується умисне знищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури.

485

Нищення, руйнування чи псування пам'яток Історії і культури, які мають особливу історичну чи культурну цінність, кваліфікується за ч. 2 ст. 298 КК, а вчинення таких дій посадовою особою - за ч. З ст. 298 КК.

Відповідальність за діяння, передбачене ст. 298 КК, настає лише при умисному його вчиненні. Необережне знищення, зруйнування чи пошкодження пам'яток істо­рії, культури чи природних об'єктів може тягти відпові­дальність за ст. 196 КК України.

Відповідальність за знищення чи пошкодження пам'я­ток історії, культури чи природних об'єктів настає з шіст­надцяти років.