12,1. Злочини проти громадського порядку

Громадським порядком називається сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпе­чення охорони громадського спокою, громадської моральності як умови суспільного життя людей.

На громадський порядок посягають діяння, передба­чені статтями 293-2% КК.

12.1.1. Групове порушення громадського порядку

Діяння, передбачене ст. 293 КК, посягає на громадсь­кий порядок.

Способами порушення громадського порядку можуть бути:

а) організація групових дій, спрямованих на пору­шення громадського порядку - заклики чи пошуки або підбурювання учасників, керівництво групою під час порушень громадського порядку тощо;

б) активна участь членів групи в діях, якими порушу­ється громадський порядок.

За статтею 293 КК кваліфікуються організаційні дії і дії активних учасників, якщо вони були поєднані з явною непокорою представникам влади (міліції, прокуратури,

450

депутатів тощо) або якщо цими діями була порушена робота транспорту (наприклад, припинення руху гро­мадського транспорту - трамваїв, тролейбусів, автобусів, поїздів залізниці чи метрополітену і т. ін.), державних або громадських підприємств, установ, організацій — торгівлі, театрів, органів управління тощо.

Від масових заворушень (ст. 294 КК України) цей зло­чин відрізняється відсутністю натовпу (масового зібрання людей), підпалів, погромів, озброєного опору представни­кам влади, застосування насильства над людьми.

Дії, передбачені ст. 293 КК, можуть виходити не із натовпу, а від окремої групи людей і не супроводжува­тися погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями.¹

Групове порушення громадського порядку вчинюєть­ся умисно, оскільки порушення громадського порядку при цьому є не тільки діянням, а й його наслідками, на­стання яких їх організатори і активні учасники усвідом­люють і бажають.

Відповідальність за групове порушення громадського порядку настає з шістнадцяти років.

12.1.2. Масові заворушення

Масові заворушення посягають на громадську безпе­ку і громадський порядок. Масовими заворушеннями на­зивається порушення громадського порядку невизначе-ною кількістю людей - натовпом.

Об'єктивно масові безпорядки проявляються у:

- насильствах над особою;

- погромах;

- підпалах;

— вибухах;

- знищеннях майна;

— опорі представникам влади із застосуванням зброї чи інших предметів, які використовувались як зброя.

За ч. 1 ст. 294 КК кваліфікуються два види діянь:

- організація масових заворушеннях, тобто підбурю­вання натовпу до масових заворушень, публічні заклики

¹ П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р.- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 284-285.

15* 451

до вчинення погромів, збройного протистояння органам влади, керівництва натовпом та ін. подібні дії;

- активна участь у масових заворушеннях, тобто без­посереднє вчинення погромів, підпалів, руйнувань, на­сильств і т. ін.

Масові заворушення, що призвели до загибелі людей (хоча б однієї особи) або до настання інших тяжких на­слідків (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вели­кої матеріальної шкоди і т. ін.) кваліфікуються за ч. 2 ст. 294 КК України.

Масові заворушення - злочин умисний, умисел пря­мий: організатори і активні учасники масових завору­шень усвідомлюють суспільну небезпечність своїх дій і бажають настання зазначених у законі наслідків - по­громів, підпалів, знищення майна, заподіяння насильст­вами шкоди здоров'ю потерпілих і т. ін.

Суб'єктами відповідальності за масові заворушення є лише їх організатори й активні учасники. У діях учасни­ків натовпу, які були на місці вчинення масових заво­рушень пасивними спостерігачами подій, складу зло­чину немає, і вони кримінальній відповідальності за ст. 294 КК України не підлягають.