11.15. Знищення, підробка або заміна номе­рів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Злочин, передбачений ст. 290 КК, є спеціальним видом причетності до злочину - приховуванням викраденого.

Предметами приховування можуть бути: вузли і агре­гати транспортного засобу - кузов, двигун, інші частини транспортного засобу, на яких поставляється заводський ідентифікаційний номер.

Способами приховування можуть бути: а) знищення номера; б) заміна номера на інший.

Злочин, передбачений ст. 290 КК, містить формаль­ний склад злочину - злочин вважається закінченим з моменту знищення, підробки чи заміни номерів вузлів чи агрегатів транспортного засобу.

За статтею 290 КК кваліфікується знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних ор­ганів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Знищення, підробка або заміна номерів вузлів чи аг­регатів транспортного засобу вчинюється умисно.

Відповідальність за знищення, підробку чи заміну но­мерів вузлів або агрегатів транспортного засобу настає з шістнадцяти років.

11.16. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення діючих на транспорті правил охорони по­рядку і безпеки руху, що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, передбачене ст. 291 КК, посягає на

443

суспільні відносини у сфері охорони порядку і безпеки руху на транспорті.

Правильне визначення суб'єкта цього складу злочи­ну має важливе значення для кваліфікації діяння. Так, С. засуджено за ст. 291 КК за те, що він, побачивши пі­шохода, який переходив дорогу, не знизив швидкість, не вжив заходів, щоб зупинити мопед, внаслідок чого наїхав на потерпілого, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Ми­колаївського обласного суду вирок змінено - дії засуд­женого перекваліфіковано на ст. 125 КК.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду України ухвалу касаційної інстанції скасовано ви­ходячи з таких підстав. Змінюючи вирок, судова колегія обласного суду вказала, що С. не порушив правил,-які регулюють безпеку руху автомобільного чи міського електротранспорту, а тому його дії необхідно кваліфіку­вати як необережне заподіяння потерпілому тяжких ті­лесних ушкоджень, тобто за ст. 128 КК.

Такий висновок не грунтується на законі. Об'єктом зло­чину, передбаченого ст. 291 КК, є безпечна робота всіх видів механічного транспорту, в тому числі і мопедів.

Як вбачається з матеріалів С. обвинувачувався в тому, що він порушив правила, які регулюють порядок і без­пеку руху, і це спричинило тяжкі наслідки. За це він і був засуджений за ст. 291 КК. Крім того, пере кваліфі­куючи дії засудженого, судова колегія не враховувала того, що ст. 291 КК є відповідно ст. 128 КК спеціальною нормою.¹

Таким чином, даний склад злочину передбачає відпо­відальність за порушення правил безпеки руху, які діють на залізничному, повітряному, водному, автомобільному, електричному й іншому транспорті.

Порушення діючих на транспорті правил безпеки ру­ху цими особами кваліфікується за ст. 291 КК тільки у випадку, якщо це порушення потягло за собою загибель людей (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі на­слідки.

І

Постанова президії Миколаївського обласного суду від 22 лютого 1991 р- в справі С.- Практика судів України в кримі­нальних справах.-Київ, 1993.-С 183-184.

444

Як інші тяжкі наслідки розглядаються заподіяння хо­ча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або заподі­яння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком потерпілим.

Якщо порушення вказаними особами діючих на транспорті правил потягло за собою заподіяння інших наслідків, які у ст. 291 КК не вказані, то діяння кваліфі­куються за статтями Кримінального кодексу, які перед­бачають відповідальність за злочини проти особи.

Наприклад, без урахування цих вимог закону були кваліфіковані дії Л., який вчинив злочин за таких обста­вин. Катаючись на катері і бажаючи продемонструвати перед дівчатами швидку їзду, він спрямував його у на­прямку човна, на якому каталися Л-ва і Ф., розраховую­чи біля човна своєчасно розвернутися. Але через відсут­ність досвіду Д. вчасно повернути не зміг, зіткнувся з чов­ном і перекинув його. Дівчата потрапили під гвинт катера, і їм були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Д. був засуджений за необережне тяжке тілесне ушкоджен­ня (ст. 128 КК). Але така кваліфікація дій Д. необгрун­тована, тому що ця стаття є загальною нормою, за допо­могою якої охороняється здоров'я людей від заподіяння відповідної шкоди. Вчинений Д. злочин стався внаслідок порушення ним правил безпеки руху при керуванні мало­мірним судном, а заподіяні двом потерпілим тяжкі ушкод­ження, без сумніву, відносяться до тяжких наслідків.

Тому дії Д. слід кваліфікувати за ст. 291 КК, яка є по відношенню до загальних норм про відповідальність за злочини проти життя і здоров'я громадян спеціальною нормою, спрямованою на охорону здоров'я та життя лю­дей від небезпеки, пов'язаної з використанням джерел підвищеної небезпеки. Діяння, яке пов'язане з викорис­танням джерел підвищеної небезпеки, є посяганням на громадську безпеку, а не на особу. Тому заподіяння по­терпілому в цьому разі смерті кваліфікується за ст. 291 КК, а не за ст. 119 КК. Таким чином, порушення діючих на транспорті правил безпеки руху, яке потягло за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК, повинно кваліфікува­тися за даною статтею, а не за статтею про відповідаль­ність за злочини проти особи.

Диспозиція ст. 291 КК бланкетна. Вона відсилає до правил, які регулюють порядок і безпеку руху транспорту.

Ці правила встановлюються відповідними норматив-

445

ними актами. За ст. 291 КК діяння може бути кваліфіко­вано лише в тому випадку, коли дія або бездіяльність осо­би пов'язана з порушенням діючих на транспорті правил, яке потягло за собою суспільно небезпечні наслідки, і є причинний зв'язок між порушенням та наслідками.

Наприклад, К., не маючи прав на керування маломір­ними суднами і на порушення правил користування ма­ломірними суднами, посадив у моторний човен «Про­грес» знайомих П., В. і Н. з метою покататися. В. і П. були у нетверезому стані. Через відсутність сидіння вони сіли на задній борт човна. К., керував човном на великій швидкості. При крутому повороті П. і В. випали з човна у воду, і П. потонув. К. був засуджений за порушення дію­чих на транспорті правил (ст. 291 КК України). Таке судове рішення було опротестоване прокурором, який стверджу­вав, що дії К. не перебувають у причинному зв'язку зі смертю П. Але судова колегія визнала рішення суду пра­вильним, оскільки порушення К. правил керування мало­мірними суднами призвело до загибелі П. Дійсно, пове­дінка винного, який нехтував правилами безпеки руху, створювала необхідну умову для настання суспільно не­безпечних наслідків, які швидко перетворились у реаль­ність, коли К. на великій швидкості зробив крутий поворот.

За ст. 291 КК кваліфікується порушення діючих на транспорті правил безпеки руху, вчинені пішоходами, пасажирами, велосипедистами, водіями транспортних засобів, робочий обсяг двигуна яких менше 50 куб. см. (тобто велосипедів з мотором, мотоциклів, мопедів), по­гоничами тварин, особами, що керують гужовим транс­портом, а також водіями човнів, катерів та інших мало­мірних суден. Відповідати за цією статтею не можуть особи, які є суб'єктами злочинів, передбачених статтями 276, 286-288, 415 КК.

Ознаки цих суб'єктів, як правило, даються у норматив­них актах, які регулюють відповідну галузь транспорту. Наприклад, Закон України «Про дорожній рух», а також Правила дорожнього руху дають досить чітко визначені поняття більшості зазначених вище учасників дорожньо­го руху, які, до речі, частіше за все є винними у вчиненні цього злочину.

Так, правильно засудив Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу М. за ст. 291 КК за те що він у нетвере­зому стані переходив вулицю на забороняючий сигнал

446

світлофора у безпосередній близькості від мотоцикла, що рухався, і це призвело до аварії, в результаті якої водій останнього одержав тяжкі тілесні ушкодження.¹

В іншому випадку Ш., що був напідпитку, перебігав у непередбаченому місці проспект у м. Києві. Цими необач­ними діями він створив на магістралі аварійну обстанов­ку. Водій «Волги», щоб уникнути наїзду на пішохода, був змушений звернути вбік і врізався в іншу машину. При цьому три сторонні особи отримали тілесні ушкодження.²

Іноді на практиці при визначенні суб'єкта зустрічають­ся судові помилки. Міліціонер патрульно-постової служ­би Білоцерківського міського відділу внутрішніх справ К. у стані алкогольного сп'яніння рухався катером до р. Рось у районі дендропарку «Олександрія», що у м. Бі­ла Церква, зі швидкістю до 32 км/год. Пропливаючи по­близу місця, де купалося багато людей, він, не врахову­ючи обмеженої ширини й мілкості річки і знехтувавши небезпеку, не знизив швидкості, внаслідок чого вчинив наїзд на неповнолітнього Б., який був смертельно трав­мований гвинтом катера.

Вказаними діями К. порушив вимоги правил користу­вання маломірними суднами і правил плавання на внутрі­шніх водних шляхах, і це перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що настали. Ці дії К. були кваліфіковано за ч. 1 ст. 276 КК, оскільки він був працівником водного транс­порту, в день події його було звільнено з міліції, і просив перекваліфікувати ці дії на ст. 291 КК України. Анало­гічні за змістом доводи містились у скарзі засудженого.

Судова колегія Верховного Суду України, задоволь­няючи касаційні скарги засудженого і адвоката, вказала на таке. Суд, правильно встановив фактичні обставини справи, разом з тим дав діям К. невірну правову оцінку. Як видно з матеріалів справи, рухаючись катером по р. Рось, К. виявив неуважність і не забезпечив безпеки руху, що спричинило загибель потерпілого Б. Ці обста­вини підтверджуються показаннями Б., М., Г., В., Т., ви­сновком судово-медичної експертизи і не заперечуються засудженим. Однак висновок суду про те, що дії К. не

¹ Ляскін В. Поліпшити якість розгляду справ про автотранс­портні злочини.- Радянське право.- 1983.- № 7.- С. 24.

² Ткаченко М., Шинкар М. Дії пішохода визнано злочинними.-Сигнал.- 1991- № 5.- С. 9.

447

належить кваліфікувати за ст. 276 КК, є помилковим. Відповідно до диспозиції цієї норми суб'єктом передба­ченого нею злочину може бути лише працівник водного, залізничного або повітряного транспорту. Засуджений К. працював міліціонером патрульно-постової служби. Він здійснював охорону громадського порядку, і йому було поставлено за обов'язок з цією метою в літній час водити катер по р. Рось. Вказаний катер не був зареєстрований, не мав номерів, а сам К. не мав прав на його водіння. До того ж, видно з матеріалів справи, у день події нака­зом начальника УВС Київської області К. було звільнено з міліції у зв'язку з виходом на пенсію.

Таким чином, оскільки К. не був працівником водного транспорту, не забезпечив безпеку руху, що спричинило загибель потерпілого, його дії належить кваліфікувати як порушення діючих на транспорті правил за ст. 291 КК.¹

Злочин передбачений ст. 291 КК, характеризується нео­бережною виною: особа передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків, але легковажно розрахо­вує на їх відвернення або не передбачає можливості на­стання наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

За статтею 291 КК діяння кваліфікується лише у ви­падках необережного заподіяння передбаченої цією стат­тею суспільне небезпечної шкоди.

При умисному заподіянні такої шкоди діяння може бути диверсією або злочином проти особи чи умисним пошкодженням шляхів сполучення або транспортних засобів і повинно кваліфікуватися відповідно за ст. 113 КК чи ст. 115 КК або ст. 277 КК.