11.4. Блокування транспортних

комунікацій або захоплення транспортного

підприємства

Блокуванням транспортних комунікацій визнається вчинення перешкод діяльності транспортних комунікацій. Способами блокування можуть бути:

а) влаштування перешкоди - завалів, торосів, ям, на­сипів тощо;

б) встановлення постів та інші способи (вимикання сигналізації, електроенергії тощо), які порушили нор­мальну роботу транспорту або створили небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 279 КК).

Обов'язковою ознакою злочину є настання наслідків -порушення нормальної роботи транспорту або загрози її порушення, а також створення загрози для життя чи здо­ров'я людей.

За частиною 2 ст. 279 КК кваліфікується захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспорт­ного підприємства, установи або організації.

Захопленням транспортного підприємства називаєть­ся заволодіння ним з метою використання транспортного підприємства за власним розсудом.

Блокування транспортних комунікацій або захоплен­ня транспортного підприємства, які потягли за собою загибель людей чи інші тяжкі наслідки, кваліфікуються за ч. З ст. 279 КК.

-Якщо блокування транспортних комунікацій було по­єднане з умисним знищенням чи пошкодженням шляхів

13 2-75 385

сполучення чи транспортних засобів, то вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 277 КК і 279 КК. Відповідальність за блокування транспортних кому­нікацій настає з шістнадцяти років.

11.5. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

Примушуванням працівника транспорту до невико­нання ним своїх службових обов'язків визнається засто­сування психічного насильства з метою домогтися від­мови від виконання цих обов'язків.

Способом примушування є погроза вбивством, запо­діяння тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна цього працівника або його близьких родичів.

Потерпілими можуть бути лише працівники залізнич­ного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транс­порту (члени поїздних бригад, екіпажів морських чи по­вітряних суден, диспетчери, начальники станцій, портів), від яких залежить функціонування зазначених видів транспорту.

За частиною 2 ст. 280 КК кваліфікується примушу­вання працівника транспорту, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, а за ч. З ст. 280 КК — вчинення цього діяння організованою групою або із за­стосуванням насильства, небезпечного для життя чи здо­ров'я потерпілого, або поєднане із загибеллю людей чи настанням інших тяжких наслідків.

Відповідальність за примушування працівника транс­порту до невиконання обов'язків настає з шістнадцяти років.

11.6. Порушення правил повітряних польотів

Порушення правил повітряних польотів посягає на безпеку повітряних польотів і створює загрозу для життя та здоров'я людей.

Склад злочину утворює порушення правил повіт­ряних польотів, якщо порушення правил створило не­безпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 281 КК), або якщо воно спричинило

386

потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження або завдало великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 281 КК) чи спричинило загибель людей (ч. З ст. 281 КК).

Злочин визнається закінченим з моменту настання цих наслідків чи з моменту створення небезпеки настан­ня таких наслідків.

Порушення правил повітряних польотів вчинюється необережно.

Умисні діяння, якщо вони спричинили загибель лю­дей чи завдали великої матеріальної шкоди при органі­зації чи виконанні повітряних польотів кваліфікуються як злочини проти особи чи проти власності за сукупніс­тю з відповідною частиною ст. 281 КК.

Відповідальними за порушення правил повітряних польотів є особи, які не є працівниками повітряного транспорту. Це можуть бути пілоти літальних апаратів, що належать громадянам на праві приватної власності, пілоти окремих нетранспортних підприємств чи органі­зацій тощо.

Відповідальність за порушення правил повітряних польотів настає з шістнадцяти років.