9.14. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

Перелік небезпечних відходів, ввезення яких в Україну заборонено, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 22 лютого 1994 р. До них належать, зокрема, радіоактивні відходи, відходи з лікарень, тва­ринницьких ферм і т. ін. Контроль за ввезенням на тери­торію України і транзитом через її територію відходів чи вторинної сировини здійснює Міністерство охорони навколишнього середовища України.

За частиною 1 ст. 268 КК України кваліфікується вве­зення на територію України чи транзит через її терито­рію відходів чи вторинної сировини без належного до­зволу, тобто матеріалів, на ввезення чи транзит яких му­сить бути видано відповідний дозвіл.

За частиною 2 ст. 268 КК України кваліфікується вве­зення на територію України речовин чи матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які заборо­няються до ввезення, тобто таких, на ввезення яких до­звіл зовсім не видається

Ввезення на територію України чи транзит через її тери­торію відходів чи вторинної сировини вчинюються умисно.

Відповідальність за таке діяння настає з шістнадцяти років.

373

9.15. Незаконне перевезення

на повітряному судні вибухових

або легкозаймистих речовин

Легкозаймистими називаються речовини, здатні спа­лахувати при температурі не більше 61 °С вище нуля. До них належать рідини: бензин, спирт, ацетон, ефір та ін., а також речовини, здатні займатися від контакту з водою, з деякими окислювачами (сірка, фосфористий калій тощо).

Вибуховими називаються речовини, які без доступу кисню здатні до хімічної реакції з виділенням великої кількості газів, високої температури, що призводить до вибуху (динаміт, тротил, порох та деякі інші).

Склад злочину утворює перевезення пасажиром на будь-якому повітряному судні вибухових або легкозай­мистих речовин, незалежно від настання злочинних на­слідків (ч, 1 ст. 269 КК). Якщо діяння призвело до заги­белі людей чи настання інших тяжких наслідків, то воно кваліфікується за ч. 2 ст. 269 КК.

Відповідальність за ст. 269 КК настає з шістнадцяти років.

Діяння, передбачене ст. 269 КК, вчинюється необе­режно. Умисне таке заподіяння шкоди (ч. 2 ст. 269 КК) утворює склад злочину диверсії (ст. 113 КК).

9.16. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

Пожежею називається неконтрольоване горіння за ме­жами спеціального вогнища з настанням тяжких наслідків.

Порушенням правил пожежної безпеки є недотри­мання чи невиконання вимог, установлених для запобі­гання пожежам, і протипожежного захисту.

Частина 1 ст. 270 КК передбачає відповідальність за допущене порушення правил пожежної безпеки, якщо таке порушення спричинило виникнення пожежі, якою заподіяна шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Згідно з приміткою до ст. 270 КК май­нова шкода визнається заподіяною у великому розмірі (ч. 1 ст. 270 КК), якщо прямі збитки складають суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний.

374

мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмі­рі (ч. 2 ст. 270 КК),- якщо прямі збитки складають суму, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян.

За частиною 2 ст. 270 КК України кваліфікується по­рушення вимог, якщо воно спричинило людські жертви (смерть хоча б одного потерпілого) або інші тяжкі на­слідки (заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкод­жень, великих майнових збитків тощо).

Порушення правил пожежної безпеки вчинюється необережно. Умисне вчинення пожежі (підпалу) кваліфі­кується за ч. 2 ст. 194 КК або за ст. 1 ІЗ КК.

Відповідальність за порушення вимог пожежної без­пеки настає з шістнадцяти років. Посадові особи підля­гають відповідальності за ст. 270 КК лише у тих випадках, коли спеціальними наказами, інструкціями, статутами на цих осіб були покладені обов'язки по забезпеченню по­жежної безпеки на підприємстві, установі чи в організації.