1.2. Умисне вбивство

Головний загальний склад злочину про відповідаль­ність за вбивство містить ч. 1 ст. 115 КК. Ця норма перед­бачає відповідальність за вбивство, яке характеризується відсутністю як обтяжуючих обставин, які перелічені у ч. 2 ст. 115 КК, так і пом'якшуючих обставин, передба­чених статтями 116-118 КК України.

Наявність у злочині інших обставин, що пом'якшують чи обтяжують убивство, які не містяться у статтях 115— 118 КК, також підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК. Як свідчить досвід, таке вбивство вчинюється при бійці, під -час сварки або зі спонукань помсти чи ревнощів (що та­кож є помстою) та інших подібних випадках. За ч. 1 ст. 115 КК, наприклад, були кваліфіковані дії X., яка вбила свого чоловіка. Було доведено, що її чоловік п'яний прийшов додому і почав сваритися і ганятися за нею. X. побігла сховатися до сусідів. Вночі вона повер­нулася додому, побачила, що чоловік спить, взяла соки­ру і вдарила його по голові, від чого він помер.²

Вбивство зі спонукань помсти кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК лише у тих випадках, коли мета помститися виникла з особливих неприязних відносин між винним та потерпілим. Якщо ж помста виникла у зв'язку з вико­нанням потерпілим службового або громадського обо­в'язку, то вбивство кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

¹ П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квіт­ня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду У краї­ни.-С. 167.

² Радянське право- 1961.-№ 6.-С. 132-133.

126

За ч. 1 ст. 115 КК кваліфікується вбивство із помсти за неправомірні чи аморальні дії потерпілого, які проте не були нападом і не утворювали стану необхідної обо­рони чи крайньої необхідності і не були спроможні ви­кликати фізіологічний афект (ст. 116 КК).

Таким же чином кваліфікується вбивство і в тих ви­падках, коли мета помсти виникла внаслідок правомір­них дій потерпілого, наприклад докорів за пияцтво.

Різновидом вбивства з помсти є вбивство із ревнощів. Таке вбивство кваліфікується також за ч. 1 ст. 115 КК незалежно від того, були підстави до ревнощів чи ні.

У всіх випадках, коли умисне вбивство було вчинене без наявності перелічених у статтях 115-118 обтяжу­ючих чи пом'якшуючих обставин, воно підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України (за несплату боргу, із по­чуття жалю до потерпілого, з використанням безпорад­ного стану потерпілого тощо).

Відповідальність за умисне вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

1.3. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах

Кримінальну відповідальність за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах передбачає ч. 2 ст. 115 КК.

Обтяжуючими обставинами ч. 2 ст. 115 КК є:

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115КК).

Таке вбивство характеризується одним (єдиним) умис­лом на вбивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб.

Вбивство двох чи більше потерпілих може бути вчи­нене одночасно або в різний час. Ця обставина вирі­шального значення не має. Головне, що поєднує вбивст­во двох чи більше осіб за п. 1,- це єдність умислу таких дій. За відсутності єдності умислу на вбивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне вбивство. За п. 1 кваліфікуються і ті випадки, коли після вбивства однієї особи винний вчинив замах на вбивство іншої особи або коли вбивству передував замах на вбивство другої людини, якщо всі ці дії (обидва злочини) охоплю­вались одним умислом.

127

Разом з тим при спрямованості умислу на вбивство двох або більше осіб вбивство одного з них і замах на життя іншого (другого) не може вважатися закінченим злочином, вбивством двох чи більше осіб, бо злочинний намір вбити двох чи більше не був здійснений за причин, від волі винного незалежних. Тому такі дії кваліфікую­ться за ч. 1 ст. 115 КК чи ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 115 і п. 1 ч. 2 ст. 115КК.

Якщо вбивство двох або більше осіб охоплювалось од­ним (єдиним) умислом, то перерва в часі між убивством одного і вбивством другого (інших) потерпілого юридич­ного значення не має і на кваліфікацію цього злочину не впливає.

Замах на вбивство кількох осіб кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Додатково кваліфікувати ці дії ще й за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК немає потреби, якщо спосіб заподі­яння смерті був небезпечний тільки для цих потерпілих. Убивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК) відріз­няється від вбивства способом, що був небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), суб'єктивно: за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК дії кваліфікуються при намірі винного вбити кількох осіб, а за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК - тоді, коли його умислом охоплювалося заподіяти смерть одному, а щодо інших потерпілих винний діяв необережно - вчинив необережне вбивство (ст. 119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для життя становище (ст. 135 КК), окрім жертви.

Вбивство двох осіб не може підпадати під ознаки п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, якщо одне з них було необережним, (ст. 119 КК) або вчинене при перевищенні меж необхід­ної оборони (ст. 118 КК), чи в стані фізіологічного афек­ту (ст. 116 КК).

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності (п. 2 ч.2ст. 115 КК).

Для кваліфікації вбивства за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК не мають значення:

а) взаємостосунки винного і потерпілої (чоловік чи жінка, знайомі, друзі, закохані чи зовсім незнайомі);

б) звідки винному було відомо про вагітність потер­пілої;

в) строк вагітності;

г) мотиви вбивства (помста, ревнощі, хуліганство).

128

За відсутності доказів того, що винний безсумнівно знав про вагітність потерпілої, його дії не підпадають під ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. У таких випадках застосову­ється ч. 1 ст. 115 КК України.

Малолітньою визнається дитина віком до 14 років. Життя дитини починається після фізіологічних пологів. Вбивство малолітньої дитини теж кваліфікується за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК лише у випадках, коли винний усвідом­лював або міг усвідомлювати, що потерпілою є малоліт­ня дитина, тобто такою, що не досягла віку 14 років. Якщо винна особа сумлінно помилялася, тобто не усві­домлювала і за обставинами не могла усвідомлювати ві­ку дитини, то відповідальність настає за ч. 1 ст. 115 КК.

Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115 КК).

Заручником називається особа, яку захопили і трима­ють проти її волі з метою примусити родичів затримано­го, державну або іншу установу, підприємство чи органі­зацію, посадову чи якусь фізичну особу задовольнити ви­моги винного за умови звільнення затриманої особи (ч. 1 ст. 147 КК).

Умисне вбивство двох заручників, чи з особливою жорстокістю, чи з корисливих мотивів, або вчинене на замовлення, або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за п. п. 1,4, 6, 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4ч.2ст. 115КК).

У п. 4 ч. 2 ст. 115 КК йдеться не про жорстокість взагалі, бо вбивство - це завжди акт жорстокості, а про особливу жорстокість, коли жертві були заподіяні особливі муки (без­посередньо перед вбивством чи під час його), особливі страждання, або коли винний застосував тортури, морду­вання, мучено діючу отруту чи спричинив потерпілому без­ліч поранень. Особлива жорстокість може визначитися у нещадності до жертви, глумі над мерцем, заподіянні особ­ливо тяжких страждань присутнім при вбивстві близьким чи рідним потерпілого.

У судовій практиці визнається, що ознака особливої жорстокості вбивства є у випадках, коли напередодні чи в процесі вбивства до потерпілого застосовувались тор­тури, мордування, або винний глумився над жертвою і при цьому мав намір спричинити потерпілому особливі муки та страждання. Так, за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК були ква­ліфіковані дії М., який під час сварки облив свою коханку

5 2-75 129

бензином, підпалив і замкнув її в хаті. У потерпілої було опалено 95% тіла, від чого вона померла у лікарні¹.

Не може визнаватися особливою жорстокістю зни­щення мерця (трупа), а також сама по собі множина (безліч) заподіяних потерпілому поранень.

Вбивство, вчинене способом, небезпечним для жит­тя багатьох інших осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли винний здійснював намір на вбивство певної особи і при цьому розумів, що він застосовує такий спо­сіб, який небезпечний для життя не тільки однієї люди­ни. Такими способами можуть бути: постріл у натовп або застосування для вбивства вогню (пожежі), води (за­топлення), спорудження різних пасток тощо.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 115 КК вбивство охоплюється у тих випадках, коли небезпека для інших осіб, крім жертви, була реальною, тобто дії винного могли заподі­яти їм шкоду (здоров'ю чи життю). Якщо при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох осіб, були спричинені тілесні ушкодження або заподіяна смерть іншим особам, то воно кваліфікується, крім п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, також і за п. 1 цієї статті чи за статтями, які передбачають відповідальність за тілесні ушкод­ження.

Вбивство із корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) -це вбивство з метою отримати майно чи майнові прибут­ки або права. Це може бути також намір звільнитися від майнових витрат. Це може бути і вбивство за винагоро­ду, чи з метою отримання грошей, права на житло, або з метою звільнитися від сплати аліментів на утримання дитини, чи когось іншого з утриманців. Особливість ко­рисливого вбивства з корисливих мотивів полягає в тому, що єдиною перешкодою отримати майнову вигоду чи право на неї є потерпілий, і з настанням його смерті ця перешкода усувається. Для застосування п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, вдалося винному одержати майнову чи іншу винагороду чи ні. Але п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не мо­же застосовуватися у тих випадках, коли вбивші не може одержати майнову вигоду від вчиненого ним убивства, наприклад, звільнитися від сплати боргу.

Не підпадає під ознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК також убивство дружини з метою звільнитися від неї, бо голов-

¹ Практика...- С. 88-89. 130

ним мотивом цього злочину є не корисливий мотив, а мета таким чином розірвати шлюб.

Особливість вбивства з корисливих мотивів полягає в тому, що його мотив виникає до вчинення злочину, а вбивство є лише здійсненням цього наміру з таких спо­нукань. Якщо ж намір заволодіти майном потерпілого виник у момент убивства або відразу ж після вбивства, то воно не може кваліфікуватися за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Таке вбивство кваліфікується як вчинене без обтяжую­чих обставин, а привласнене після вбивства майно - як крадіжка за ст. 185 КК.

Не підпадає під ознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК вбивство при охороні власного майна, бо від цього винний не мо­же одержати ніякої вигоди, так само як і у випадках вбивства за заподіяну майнову шкоду (знищення або пошкодження майна винного, коли не виникало стану ні необхідної оборони, ні крайньої необхідності).

Вбивство з корисливих мотивів за багатьма ознаками схоже на вбивство при розбої, що утворює сукупність злочинів (п. 6 ч. 2 ст. 115 та ст. 187 КК.)

Відрізняються ці злочини тим, що при вбивстві з ко­рисливих мотивів:

а) намір отримати майнову вигоду внаслідок убивства виникає до вчинення вбивства. При розбої винний напа­дає з метою заволодіти майном потерпілого, яким при розбої буває випадкова, незнайома особа. Вбивство з ко­рисливих мотивів частіше буває вчиненим щодо знайо­мих осіб;

б) вбивство з корисливих мотивів вчиняється також з метою отримання майнових прав або майна у майбут­ньому (наприклад, права на житло чи спадкоємство), то ді як при розбої це неможливо. При розбої винний праг­не заволодіти майном негайно і тільки тим, яке перебу­ває у потерпілого чи при ньому.

Таким чином, вбивство, вчинене нападом з метою за­володіти майном у момент злочину, утворює сукупність злочинів і кваліфікується за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК та ст. 187 КК. Вбивство, яке не має ознак розбою (без нападу), ква­ліфікується тільки за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) характерне тим, що воно вчинюється, як мо­же здатися, без видимих істотних причин, але з явною неповагою до суспільства. Винний вчинює дії винятково

5* 131

цинічні чи особливо зухвалі. Його поведінка є відвертий виклик громадському порядку й обумовлена бажанням протиставити себе всім, хто його оточує, показати всім свою зневагу до них.

Вбивство з хуліганських мотивів вчинюється іноді без приводу чи з використанням незначного приводу для вчинення злочину. Воно може бути вчинено і як відповід­ні дії на зауваження потерпілого чи іншу незначну подію (відмову дати припалити, відповісти на запитання чи на пропозицію стати в чергу тощо).

У багатьох випадках вбивство з хуліганських спону­кань є кульмінацією хуліганської поведінки винного. Якщо інші хуліганські дії винного були відокремлені міс­цем чи часом від вбивства, то вони утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК та відпо­відною частиною ст. 296 КК. При ідеальній сукупності цих злочинів все вчинене охоплюється п. 7 ч. 2 ст. 115 КК і додаткова їх кваліфікація за ст. 296 КК буде зайвою.

У тих випадках, коли конфлікт між винним і потерпі­лим виник на підставі хуліганських спонукань, а потім переріс в особисті неприязні стосунки між ними, то вбивство не може бути кваліфіковано за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, бо переважним уже був не хуліганський мотив, а мотив помсти.

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) вчинюєть­ся у тих випадках, коли намір винного був викликаний службовою чи громадською діяльністю потерпілого. На­приклад, вбивство громадянина, який намагався припи­нити порушення громадського порядку, чи свідка за те, що він дав правдиві показання, і т. ін. Приводом до вбивства у таких випадках є службова чи громадська ді­яльність потерпілого. Власне кажучи, таке вбивство є помстою за суспільне корисну діяльність потерпілого. Таке вбивство може бути вчинене і відносно того потер­пілого, який перешкоджав здійсненню антисуспільних намірів винного (наприклад, вбивство охоронця, слідчо­го чи прокурора і т. ін.).

За п. 8 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікується вбивство лише у тих випадках, коли дії потерпілого були правомірні. Як­що службова особа або громадянин діяли неправомірно, то вбивство їх за таку діяльність не підпадає під ознаки

132

п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Таке вбивство підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК України.

Оскільки п. 8 ч. 2 ст. 115 КК передбачає відповідаль­ність за вбивство «у зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку», то для кваліфікації злочи­ну за цією нормою не має значення, де і коли потерпілий виконував ці обов'язки, як і те - продовжує він їх вико­нувати чи вже не виконує; не має значення і те, чиї інте­реси порушувались службовою чи громадською діяльніс­тю потерпілого - самого винного, його рідних чи друзів.

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК). У п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України поєднані два самостійні мотиви вбивства, які визнаються законом кваліфікуючи­ми обставинами вбивства. У деяких випадках вони мо­жуть бути в сукупності, одночасно.

Вбивство з метою приховати інший злочин припускає вчинення винним до цього іншого злочину або замаху на злочин. При цьому для кваліфікації вбивства за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, який злочин був попереднім і хто став потерпілим - чи той же потерпілий або свідок попереднього злочину, чи інші особи, які на думку вин­ного, могли його викрити.

За п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України вбивство кваліфікується незалежно від того, чи вдалося винному досягти мети -приховати попередній злочин, а також незалежно й від того, чи можна було таким чином злочин приховати.

Вбивство з метою приховати інший злочин утворює з цим попереднім злочином сукупність, і вони кваліфіку­ються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України та статтею, яка пе­редбачає відповідальність за приховуваний злочин, на­приклад, умисне вбивство з метою приховати поперед­ній вчинений розбій кваліфікуються за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 2 чи 3 ст. 187 КК України¹.

Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочи­ну - це є один із засобів усунути ту особу, яка, на думку винного, може перешкодити здійсненню його наміру. Наприклад, убивство охоронця майна. Кваліфікація не

П. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 172-173; Практика судів України в кримінальних та Цивільних справах.- С. 91-92.

133

змінюється залежно від того, чи вдалося винному вчинити той злочин, який він хотів полегшити вбивством. Вчинен­ня позначеного злочину чи замах на нього утворюють су­купність із вбивством.

Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням або насиль­ницьким задоволенням статевої пристрасті неприрод­ним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК) містить у собі два різних самостійних злочини - вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті не­природним способом. Поєднує їх лише те, що один із них (зґвалтування) є кваліфікуючою ознакою другого (вбивство).

Вбивство, поєднане зі зґвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом вчинюється як під час зґвалтування чи замаху на нього, так і після зґвалтування чи насильницького задоволення стате­вої пристрасті неприродним способом. В усіх випадках ці злочини утворюють сукупність і кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та ч. 4 ст. 152 чи ч. З ст. 153 КК України.

Необережно заподіяна смерть при зґвалтуванні чи на­сильницькому задоволенні статевої пристрасті неприрод­ним способом також кваліфікується за сукупністю зло-чинів-заст. 119тач.4ст. 152ККабоч.2чиЗст. 153 КК.

Якщо зґвалтування чи насильницьке задоволення ста­тевої пристрасті неприродним способом було вчинене групою осіб, то за вбивство, поєднане з ним, відповіда­ють усі співучасники, незалежно від того, чи всі вони мали статевий зв'язок з потерпілою.

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК). Таке вбивство визнається вчиненим за обтя­жуючих обставин незалежно від мотивів вбивства (по­мста, ревнощі, кар'єризм тощо) і від того, хто був вико­навцем і замовником убивства. Вбивство, вчинене на замовлення і за платню, кваліфікується за сукупністю пунктів 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вбивством, учиненим на замовлення, називається уми­сне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпоряджен­ня, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобо­в'язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити або не вчинити в Інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру.

134

Якщо замовлення умисного вбивства мало форму уго­ди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає неза­лежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру в таких випадках треба відносити, зокрема, сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збережен­ня прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Діями нематеріального характеру можуть бути будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбив­ства (допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відпові­дальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Дії виконавця умисного вбивства на замовлення ква­ліфікуються за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності й інших обтяжуючих обставин, зазначених у ч. 2 ст. 115 КК, і за відповідними пунктами цієї статті. Зокрема, у випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчиню­ється з метою одержання від замовника грошей, матері­альних цінностей чи інших вигод матеріального харак­теру, дії виконавця, кваліфікуються за пунктами 11 та 6 ч.2ст. 115КК.

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підмовником, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем), і його дії мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 27 та п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав — і за іншими пунктами цієї статті (наприклад за п. 6 - якщо виконавець вчинив убивство з метою одержання вигод матеріального харак­теру; за п. 11 - якщо вбивство було замовлено групі осіб).

Дії замовника умисного вбивства, який був співвико­навцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 та 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замов­лення за попередньою змовою групою осіб чи організова­ною групою, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК.

У випадку, коли замовник, який не є співвиконав­цем убивства, діяв з корисливих, а виконавець з якихось

135

інших мотивів,- дії замовника кваліфікуються за ст. 27 і пунктами 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Зважаючи на те, що відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насиль­ницький злочин щодо неї, цей пункт ч. 2 ст. 115 КК не може застосовуватися тоді, коли замовник доручив запо­діяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого. У цьому разі замовник пови­нен нести відповідальність за співучасть у вчиненні того злочину, який він організував чи до вчинення якого схи­лив виконавця, а останній - за той злочин, який він фак­тично вчинив.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умис­ного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними части­нами статей 27 і 15 та п. 11 ч. 2 ст. 115 КК.¹

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК). Відповідальності за вбивство, вчинене групою осіб, підлягають усі учасники групи незалежно від того, хто безпосередньо заподіяв смерть потерпілому.

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, має місце тоді, коли у позбавленні потерпі­лого життя брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визна­ватись і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпі­лого життя, здійснили частину того обсягу дій, який гру­па вважала за необхідне виконати з метою реалізації

¹ П. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. «Про су­дову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я лю­дини» // Відомості Верховного Суду України.- 1999.- № 2.- С. 9.

136

цього умислу. З урахуванням конкретних обставин спра­ви та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убив­ство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені:

- застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись та­ким станом, заподіяв потерпілому смерть;

- подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосу­вання до потерпілого фізичного чи психічного насильст­ва, зв'язування його чи утримання під час того, як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті тощо);

- усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви;

- надання особі, яка згідно з домовленістю запо­діює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства передачею зброї, даванням порад тощо;

- ведення спостереження за потерпілим, іншими особа­ми чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.

Якщо учасники групи діяли узгоджено щодо декіль­кох осіб, хоча кожен із них позбавив життя одного по­терпілого, дії кожного із співучасників кваліфікуються як умисне вбивство двох і більше осіб, вчинене за попе­редньою змовою, за пунктами 12 та 1 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисним вбивством, вчиненим організованою групою, є умисне позбавлення потерпілого життя, здійснене гру­пою, яка являє собою стійке об'єднання двох і більше осіб, Що спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності.

Відповідальність за умисне вбивство, вчинене орга­нізованою групою, настає незалежно від того, була вона створена і функціонувала з метою здійснення саме цьо­го вбивства чи для заняття іншою злочинною діяль­ністю.

137

Члени організованої групи, що брали участь у вчинен­ні умисного вбивства, несуть відповідальність за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК без посилання на ст. 27 КК незалежно від того, яку роль вони при цьому виконували.

Якщо організована група являє собою банду, відпові­дальність її членів настає за ст. 257 та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності підстав - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115КК¹.

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчи­нила умисне вбивство, за винятком вбивства, перед­баченого ст. 116-118 КК (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК). За п. 13 ч. 2 ст. 115 кваліфікується вбивство, що має ознаки ч. 1 чи ч. 2 ст. 115 КК, яке було вчинене повторно, тобто вдруге (чи більше).

Повторним визнається вбивство, вчинене:

а) за відсутності єдиного умислу на вбивство двох чи більше осіб;

б) у різний час незалежно від тривалості перерви між ними.

Повторності не утворює:

а) вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) чи в стані фізіологічного афекту (СТ.116КК);

б) вбивство, за яким уже закінчилися строки давності (ст. 49 КК) чи судимість знята або погашена (ст. 88 КК);

в) вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК);

г) необережне вбивство (ст. 119 КК);

д) вдруге вчинена спроба замаху на вбивство однієї і тієї самої особи, якщо ці дії охоплювалися одним умис­лом.

Для кваліфікації злочину за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК не має значення:

а) чи був винний притягнутий до кримінальної відпо­відальності за перше вбивство;

б) чи відбував він покарання за перше вбивство чи ні, відбув таке покарання повністю чи частково.

Вбивство вважається повторним і тоді, коли вбивству чи замахові на нього передував замах на вбивство або готування до вбивства, а також заподіяння смерті при бандитизмі (ст. 257 КК), посяганні на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), працівника правоохо-

¹ Відомості Верховного Суду України.- 1999.- № 2.- С. 9. 138

ронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку (ст. 348 КК).

Для кваліфікації вбивства як повторного за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, яку роль відігравав винний у попередньому вбивстві - був він виконавцем злочину чи іншим співучасником (організатором, підмовником чи пособником). Повторність надає як співвиконавство, так і інша форма співучасті. Посягання на життя пра­цівника правоохоронного органу чи члена громадського формування з охорони громадського порядку і дер­жавного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК) особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, квалі­фікується лише за ст. 348 КК. Оскільки ця норма не передбачає вчинення такого злочину при обтяжуючих обставинах, то додаткова кваліфікація цих дій ще й за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК непотрібна.

Не може кваліфікуватися вбивство однієї особи за су­купністю пунктів 6, 7, 8 та 9 ч. 2 ст. 115 КК у будь-якому їх поєднанні, оскільки неможливо вчинити вбивство од­ночасно з корисливих, хуліганських мотивів, у зв'язку з виконанням потерпілим свого службового або громадсь­кого обов'язку чи з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення.

Відповідно до ст. 277 Кримінально-процесуального кодексу суд не може змінювати кваліфікацію дій винно­го в умисному вбивстві з одного пункту на інший пункт ч. 2 ст. 115 КК, якщо це тягне за собою зміну формулю­вання обвинувачення, що погіршує становище підсудно­го і порушує його право на захист.

Але міра покарання за ч. 2 ст. 115 КК призначається за сукупністю пунктів, а не окремо по кожному з них. Безпідставно, наприклад, було призначено покарання І. та К. за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - п'ятнадцять років позбав­лення волі. Судова колегія у кримінальних справах Вер­ховного Суду України, розглянувши справу, вказала, що суд безпідставно призначив засудженим І. та К. пока­рання окремо за кожним з названих пунктів ч. 2 ст. 115 КК. Санкція цієї статті є загальною як до будь-якого з пунктів, так і до будь-якої їх сукупності. Окремо по кож­ному пункту вона не визначена, а тому міра покарання

139

по кожному з них, у разі наявності їх сукупності, при­значатися не може.¹

Стаття 115 КК містить вичерпний перелік обтяжую­чих обставин, за яких вбивство визнається кваліфікова­ним. Убивство за інших обтяжуючих злочин обставин (наприклад, використання безпорадного стану потерпі­лого, своїх рідних - батька чи матері), які у ст. 115 КК не згадані, кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК.

Згідно з принципом повноти осудності при кваліфіка­ції вбивства, яке містить кілька обтяжуючих обставин, злочин кваліфікується за всіма пунктами ч. 2 ст. 115 КК, що передбачають ці обставини.

Так, вироком судової колегії обласного суду П., раніше судимого за ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК, засуджено за пункта­ми 2,4 та 13 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі за те, що він на ґрунті особистих неприязних стосунків з особ­ливою жорстокістю вбив О., знаючи, що вона вагітна.²