9.5. Завідомо неправдиве повідомлення

про загрозу безпеці громадян, знищення

чи пошкодження об'єктів власності

Стаття 259 КК передбачає відповідальність за спеці­альний вид неправдивого повідомлення про вчинення злочину - терористичного акту.

За ч. 1 ст. 259 КК кваліфікує зазнаки, тобто безсум­нівно для винної особи, неправдиве повідомлення про терористичний акт, яким створювалася загроза для жит­тя людей чи настання інших тяжких наслідків (тілесних ушкоджень багатьом людям, заподіянням великої мате­ріальної шкоди тощо). Завідомо неправдиве повідомлен­ня може стосуватися підготовки вибуху, підпалу чи ін­ших дій, що загрожують загибелі людей чи настанням інших тяжких наслідків.

Якщо неправдиве повідомлення було вчинене повтор­но або спричинило тяжкі наслідки, то діяння кваліфіку­ється за ч. 2 ст. 259 КК.

Неправдиве повідомлення вчинюється умисно. Пові­домлення про терористичний акт внаслідок помилки складу злочину не утворює.

Мотивами неправдивого повідомлення про терорис­тичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.

Відповідальність за неправдиве повідомлення про те­рористичний акт настає з шістнадцяти років.

9.6. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Згідно з чинним законодавством в Україні створю­ються:

а) Збройні Сили України; б) Національна гвардія Ук­раїни; в) Служба безпеки України; г) формування і під­розділи МВС; д) Прикордонні війська України; е) Управ­ління охорони вищих посадових осіб України та деякі інші.

Складом злочину є створення (організація) не перед­бачених законодавством воєнізованих чи збройних фор­мувань.

366

Згідно з пунктами 1 і 2 примітки до ст. 260 КК, воєні­зованими визнаються формування, які мають організа­ційну структуру військового типу, а саме: єдиноначаль­ність, підпорядкованість та дисципліну, і у яких про­водиться військова або стройова чи фізична підготовка. Збройними визнаються воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогне­пальну, вибухову чи іншу зброю.

За ч. 1 ст. 260 КК кваліфікується створення не перед­бачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності, а за ч. 2 ст. 260 КК - створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності.

Створення незаконних воєнізованих чи збройних формувань чи груп і активна участь у їхній діяльності вчинюються умисно і з метою використання таких фор­мувань чи груп для досягнення політичної мети - вирі­шення політичних проблем із застосуванням військової сили.

Керівництво незаконними збройними чи воєнізова­ними формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки кваліфікуються за ч. З ст. 260 КК.

Участь у складі воєнізованого або збройного форму­вання у нападі на підприємства, установи, організації або на громадян кваліфікується за ч. 4 ст. 260 КК.

Якщо вчинення збройним чи воєнізованим формуван­ням нападу призвело до загибелі людей чи настання ін­ших тяжких наслідків, то діяння кваліфікується за ч. 5 ст. 260 КК.

Керівництво незаконним воєнізованим чи збройним формуванням, його зброєю, боєприпасами або військо­вою технікою, як і участь у складі такого формування чи групи, (ч. З ст. 260 КК) відрізняється від бандитизму (ст. 257 КК) політичною метою і політичними пробле­мами, для вирішення яких створюються й діють такі формування і групи.

Відповідальність за ст. 260 КК настає з шістнадцяти років. Відповідальними є організатори та керівники воє­нізованих формувань і груп, а також особи, які безпосе­редньо брали участь у нападі, вчиненому воєнізованим формуванням чи групою. Якщо участь у такому нападі брали особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти

367

років, то вони підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, вказані у ч. 2 ст. 22 КК, які ці особи безпосередньо вчинили чи брали участь у їх вчиненні.

Частина 6 ст. 260 КК передбачає спеціальний вид звіль­нення від кримінальної відповідальності учасника неза­конного воєнізованого формування чи групи за умови, що він добровільно вийшов з такого формування чи гру­пи і повідомив про їх існування органи державної влади.