8.19. Безгосподарське використання земель

Земельний кодекс України зобов'язує власників земель­них ділянок і землекористувачів використовувати землі відповідно до їх призначення, здійснювати заходи щодо охорони земель (ст. 40), зберігати і підвищувати родю­чість ґрунтів, захищати землі від водної та вітрової еро­зії, від заростання чагарниками (ст. 84).

Безгосподарським є використання земель з порушен­ням вимог Земельного кодексу, якщо таке господарю­вання призвело до тривалого зниження чи втрату родю­чості земель, виведення земель із сільськогосподарського обороту, до змивання гумусного шару чи до порушення структури ґрунту (ст, 254 КК).

Склад злочину утворює злочинна недбалість власника земельної ділянки чи землекористувача, яка призвела до настання таких наслідків через невиконання чи неналеж­не виконання вимог Земельного кодексу.

Безгосподарське використання земель вчинюється необережно.

Відповідальними за безгосподарське використання земель є всі власники земельних ділянок і землекористу­вачі, які досягли шістнадцятирічного віку.

359

9. Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки

Громадською безпекою називається сукупність суспіль­них відносин, що створюються для захисту життя та здо­ров'я невизначеної кількості людей і безпечного викори­стання джерел підвищеної небезпеки.

На громадську безпеку посягають діяння, передбачені статтями 255-270 КК України.

9.1. Створення злочинної організації

Злочинною визнається організація, яка має всі ознаки організації:

а) певну кількість членів, які є учасниками цієї органі­зації;

б) розроблений і схвалений учасниками організації план (статут) злочинної діяльності організації (письмо­вий чи усний);

в) певну структуризацію - розподіл ролей, підпоряд­кованість членів організації;

г) наявність організатора (керівника);

д) прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у тому числі і підкупом хаба­рами посадових осіб);

е) підбір нових членів організації;

ж) наявність загальних правил поведінки і дисципліни;

з) наявність матеріальної бази - транспорту, примі­щень, сховищ, коштів, засобів зв'язку тощо.

Злочинна організація може мати всі ці ознаки, а може деяких з них і не мати.

Головною ознакою, за якою злочинна організація від­різняється від усіх інших (виробничих, громадських, спортивних та інших) організацій - є мета і завдання злочинної організації: вчинення одного або кількох тяж­ких чи особливо тяжких (ч. 4 і ч. 5 ст. 12 КК) злочинів.

За ст. 255 КК, кваліфікується одне з зазначених у цій статті діянь:

- створення організації (підбір учасників, розподіл ролей, пошуки матеріальних засобів - грошей, транспор­ту, приміщень тощо, розробка планів, пошуки об'єктів нападу і т. ін.) з метою вчинення тяжкого чи особливого тяжкого злочину;

360

- керівництво організацією (підбір членів, розробка планів, постановка завдання і призначення виконавців, отримання звітів про виконання завдання тощо);

- участь у злочинній організації (вступ до організа­ції, прийняття обов'язків члена організації, участь у роз­робці планів і участь у їх реалізації, дотримання встанов­лених організацією правил поведінки тощо);

- організація і проведення зборів (сходок) членів і керівників різних злочинних організацій з метою роз­робки спільних планів дій;

- координація (погодженість) дій об'єднань злочин­них організацій і груп.

Від банди (ст. 257 КК) і від воєнізованого чи збройно­го формування (ст. 260 КК) злочинна організація відріз­няється відсутністю зброї, неозброєністю.

Створення (організація) озброєної злочинної органі­зації з метою вчинення нападів на підприємства, устано­ви, організації чи на окремих громадян кваліфікується як бандитизм за ст. 257 КК, а створення воєнізованих чи збройних формувань для виконання політичних завдань -за ст. 260 КК.

Створення злочинної організації вчинюється умисно з метою створити організацію для вчинення одного чи кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Відповідальність за створення злочинної організації настає з шістнадцяти років.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприя­ла її розкриттю.