8.1. Порушення правил екологічної безпеки

Правила екологічної безпеки встановлені Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколиш­нього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.-С. 60-63).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 (ЗП України.- 1995.- № 10.- Ст. 252) за­тверджено перелік видів діяльності та об'єктів, які ста­новлять підвищену екологічну небезпеку.

За статтею 236 КК кваліфікується порушення встанов­леного порядку проведення екологічної експертизи чи правил екологічної безпеки при проектуванні, розміщен­ні, будівництві, реконструкції чи введенні в експлуата­цію або ліквідації екологічно небезпечних підприємств, споруд чи інших об'єктів, якщо таке порушення спричи­нило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (захворювання значної кількості людей чи втрату ними працездатності, або ве­лику матеріальну шкоду).

Порушення правил екологічної безпеки визнається закінченим злочином з моменту настання вказаних зло­чинних наслідків.

Порушення правил екологічної безпеки вчинюється необережно. Умисне заподіяння шкоди, передбаченої ст. 236 КК, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

Відповідальними за порушення правил екологічної безпеки є особи, на яких покладено обов'язки дотриман­ня правил екологічної безпеки і які досягли віку шістнад­цяти років.

8.2. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Т. 2.- К., 1991.- С. 60-63) та Положенням про Державну екологічну

341

інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Мініст­рів України від 2 березня 1998 р. (ОВУ- 1998- № 9.-Ст. 348), передбачено перелік заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення. За ст. 237 КК кваліфікується:

а) ухилення від проведення на забрудненій території дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів що­до ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд­нення, чи

б) неналежне проведення таких заходів, якщо така бездіяльність призвела до загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (захворювання людей, великі матеріальні збитки тощо).

Ухилення від проведення на забрудненій території дез­активаційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення вчинюєть­ся умисно (ухилення не може бути необережним), а не­належне проведення таких заходів може бути умисним і необережним.

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними ре­човинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усу­нення наслідків екологічного забруднення посадовою особою утворює спеціальний вид посадової недбалості і тому кваліфікується лише за ст. 237 КК. Кваліфікувати таке діяння за сукупністю злочинів зі ст. 367 КК немає підстав.

Відповідальними за невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення є особи, які досягли віку шістнадцяти років, на яких були покладені обо­в'язки вжити таких заходів.