7.33. Незаконне збирання з метою

використання або використання відомостей,

що становлять комерційну таємницю

Комерційним шпигунством називаються умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять ко­мерційну таємницю, а також незаконне використання таких відомостей. Успіх підприємницької діяльності на ринку товарів і послуг значною мірою залежить від збе­реження відомостей про неї.

Головними відомостями, що становлять комерційну та­ємницю, є відомості про: а) технологію виробництва про­дукції, товарів, їх споживчі властивості; б) ринки збуту то­варів, послуг; в) фінансовий стан підприємства та інші.

Законом не встановлено перелік відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю. Законом України від 27 бе­резня 1991 р. «Про підприємства в У кра'ші» встановлено, що склад і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником згідно з постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не станов­лять комерційної таємниці». Відомості, не зазначені у цій постанові, можуть бути визнані керівником підпри­ємства такими, що становлять комерційну таємницю.

За статтею 231 КК кваліфікується два види діянь, предметом яких є відомості, що становлять комерційну таємницю:

334

а) незаконне збирання таких відомостей з метою їх використання;

б) незаконне використання таких відомостей.

Діяння кваліфікується як закінчений злочин з мо­менту придбання будь-яким способом (допитуванням, підслуховуванням, викраденням, підкупом, погрозами, насильством і т. ін.) певної кількості відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю, або використання у будь-якій мірі таких відомостей на шкоду конкурентам.

Невдала спроба зібрати такі відомості чи використати їх кваліфікується як замах на вчинення цього злочину за ст. 15 і ст. 231 КК, якщо така спроба не заподіяла істот­ної матеріальної шкоди суб'єктові підприємницької діяль­ності, відомості про якого були зібрані чи використані.

Істотною вважається матеріальна шкода (заподіяна використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю), яка в п'ятдесят і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний міні­мум доходів громадян.

При визначенні розміру заподіяної шкоди врахо­вуються:

а) прямі матеріальні збитки; б) витрати на відвернен­ня шкідливих наслідків; в) збитки від зниження цін на товари і послуги, зниження попиту на них.

Комерційне шпигунство - злочин умисний. Умисел може бути прямий і побічний.

Відповідальність за комерційне шпигунство настає з шістнадцяти років.

7.34. Розголошення комерційної таємниці

Як і стаття 231 КК про відповідальність за комерційне шпигунство, так і ст. 232 КК про відповідальність за роз­голошення комерційної таємниці спрямована на захист підприємців, на розвиток підприємництва в Україні.

Законом України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформа­цію» забезпечується правовий захист інформації, у тому числі конфіденційної, яка є відомостями, що знаходяться У володінні, користуванні або розпорядженні окремих юридичних чи фізичних осіб і можуть поширюватися лише з дозволу цих осіб.

335

Кримінальній відповідальності за незаконне розголо­шення комерційної таємниці підлягають лише спеціальні суб'єкти, тобто особи, яким відомості, що становлять комерційну таємницю, стали відомі у зв'язку з їх про­фесійною чи службовою діяльністю і які юридичне зобов'язані зберігати ці відомості. Крім осіб, котрим ко­мерційні таємниці довіряють власники цих таємниць, та­кими суб'єктами можуть бути визнані працівники подат­кових інспекцій, банків, правоохоронних органів та інші особи, які згідно з законодавством мають право ознайом­люватися з відомостями, що становлять комерційну та­ємницю, або мають доступ до таких відомостей по службі. Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» у редакції від 24 грудня 1993 р. працівникам податкових інспекцій на­дано право знайомитися з фінансово-господарською діяль­ністю суб'єктів підприємницької діяльності і отримувати про цю діяльність необхідну інформацію. Разом з тим на працівників податкових інспекцій покладено обов'язок зберігати комерційну та службову таємницю.

Розголошення комерційної таємниці утворює склад злочину і кваліфікується за ст. 232 КК лише за умови, що воно було вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і таким діянням підприємцеві заподіяна істотна матеріальна шкода (тобто шкода, яка у п'ятдесят і біль­ше разів перевищує встановлений законодавством не­оподатковуваний мінімум доходів громадян).

Розголошення комерційної таємниці - злочин умисний.

Відповідальність за розголошення комерційної таєм­ниці настає з шістнадцяти років.