7.30. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування

Злочин, передбачений ст. 228 КК, є засобом боротьби за монополію цін, яка істотно обмежує конкуренцію і посягає на права покупців, а також руйнує вільну конку­ренцію, не сприяє розвиткові ринку товарів і послуг.

330

Зговір про фіксування цін - це домовленість між суб'єктами підприємницької діяльності про встановлен­ня чи підтримання монопольних цін (тарифів, скидок, надбавок, націнок) на певні товари чи послуги.

Зговір може стосуватися фіксування як підвищених цін, так і занижених з метою усунення конкурентів з ринку товарів чи послуг.

Закон України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкурен­ції у підприємницькій діяльності» і Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України» є першими законодавчими актами, спрямова­ними на обмеження монополізму і розвиток конкуренції товаровиробників.

З метою підтримання високих цін на товари і послуги, задля отримання максимальних прибутків від реалізації товарів і послуг монополісти-виробники примушують інших підприємців штучно підвищувати або підтримува­ти високі ціни. Засобами такого примушування є засто­сування насильства, завдання шкоди (здоров'ю, майно­вої, честі та гідності і т. ін.) або погрози застосування насильства.

Насильство (побої, тілесні ушкодження, позбавлення волі тощо) або завдання шкоди потерпілому (майнової чи моральної) чи погроза застосувати насильство з ме­тою штучної зміни або штучного фіксування цін квалі­фікується за ч. 2 ст. 228 КК.

Зговір про встановлення (підтримання) монопольних цін, поєднаний з насильством, завданням шкоди потер­пілим або з погрозою вчинити таке насильство чи запо­діяти шкоду, вчинений організованою групою або осо­бою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 228 КК, кваліфікується за ч. З ст. 228 КК.

При цьому погрози, побої і легкі тілесні ушкодження охоплюються ч. 2 ст. 228 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями про відповідальність за злочини проти особи не потребують, оскільки ці діяння є способом, не­від'ємною складовою частиною об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК.

При погрозі вбивством (ст. 129 КК) або заподіянні по­терпілому тяжких (ст. 121 КК) чи середньої тяжкості (ст. 122 КК) тілесних ушкоджень діяння кваліфікується за сукупністю злочинів - за ст. 228 КК та статті 121,122 чи 129 КК.

331

Якщо потерпілому була заподіяна майнова шкода (знищення майна, що завдало потерпілому значної шкоди), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 228 КК та ст. 194ККчист. 196КК.

Ст. 228 КК передбачає відповідальність як тих това­ровиробників, які примушують утримувати монополію цін, так і тих, які утримують монопольні ціни за підмо­вою чи з примусу.

Якщо при цьому співучасники виступали як організо­вана група, то їх дії кваліфікуються за ч. З ст. 228 КК.

Примушування до штучного підвищення чи підтри­мання високих цін на товари або послуги, вчинене осо­бою, яка раніше була судимою за цей самий злочин, ква­ліфікується за ч. З ст. 228 КК за умови, що судимість за цей злочин не знята і не погашена.

Замовлення про штучне підвищення цін вчинюється умисно.

Відповідальність за штучне підвищення цін настає з шістнадцяти років.