7.28. Фальсифікація засобів вимірювання

Діяння, передбачене ст. 226 КК, посягає на систему господарювання, торгівлі і інтереси покупців та замов­ників.

За ч. 1 ст. 226 КК кваліфікується:

а) виготовлення або

б) перероблення з метою використання чи збуту, а також

в) збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Предметом злочину можуть бути будь-які вимірю­вальні прилади, а також різні вимірювальні інструменти, якими вимірюються товари чи послуги: вагою - кілогра­мами чи грамами (терези, гирі, безмени тощо), довжи­ною - метрами, міліметрами (метри, лінійки, рулетки то­що), рідина - літри, мілілітри (мензурки, кружки тощо).

Як правило, фальсифіковані (підроблені) прилади чи інструменти показують меншу вагу, довжину чи об'єм.

Відповідальність за фальсифікацію засобів вимірю­вання не залежить від способу і якості фальсифікації.

Фальсифікація засобів вимірювання, вчинена особою, яка має судимість за вчинення цього злочину, кваліфіку­ється за ч. 2 ст. 226 КК.

Фальсифікація засобів вимірювання вчинюється умис­но з метою їх використання чи збуту.

328

Відповідальними за фальсифікацію засобів вимірю­вання є всі осудні особи, що досягли віку шістнадця­ти років.

7.29. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Діяння передбачене ст. 227 КК, посягає на систему господарювання, оскільки завдає значної шкоди госпо­дарству: випуск недоброякісної продукції призводить до витрат продукції і праці, заподіює матеріальну шкоду і завдає шкоди споживачам недоброякісної продукції.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Конституції України держава за­хищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Законом України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» у редакції від 15 грудня 1993 р. спо­живачам гарантується якість товарів, які вони мають на­мір придбати або замовити, і вони мають право вимагати від продавців товарів інформацію про якість товарів, про відповідність товарів вимогам нормативних документів, умовам договору.

Предметами злочину, передбаченого ст. 227 КК, є продукція і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, установлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.

Наказом Держстандарту від ЗО серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації (ВВР.- 1994.- № 1.- Ст. 1). Продукція і то­вари, які не пройшли сертифікації, визнаються недобро­якісними або нестандартними.

За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякіс­ної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без по­дальшої реалізації¹) такої продукції складу злочину ст. 227 КК не утворює.

Відповідальними за випуск на товарний ринок недоб­роякісної продукції і товарів є: а) посадові особи про­мислових підприємств, на яких відповідними інструкція­ми, наказами, угодами покладено обов'язок контролювати якість продукції і товарів; б) підприємці, які виробляють

329

продукцію і товари на власних підприємствах І які зо­бов'язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок; в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і про­дукцію і на яких покладено обов'язок контролювати якість товарів, що реалізуються; г) громадяни, які тор­гують продукцією і товарами і згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.

Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах. Великими розмірами у ст. 227 КК визнається випуск або реалізація недоброякісної продукції на суму, яка у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:

а) загальна кількість випущеної чи реалізованої про­дукції і товарів;

б) загальна вартість випущеної чи реалізованої продук­ції і товарів;

в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов'язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції і товарів виробникові чи продавцеві;

г) витрати споживача на переробку продукції, усу­нення недоліків товарів та їх доукомплектування.

Діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи не­комплектної продукції чи товарів споживачеві були за­подіяні тілесні ушкодження, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю хоча б одного споживача (статті 121-125 КК і ст. 227 КК).

Відповідальність за випуск на товарний ринок недоб­роякісної продукції настає з шістнадцяти років.