7.22. Приховування банкрутства

Банкрутством називається стійка фінансова неспро­можність засновника чи власника суб'єкта підприємниць­кої діяльності задовольнити у встановлений строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і викона­ти зобов'язання перед бюджетом (ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство»).

За ст. 220 КК кваліфікуються дії лише посадових осіб- суб'єктів підприємницької діяльності, які надси­лають кредиторам неправильні (вигадані) повідомлення

319

про фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльнос­ті, якими підтверджується спроможність цієї юридичної особи виконувати свої обов'язки перед кредиторами.

Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 220 КК, є заподіяння кредиторам (хоча б одному) великої матеріальної шкоди, яка у п'ятсот і більше разів переви­щує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (Примітка до ст. 218 КК).

Для кваліфікації діяння за ст. 220 КК не має значення фактичний фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності, банкрутство якого винна особа намагалася приховати. На кваліфікацію діяння за ст. 220 КК не впливають причини банкрутства (банкрутство боржни­ків, інфляція, несумлінна конкуренція, недостатня квалі­фікація керівників тощо). Ці обставини можуть врахову­ватися лише при призначенні міри покарання.

Відповідальність за приховування банкрутства настає з шістнадцяти років.

7.23. Незаконні дії у разі банкрутства

Злочин, передбачений ст. 221 КК, є спеціальним ви­дом приховування банкрутства.

За статтею 221 КК кваліфікується одне з діянь, вказа­них у диспозиції ст. 221 КК:

а) приховування майна або майнових обов'язків чи відомостей про майно;

б) передача майна в інше володіння або його відчу­ження чи знищення;

в) фальсифікація, приховування або знищення доку­ментів про господарську (підприємницьку) чи фінансову діяльність.

Злочин, передбачений ст. 221 КК, містить матеріаль­ний склад і вважається закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків - великої матеріальної шкоди.

Фальшування, приховування або знищення докумен­тів при незаконних діях у разі банкрутства сукупності злочинів зі статтями 357 КК, 358 КК і 366 КК не утво­рюють, оскільки такі дії, вчинювані з метою приховати банкрутство (ст. 221 КК), є спеціальним видом фальшу­вання, знищення чи пошкодження документів, а тому ст. 221 КК має перевагу перед нормами статей 357, 358 і

320

366 КК. За цими ж підставами не утворює сукупності Зі ст. 221 КК і умисне знищення майна (ст. 194 КК).

Неправомірні дії при банкрутстві вчинюються умис­но, оскільки винна особа має мету приховати банкрут­ство чи задовольнити свої майнові вигоди.

Відповідальними за вчинення неправомірних дій при банкрутстві є засновники або власники - суб'єктів під­приємницької діяльності, а також посадові особи суб'єк­тів підприємницької діяльності, які досягли віку шіст­надцяти років.

7.24. Шахрайство з фінансовими ресурсами

Шахрайство з фінансовими ресурсами полягає у на­данні підприємцями завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з ме­тою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків (за відсутності ознак розкрадання). Сутність цього злочину полягає у застосуванні обману для отримання кредитів, субсидій чи пільг по оподатку­ванню.

Кредити, дотації, субвенції - це різні види фінансової допомоги з боку держави чи інших кредиторів.

Дотацією називається безповоротна грошова допомо­га, що надається державою фінансове слабким або збит­ковим підприємствам для компенсації затрат, які не по­криваються виручкою від реалізації продукції цих під­приємств, коли витрати на її виробництво перевищують дохід від її реалізації.

Субсидією називається фінансова допомога для сти­мулювання виробництва певної продукції чи певної діяль­ності, яка надається незалежно від фінансового стану підприємства.

Субвенція - це фінансування певних проектів, про­грам на певних умовах і на визначений час, після чого сума субвенції повинна бути повернута кредиторові.

Кредит - це позичка у грошовій чи товарній формі на умовах повернення її в обумовлений строк з виплатою відсотків за її надання.

За статтею 222 КК кваліфікуються дії посадових і приватних осіб, які надали завідомо неправдиву інфор­мацію з метою незаконного отримання фінансової допо­моги. Діяння кваліфікується за ст. 222 КК за відсутністю

П 2-75 321

ознак розкрадання державних, колективних чи приват­них коштів.

Якщо винна особа надає неправдиву інформацію для отримання кредитів, субсидій, дотацій з метою привлас­нити ці кошти, то її дії кваліфікуються як розкрадання чужого майна за ст. 191 КК.

Оскільки злочин, передбачений ст. 222 КК, вчинюєть­ся способом фальшування офіційних документів і вико­ристанням їх, і оскільки інакше він учинений бути не може, то ст. 222 ЮС сукупності зі ст. 366 і ч. З ст. 358 КК не утворює. Все вчинене охоплюється ст. 222 КК, і до­даткова кваліфікація злочину за ст. 366 КК чи ч. З ст. 358 КК непотрібна.

Вчинення шахрайства з фінансами повторно або за­подіяння шахрайством великої матеріальної шкоди дер­жаві чи кредиторові кваліфікується за ч. 2 ст. 222 КК.

За ч. 2 ст. 222 КК за ознакою повторності діяння ква­ліфікується у випадках, якщо особа раніше вчинила зло­чин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 222 КК, і якщо ще не скінчився строк давності притягнення особи до кримі­нальної відповідальності або з неї ще не знята і не пога­шена судимість за перший злочин.

За ознакою заподіяння державі чи кредиторам великої матеріальної шкоди діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 222 КК у випадках, коли розмір заподіяної шкоди у п'ятсот і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (Примітка дост.218КК).

Надання службовою особою суб'єкта підприємниць­кої діяльності завідомо неправдивої інформації податко­вій інспекції з метою одержання пільг з оподаткування утворює сукупність злочинів - шахрайство з фінансови­ми ресурсами і ухилення від сплати податків. Такі дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 212 і ч. 2 ст. 222 КК, якщо сума несплаченого податку у сімсот п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів грома­дян. Сукупності злочинів не утворюється, якщо сума не­сплаченого податку не перевищує цього розміру. У тако­му випадку вчинене кваліфікується лише за ч. 2 ст. 222 КК.

Будь-яке шахрайство, в тому числі і передбачене ст. 222 КК, вчинюється умисно.

Відповідальними за шахрайство з фінансовими ресур­сами є особи, які досягли шістнадцятирічного віку.

322