7.15. Порушення порядку вчинення операцій з металобрухтом

Брухтом (від німецького - ЬгесНеп - ломити, зламати) називаються всі відходи металовиробів (машин, облад­нання, дроту, кутників, рейок тощо), які використову­ються як сировина металургії.

313

Склад злочину утворюють незаконні операції з брух­том кольорових і чорних металів, тобто організація неза­конних пунктів прийому, схову або збуту металобрухту, а також прийом чи збут металобрухту без державної реє­страції або без спеціального дозволу (ліцензії) на органі­зацію прийому чи збуту металобрухту (ч. 1 ст. 213 КК).

Незаконні операції з металобрухтом, вчинені особою, яка була раніше судимою за такий самий злочин, квалі­фікуються за ч. 2 ст. 213 КК.

Незаконні операції з металобрухтом, який завідомо був здобутий злочином, наприклад, викраденням спосо­бом демонтажу електричних мереж, кабельних ліній чи їх обладнання (ст. 188 КК), умисним знищенням чи по­шкодженням чужого майна (ст. 194 КК), пошкодженням шляхів сполучення чи транспортних засобів (ст. 277 КК), пошкодженням об'єктів магістральних нафто- та газо­проводів (ст. 292 КК), умисним пошкодженням ліній зв'язку (ст. 360 КК), умисним знищенням або пошкод­женням військового майна (ст. 411 КК), кваліфікуються за сукупністю ст. 198 КК та відповідної частини ст. 213 КК.

У випадках кількаразового прийняття металобрухту від однієї особи, який завідомо був здобутий злочином, дії приймальника металобрухту стають співучастю у вчиненні цього злочину і кваліфікуються за відповідною частиною ст. 213 КК і ст. 27 КК та статтею, яка передба­чає відповідальність за злочин, яким був здобутий мета­лобрухт.

Незаконні операції з металобрухтом вчинюється умис­но і, як правило, з корисливою метою.

Відповідальність за порушення порядку проведення операцій з металобрухтом настає з шістнадцяти років.

7.16. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року «Про затвердження переліку корис­них копалин загальнодержавного і місцевого значення» (ЗП України.- 1995.- № 2.- Ст. 42) дорогоцінними мета­лами є платина, золото, срібло, родій, рутеній, осмій, іридій і паладій.

Дорогоцінним камінням називаються природні міне-

314

рали у сировині, обробленому чи необробленому виді. До них, зокрема, належать: алмази, рубін, смарагд, евклаз, сапфір, олександрит, хризоберил, а також перли. У необ­хідних випадках може проводитися експертиза для ви­знання тих чи інших мінералів дорогоцінним камінням.

Предметами злочину, передбаченого ст. 214 КК, мо­жуть бути також ювелірні чи побутові вироби з дорого­цінних металів чи з дорогоцінного каміння або лом та­ких виробів.

За ст. 214 КК кваліфікується ухилення від передбаче­них законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язко­вого продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у ве­ликому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених до­рогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробі в,-

якщо таке діяння було вчинене у великому розмірі -якщо вартість не зданих чи не проданих державі дорого­цінних металів або дорогоцінного каміння перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил здачі державі дорогоцінних мета­лів чи дорогоцінного каміння вчинюється умисно.

Відповідність за таке діяння настає з шістнадцяти років.