7.8. Протидія законній господарській діяльності

Злочин, передбачений ст. 206 КК, є засобом боротьби з господарською діяльністю. Способами цієї боротьби є: а) вимога припинити займатися господарською діяльніс­тю; б) вимога укласти угоду, невигідну для потерпілого чи його близьких або компаньйонів; в) інші обмеження у господарській діяльності.

За ч. 1 ст. 206 КК кваліфікується протиправна вимога припинити господарську діяльність чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико­нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погро­зою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна.

Кваліфікуючими (обтяжуючими) ознаками цього зло­чину є вчинення його повторно, групою осіб або з погро­зою вчинити вбивство потерпілого чи близьких йому людей, заподіяти їм тяжкі тілесні ушкодження, а також застосування насильства, що не є небезпечним для життя

304

і здоров'я, чи знищення або пошкодження майна потер­пілого чи близьких йому осіб (ч. 2 ст. 206 КК).

Частина 3 ст. 206 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфіковане діяння - за вчинення злочину організованою групою, або посадовою особою з викорис­танням посадових повноважень, або поєднане з насиль­ством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, а також заподіяння потерпілим великої шкоди чи інших тяжких наслідків.

Вчинюється діяння, передбачене ст. 206 КК, лише умисно з прямим умислом.

Відповідальність за протидію законній господарській діяльності настає з шістнадцяти років.

7.9. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Ухилення від повернення валютної виручки в Україну з-за кордону посягає на фінансово-кредитну систему Ук­раїни.

Згідно зі ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. (ВВР.- 1993.- № 17.- Ст. 184) резиденти України зо­бов'язані декларувати у Національному банку України свої валютні цінності, що знаходяться за межами Украї­ни, а Законом України від 23 вересня 1994 р. «Про поря­док здійснення розрахунків в іноземній валюті» встанов­лено обов'язок резидентів зараховувати виручку в інозем­ній валюті на свої валютні рахунки в уповноважених банках (ЗУ. Т. 7.- К., 1997.- С. 369).

За ч. 1 ст. 207 КК кваліфікується умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій не­залежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбвчені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт то­варів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховуван­ня будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей.

Частина 2 ст. 207 КК передбачає посилену відпові­дальність, якщо таке діяння було вчинено повторно (два І більше разів) або групою осіб, або якщо предметом

305

злочину була виручка у великому розмірі, тобто така, яка у тисячу і більше разів (за курсом Національного банку України) перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 3 ст. 207 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфікований вид цього діяння, якщо прихо­вувана виручка в іноземній валюті у три тисячі і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 1 статті 207 КК містить формальний склад злочину, і діяння вважається закінченим з настанням строку, встановленого законодавством України для по­вернення в Україну виручки в іноземній валюті. Ухи­лення від повернення в Україну виручки в іноземній ва­люті чи приховування такої виручки у великих (ч. 2 ст. 207 КК) або в особливо великих розмірах (ч. З ст. 207 КК) містить матеріальний склад злочину. Таке діяння вважається закінченим з моменту, коли розмір валютної виручки досягнув таких величин, які вказані у пунктах 1 і 2 примітки до ст. 207 КК.

Ухилення від повернення чи приховування виручки в іноземній валюті вчинюється умисно. Умисел може бути переважно побічний, оскільки суб'єкт має мету зберегти для себе виручку, а не заподіяти шкоду фінансово-кредитній системі України. Така шкода для винного -байдужий результат його дій.

Відповідальними за ухилення від повернення в Україну чи приховування валютної виручки є посадові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також всі інші особи, які займаються госпо­дарською діяльністю і мають прибутки, виручку в інозем­ній валюті за кордоном.

Відповідальність за ухилення від повернення в Украї­ну чи приховування валютної виручки настає з шістнад­цяти років.