7.4. Порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю

Стаття 42 Конституції України закріпила право кож­ної особи на підприємницьку діяльність, яка не заборо­нена законом. Законом України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво» підприємницькою діяльністю називається з самостійної ініціативи систематична, на

296

власний ризик діяльність по виробництву продукції, ви­конанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів від 17 березня 1993 р. «Про податок на промисел»² громадяни, не заре­єстровані як суб'єкти підприємництва, мають право про­давати вироблені, перероблені та куплені речі, товари на підставі Декларації, що подається до Державної подат­кової інспекції для придбання одноразового патенту на торгівлю цими речами, товарами.

Ст. 202 КК передбачає відповідальність за два види порушень заняття господарською та банківською діяль­ністю:

1) заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації;

2) заняття банківською діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії).

На відміну від ст. 203 КК, яка передбачає криміналь­ну відповідальність за заняття забороненими видами господарської діяльності, ст. 202 КК передбачає відпо­відальність за порушення правил заняття легальними видами господарської діяльності. Тобто за ст. 202 КК кваліфікується не заборонена господарська діяльність, а заняття дозволеними законом видами господарської діяльності, але з порушенням порядку (правил) реєст­рації чи одержання офіційного дозволу на таку ді­яльність.

Перелік видів господарської діяльності, на заняття якими необхідно отримати дозвіл (ліцензію), наведений у ст. 4 Закону України «Про підприємництво».³ До таких видів діяльності, зокрема, віднесено: ремонт спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї; ви­готовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин, виготовлення вина, пива, спирту, горілчаних, лікерних та коньячних напоїв; медична, юридична, ветеринарна прак­тика; внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів; надання послуг, пов'язаних з охороною колек­тивної чи приватної власності або громадян, і т. ін.

¹ Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№ 14.-Ст. 168. Там само.- 1993.-№ 19.-Ст. 208.

Там само.- 1991.- № 14.- Ст. 168; 1992.- № 48.- Ст. 654; 1993.-№ ЗО.-Ст. 322; 1994.-№3.-Ст. 13.

297

Для кваліфікації діяння за ст. 202 КК необхідно вста­новити, що громадянин займається без дозволу (ліцензії) тим чи іншим видом діяльності, на що він повинен отримати відповідний дозвіл (ліцензію).

Це може бути здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійс­нення без одержання ліцензії видів господарської діяль­ності, що підлягають ліцензуванню відповідно до зако­нодавства, чи здійснення таких видів господарської діяль­ності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах (ч. 1 ст. 202 КК), чи здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансо­вих установ без державної реєстрації або без спеціаль­ного дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах (ч. 2 ст. 202 КК).

Згідно з приміткою до ст. 202 КК доходом у великому розмірі визнається сума, яка у тисячу і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктами відповідальності за ст. 202 КК є всі осудні особи, які досягли шістнадцятирічного віку.