6.9.2. Кваліфікація привласнення знайденого

або такого, що випадково опинилося у винного,

чужого майна

За ст. 193 КК кваліфікується привласнення, тобто звер­нення у свою власність винним чужого майна, яке заві-домо для винного належить не йому.

Предметом привласнення може бути тільки цінне чуже майно, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність або є скарбом.

До предметів привласнення закон відносить три види майна (речей): 1) майно (річ) знайдене; 2) майно (річ) або гроші, що випадково опинилися у винної особи; 3) скарб, яким визнаються цінності, які не мають влас­ника або власник яких невідомий.

Знайти можна лише те, що було загублено. Не може вважатися знайденим те, що лежить на своєму місці, там, де воно завжди перебуває. Той, хто привласнює річ, яка знаходиться на своєму постійному місці, визнається та­ким, що вчинив викрадення.

Загубленою у кримінальному праві вважається річ (майно), яка:

1) вибула з володіння власника, охоронця або особи, якій вона була доручена, незалежно від того, знають ці особи де вона перебуває, чи ні;

2) знаходиться у випадковому місці, там де вона зви­чайно не перебуває, не в місці свого постійного чи зви­чайного перебування (гаманець з грішми на дорозі, золо­тий годинник у лісі на дереві тощо). Загубленим можна визнати лише те, що має сукупність цих ознак.

Деяке майно взагалі не може бути загублене, напри­клад будинок, автомобіль тощо. Не визнається загубле­ним майно (річ), що його залишив або забув власник чи володілець у громадському місці (у службовому примі­щенні, громадському транспорті, на пляжі тощо). При­власнення худоби, яка перебувала на пасовищі, хоч і бу­ла тимчасово залишена без догляду, теж кваліфікується як розкрадання за ст. 185 КК, а не за ст. 193 КК.

Таким же чином кваліфікується і привласнення май­на, яке було викрадене і сховане іншими особами.

Цінне чуже майно може випадково опинитися у вин­ної особи внаслідок помилки, яка була встановлена вин­ним згодом, після отримання цього майна чи грошей.

280

Такі помилки трапляються в роботі матеріально від­повідальних осіб, які передають матеріальні цінності чи гроші зі складів, з кас, на підприємствах торгівлі тощо.

Якщо особа, яка отримує майно чи гроші, зрозуміла помилку під час отримання - передачі їй майна чи гро­шей і змовчала про це, маючи намір привласнити те, що їй передали помилково, то її дії кваліфікуються як шах­райство, оскільки вона застосувала обман - не повідоми­ла про обставини, істотні та обов'язкові для цього ви­падку. Привласнення предметів, що були видобуті вин­ним з надр землі (наприклад, золота, дорогоцінного каміння і т. ін.), не утворює складу цього злочину (ст. 193 КК). Такі дії кваліфікуються за ст. 214 КК як не­законне видобування корисних копалин.

Привласнення цінного чужого майна вважається за­кінченим злочином з моменту звернення майна у свою власність.

6.9.3. Кваліфікація знищення або пошкодження чужого майна

Знищення або пошкодження чужого майна є досить поширеними злочинами, відповідальність за які перед­бачена статтями 194-196 КК.

Знищенням визнається повне зіпсування майна, при­ведення майна в такий стан, у якому його вже не можна використати за своїм призначенням через повну втрату господарсько-економічних властивостей і не можна по­новити (спалення будівлі, загибель худоби, псування продуктів, отруєння напоїв і т. ін.). Під знищенням чу­жого майна розуміється доведення цього майна до пов­ної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повні­стю втрачає свою цінність.¹

Знищення або пошкодження чужого майна - це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а головним чином знищення, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним. Тому в деяких

П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про пи­тання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» від 2 липня '976 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 312.

281

випадках майно може бути знищене і без його фізичного зіпсування (вилиття спирту в міську каналізацію, випу­щення з кліток на волю диких птахів чи тварин і т. ін.).

Знищення лісового масиву означає втрату ним свого господарського, кліматичного або культурно-естетично­го значення, внаслідок чого він назавжди або на трива­лий час перестає існувати.

Пошкодженням майна називається така його зіпсо­ваність, внаслідок якої зменшилася чи погіршилася його якість, цінність і воно тимчасово або частково не може використовуватись за своїм призначенням.

На відміну від знищеного пошкоджене майно може бути відновлене, але це потребує значних витрат коштів і часу. У тих випадках, коли для визначення ступеня втрати майна своєї цінності, потрібні спеціальні знання, проводиться відповідна експертиза.

Предметом знищення або пошкодження можуть бути машини, механізми, худоба, будівлі, продукти, сировина, цінні папери та інші матеріальні об'єкти. Предметами злочинного знищення чи пошкодження майна не можуть бути документи, оскільки відповідальність за знищення чи пошкодження документів на майно передбачена спе­ціальною статтею КК - 357.

Зруйнування або пошкодження шляхів, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сиг­налізації також утворює окремий злочин, відповідаль­ність за який передбачена ст. 277 КК. Відповідальність ^ за пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо-нафтопродуктопроводів передбачена ст. 292 КК.

Зруйнування чи пошкодження майна (об'єктів), яке маєі важливе господарське чи оборонне значення, з метою ослаб-] лення держави кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.^

Знищення або пошкодження майна під час масов^ заворушеннях кваліфікується за ст. 294 КК.

Пошкодження захисних лісонасаджень, плодово-ягідт, них та інших насаджень кваліфікується за ст. 247 КК, щення або пошкодження лісових масивів кваліфікує ся за ст. 245 КК, а незаконна порубка лісу - за ст. 246 КК.]

Знищення або пошкодження майна, яке нал працівникові правоохоронного органу чи їхнім близькі^ родичам, кваліфікується за ст. 347 КК, а судці, народної засідателя чи присяжного - за ст. 378 КК.

Пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лі*

282

зв'язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, що входять до їх складу, кваліфікується за ст. 360 КК.

Знищення і зруйнування пам'яток історії і культури або природних об'єктів, є особливою історичною або культурною цінністю, кваліфікується за ст. 298 КК.

Знищення або пошкодження військового майна - зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки, іншого військового майна кваліфікується за ст. 411 КК.

Знищення чи пошкодження чужого майна, відпові­дальність за яке передбачена статтями 194-196 КК, може бути вчинене з різних спонукань - помсти, ревнощів, хуліганства тощо.

У деяких випадках знищення або пошкодження майна поєднано з розкраданням. Таке трапляється тоді, коли вин­на особа знищенням чи пошкодженням майна намагається приховати розкрадання. Всі ці дії утворюють сукупність злочинів і кваліфікуються як розкрадання і знищення чи пошкодження майна за статтями 185-191 КК і ст. 194 КК.

Розкрадання і знищення чужого майна кваліфікують­ся за сукупністю злочинів лише тоді, коли знищено було інше, не викрадене майно. Якщо ж винна особа знищує те майно, яке вона викрала (як майнові докази), то її дії кваліфікуються тільки як розкрадання. Безпідставно були кваліфіковані за ч. 1 ст. 194 КК дії В. і О., які під час роз­бійного нападу на потерпілих пошкодили їхнє майно на суму 95 000 крб. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України у своїй ухвалі зазначила, що В. і О. били потерпілих не з метою пошкодити майно остан­ніх, а в процесі розбійного нападу, спрямованого на заво-лодіння їхнім особистим майном. Таким чином, як зазна­чила колегія, пошкодження та знищення майна потерпі­лих є наслідком розбійного нападу на них і додаткової кваліфікації дії засуджених за ст. І 94 КК не потребують.¹

Кримінальне законодавство України передбачає від­повідальність за:

1) умисне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194 КК); 2) необережне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 196 КК); 3) погрозу знищення або по­шкодження чужого майна (ст. 195 КК).

Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 7 липня 1994 р. в справі В. і О. // Практика...->^. 80—81.

283

Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження чужого майна (ч. 2 ст. 194 КК) є:

1) знищення або пошкодження чужого майна спосо­бом підпалу за умови, що цей підпал був загальнонебез­печним, тобто створював загрозу вогнем для інших май­нових об'єктів. Знищення або пошкодження підпалом певної речі, наприклад автомобіля, далеко від будівель, споруд, у полі не може вважатися кваліфікованим;

2) знищення або пошкодження майна іншим загально-небезпечним способом - вибухом, затопленням чи ін­шими подібними діями, які створюють значну небезпеку для людей або предметів, крім тих, на які був спрямова­ний злочин;

3) заподіяння знищенням чи пошкодженням майна майнової шкоди в особливо великих розмірах;

4) спричинення знищенням чи пошкодженням майна загибелі людей чи інших тяжких наслідків (загибелі хо­ча б однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкод­жень кільком потерпілим, припинення роботи школи, лікарні, дитячої установи тощо).

Неправильно, наприклад, за ч. 2 ст. 194 КК були ква­ліфіковані дії М. Його було визнано винним у тому, що він у стані сп'яніння викрав автобус, що належав АТП. У дорозі він, умисно наїхавши на дерево, загальнонебез­печним способом пошкодив автобус, завдавши автопід-приємству збитків на суму 582 крб.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій М. неправильною. Як було встанов­лено, в салоні автобуса і поблизу від нього людей не було. Той факт, що сам М. вирішив у такий спосіб заподіяти собі смерть, не може свідчити про те, що він хотів знищити державне майно загальнонебезпечним способом. Оскільки М., скеровуючи автобус на дерево, умисно пошкодив державне майно і заподіяв збитки на суму 582 крб., його дії належить кваліфікувати за ч. 1, а не за ч. 2 ст. 194 КК.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна способом підпалу чи іншим загальнонебезпечним спосо­бом, яке спричинило людські жертви (за умови необереж­ної загибелі хоч би однієї особи; умисно заподіяна смерть за таких обставин утворює сукупність злочинів),

¹ Постанова президії Кримського обласного суду від 22 травня 1984 р. у справі М. // Практика...- С. 72-73.

284

або завдало особливо великої шкоди (зруйнування важли­вого об'єкта, заподіяння тілесних ушкоджень кільком по­терпілим і т. ін.) кваліфікується за ч. 2 ст. 194 КК. До осо­бливо великої шкоди внаслідок знищення або пошкоджен­ня чужого майна належать, зокрема, виведення з ладу пов­ністю або на тривалий час виробничих підприємств (окремих цехів, дільниць) та інших важливих споруд (гре­бель, систем водо- та енергопостачання, зв'язку тощо), загибель великої кількості худоби, спалення або пошкод­ження лісових масивів на значних площах або інше запо­діяння матеріальних збитків у особливо великих розмірах.¹

Іншими тяжкими наслідками є заподіяння тяжких ті­лесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше потерпі­лим або заподіяння значної матеріальної шкоди держав­ній, громадській організації або громадянам. При вирі­шенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними або особливо великими, враховується не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна у натураль­ному вигляді (вага, обсяг, кількість предметів), а і його значимість для народного господарства.

Кримінальна відповідальність за необережне знищен­ня або пошкодження чужого майна настає тільки тоді, коли це спричинило: а) людські жертви - загибель хоч би однієї людини;² б) інші тяжкі наслідки - значне руй­нування важливих об'єктів, заподіяння особливо великої матеріальної шкоди, тяжких тілесних ушкоджень кіль­ком потерпілим і т. ін.

За ст. 196 КК були кваліфіковані, зокрема, дії О., який на порушення правил безпеки в газовому господарстві у своїй квартирі, розташованій на другому поверсі восьми-квартирного будинку, самовільно намагався підключити до газової плити балон із зрідженим газом. Внаслідок несправності балона газ витік і згодом загорівся. Стався вибух, яким було пошкоджено державне майно на суму 3800 крб., а мешканцям будинку К., С., М. і В. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

¹ П. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 лип­ня 1976 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Украї­ни.-С. 313-314.

П. 6 цієї ж постанови // Там само- С. 313.

³ Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 12 жовт­ня 1989 р. у справі О. // Практика...- С. 73-74.

285