5.2.15. Порушення прав на об'єкти промислової власності

Стаття 41 Конституції України закріпила право кож­ної особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної,

224

творчої діяльності, а статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, худож­ньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуаль­ної власності, їхніх авторських прав, моральних і мате­ріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Злочин, передбачений ст. 177 КК, посягає на ці конс­титуційні права громадянина.

За ч. 1 ст. 177 КК, кваліфікується незаконне викорис­тання об'єктів промислової (виробничої) власності, якщо таке незаконне використання завдало шкоди власникові у великому розмірі (який у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян - приміт­ка до ст. 177 КК).

Вчинення діяння повторно чи заподіяння ним матері­альної шкоди у особливо великому розмірі, тобто на су­му, яка у тисячу і більше разів перевищує неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 177 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 177 КК.

Предметами незаконного використання можуть бути винаходи, корисні моделі, зразки промислових виробів, інтегральні схеми, нові сорти рослин та інші об'єкти промислової власності.

Порушення прав на об'єкти промислової власності можуть бути необережними і умисними.

Відповідальними за порушення прав на використання об'єктів промислової власності можуть бути всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

5.2.16. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Стаття 35 Конституції України гарантує всім можли­вість вільно і безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Діяння, передбачене ст. 178 КК, руйнує цю конститу­ційну можливість і є спеціальним видом умисного зни­щення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК).

За статтею 178 КК кваліфікується зруйнування (тобто повне знищення, при якому вже неможливе ні викорис­тання ні поновлення) чи пошкодження у якійсь частині релігійної споруди чи культового будинку.

Предметом злочину можуть бути будь-які релігійні

8 2-75 225

споруди - церкви, монастирі, храми, костьоли, мечеті, синагоги, собори, або культові будинки - каплиці, моли­товні будинки тощо.

Зруйнування чи пошкодження релігійних споруд чи культових будинків вчинюється умисно з антирелігій­ною метою. Необережне заподіяння такої шкоди за від­повідних умов може кваліфікуватися за ст. 196 КК.

Відповідальність за зруйнування чи пошкодження ре­лігійних споруд чи культових будинків настає з шістна­дцяти років.

5.2,17. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь

Незаконне утримування, осквернення чи знищення' релігійних святинь порушує конституційне право грома­дян України вільно і безперешкодно відправляти одно-особово чи колективно релігійні культи і ритуальні об­ряди, вести релігійну діяльність (ст. 35 Конституції Ук­раїни).

За статтею 179 КК кваліфікується одне із зазначених у диспозиції ст. 179 КК діянь:

- незаконне утримування;

- осквернення (вчинення непристойних малюнків, на­писів, обливання брудом тощо);

- знищення - підпалом, вибухом, поломкою, шмату­ванням тощо - релігійних святинь.

Спроба вчинити одне з таких діянь утворює замах на вчинення цього злочину і кваліфікується за ст. 15 і ст. 179КК.

Знищення релігійних святинь є спеціальним видом знищення чужого майна (ст. 194 КК), і тому ст, 179 КК має перевагу перед загальною нормою ст. 194 КК.

Предметом утримання, осквернення чи знищення мо­жуть бути будь-які релігійні святині - вівтарі, ікони, плащаниці, мощі.

Незаконне утримування, осквернення чи знищення релігійних святинь вчинюється умисно.

Необережні дії, що призвели до осквернення чи зни­щення релігійної святині, цього злочину не утворюють. Можлива відповідальність за ст. 196 КК.

Відповідальність за незаконне утримування, осквер­нення чи знищення релігійних святинь настає з шістнад­цяти років.

226