5.2.12. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Стаття 44 Конституції України встановлює право всій працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, а частина 3 цієї статті Конституції України визначає, що ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Злочин, передбачений ст. 174 КК, посягає на це конс­титуційне право громадянина.

Засобами примушування до участі у страйку або до відмови від участі у страйку можуть бути різні види на­сильства (побої, тілесні ушкодження, позбавлення мож­ливості рухатися тощо) чи погрози застосування такого насильства або вчинення щодо потерпілого інших неза­конних дій.

Примушування або перешкоджання, передбачене ст. 174 КК, вчинюється умисно, з метою позбавити громадяни­на можливості використати своє конституційне право.

Відповідальність за примушування до участі у страй- | ку чи до відмови від участі у страйку настає з шістнад­цяти років.

5.2,13. Невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат

Конституція України гарантує всім своєчасне одер­жання винагороди за працю (ч. 7 ст. 43).

Стаття 175 КК передбачає відповідальність за спеці­альний вид посадової недбалості - невиплату заробітної

222

плати, стипендії, пенсії чи Інших виплат, установлених законом.

Об'єктивну сторону діяння утворює невиплата заро­бітної плати, стипендії, пенсії і т. ін. більше ніж за один місяць (ч. 1), а також безпідставна невиплата заробітної плати, стипендій, пенсій чи іншої встановленої законом виплати, якщо безпідставна невиплата була вчинена вна­слідок нецільового використання коштів, призначених для їх виплати (ч. 2 ст. 175 КК)

Невиплата заробітної плати, стипендії чи пенсії може бути необережною і умисною.

Відповідальними за невиплату заробітної плати, сти­пендії, пенсії чи іншого платежу є посадові особи, які наділені повноваженнями розпоряджатися фінансами підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до моменту притягнення її до кримінальної відпо­відальності вона повністю виплатила заробітну плату, стипендію чи іншу установлену законом виплату (ч. З ст. 175КК).

5.2.14. Порушення авторських пряв

Згідно із Законом України від 23 грудня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України.— 1994.- № 13.- Ст. 64), автори інтелекту­альних творів у галузі науки, літератури і мистецтва ма­ють право на опублікування, відтворення і розповсюд­ження своїх творів будь-яким способом під своїм ім'ям (псевдонімом) або анонімно, а також на недоторканність твору.

Об'єктивно порушення авторських прав може виража­тися у незаконному використанні творів особами, які не є авторами і не мають на це дозволу автора, в примушу­ванні до авторства чи в привласненні авторства (плагіат).

Плагіатом називається викрадення чужого твору -оприлюднення чужого твору під своїм ім'ям у повному обсязі чи частки твору.

Охороняється законом також авторство на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію.

Привласненням визнаються будь-які способи вико­ристання відкриття, винаходу чи раціоналізаторської пропозиції без згоди автора чи без згоди відповідної

223

державної організації, якщо право їх використання на­лежить державі.

Порушенням авторського права за ч. 1 ст. 176 КК ква­ліфікується незаконне відтворення, розповсюдження тво­рів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюд­ження виконань, фонограм і програм мовлення, їх неза­конне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відео­касетах, дискетах, інших носіях інформації, а також інше використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, якщо такі дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі.

Порушення авторських прав вчинюється лише умис­но. Помилка у використанні відкриття, винаходу чи про­позиції складу злочину не утворює.

Відповідальність за порушення авторських прав на­стає з шістнадцяти років.

За частиною 2 ст. 176 КК кваліфікується порушення авторських прав, вчинене повторно або яке заподіяло матеріальну шкоду у особливо великому розмірі. Згідно з приміткою до ст. 176 КК матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо вартість примірників незаконно відтворених чи розповсюджених творів, мате­ріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, вико­нань фонограм і програм мовлення або сума доходу, отриманого в результаті незаконного опублікування, виконання, показу чи публічного оприлюднення творів, комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення у сто і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо їх вартість або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян.

Особливо кваліфікованим визнається порушення ав­торського права, яке було вчинене посадовою особою щодо підлеглої особи (ч. З ст. 176 КК).