5.2.10. Грубе порушення законодавства про працю

Право громадянина на працю - одне із найважливй ших. Воно закріплене у ст. 43 Конституції України. Гр мадянам гарантується захист від незаконного звільнень (ч. 6 ст. 43).

Порушення законодавства про працю є порушення» конституційних прав громадян.

За ч. 1 ст. 172 КК кваліфікується одне із зазначених; ній діянь:

а) незаконне звільнення з роботи; б) невиконань рішення суду про поновлення працівника на роботі! в) інше грубе порушення законодавства про працю (не законне переведення на іншу роботу, встановлення п{ довженого робочого дня, зниження заробітної плати) передбачене ст. 14 і 15 Закону України «Про охороь

220

праці» від 14 жовтня 1992 р. (Відомості Верховної Ради України-- 1992.- № 49.- Ст. 668).

Суб'єктивно цей злочин вчинюється умисно з особис­тих мотивів (помста, особисті неприязні стосунки, кар'єризм тощо).

За частиною 2 ст. 172 КК кваліфікується за незаконне звільнення з роботи чи неприйняття на роботу неповно­літнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Конституцією України гарантується рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з мате­ринством, правовим захистом, матеріальною і мораль­ною підтримкою материнства і дитинства (ч. З ст. 24 Конституції України).

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 172 КК, посягає на кон­ституційні права жінки, неповнолітньої особи.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється у вчиненні одного із зазначених у ч. 2 ст. 172 КК діянь:

а) у незаконному звільненні працівника з роботи з особистих мотивів;

б) відмові в прийомі на роботу жінки з мотиву її вагіт­ності;

в) відмові в прийомі на роботу матері, яка має дитину;

г) зниженні заробітної плати або звільненні з роботи жінки з мотивів її вагітності;

д) зниженні заробітної плати або звільненні з роботи матері, яка має грудну дитину або дитину-інваліда.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 172 КК, вчинюється умисно з мотивів не мати на роботі вагітну жінку чи ма­тір, яка має дитину.

Відповідальними за порушення законодавства про працю є посадові особи підприємства, установи, органі­зації незалежно від форми власності, які наділені правами приймати робітників на роботу і звільняти їх з роботи.

5.2.11. Грубе порушення угоди про працю

Статтею 43 Конституції України примусова праця в Україні заборонена. Кожна особа згідно зі ст. 43 Консти­туції України має право на вільний вибір виду та умов праці, держава зобов'язана створювати умови для віль­ного вибору професії та роду трудової діяльності.

Стаття 173 КК передбачає відповідальність за грубе

221

порущення угоди про працю - порушення виду і роду роботи, оплати праці, тривалості робочого дня і відпо­чинку тощо. Склад злочину утворює грубе порушення угоди про працю, яке було вчинене обманом, зловжи­ванням довірою (різновидом обману) або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ч. 1 ст. 173), або такі дії стосовно громадянина, з яким укладена угода про роботу за межами України (ч. 2 ст. 173 КК).

Грубе порушення угоди про працю може бути умис­ним і необережним.

Відповідальності за грубе порушення угоди про пра­цю підлягають посадові особи, які наділені правом укла- і дати угоду про працю.