5.2.7. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Діяння, передбачене ст. 169 КК, посягає на суспільні відносини, що утворюють умови для нормального фізич­ного, психічного та соціального розвитку дітей.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у незакон­них діях щодо усиновлення (удочеріння) дитини чи пе­редачі її під опіку (піклування) чи на виховання у сім'ю громадян, якими порушується встановлений порядок і умови усиновлення (удочеріння) дітей чи передачі їх на виховання у сім'ю громадян. Такий порядок визначено «Положенням про дитячий будинок сімейного типу», за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року (ЗП України.- 1994.- № 8.- Ст. 208).

Статтею 216 СК заборонена посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку чи піклування або на виховання у сім'ю гро­мадян України чи у сім'ю громадян інших держав.

Така посередницька діяльність утворює склад злочи­ну, передбаченого ч. 1 ст. 169 КК.

216

Незаконна посередницька діяльність щодо кількох ді­тей чи вчинена повторно, або групою осіб, або з викори­станням посадовою особою своїх посадових повнова­жень чи заподіянням такою діяльністю тяжких наслідків, кваліфікується за ч. 2 ст. 169 КК.

Незаконна посередницька діяльність вчинюється умис­но з наміром досягнути певної мети (мати вигоду чи позбутися утримання тощо).

Відповідальними за незаконну посередницьку діяль­ність є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.

5.2.8. Перешкоджання законній діяльності

професійних спілок, політичних партій,

громадських організацій

Згідно зі ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Перешкоджання законній діяльності профспілок, по­літичних партій, громадських організацій або їх органів посягає на ці права громадян (ст. 170 КК).

Об'єктивною стороною цього злочину є будь-які спо­соби і засоби перешкоджання законній діяльності проф­спілок, політичних партій чи громадських організацій. З суб'єктивної сторони цей злочин - умисний.

Суб'єктом відповідальності є осудна особа, яка досяг­ла шістнадцятирічного віку.

5.2.9. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

1. Професійна діяльність журналістів регламентується Законом України від 16 листопада 1992 р. «Про друкова­ні засоби масової інформації (пресу) в Україні» (ВВР.-1993.-№І -Ст. 1).

Згідно зі ст. 26 цього Закону

Журналіст має право:

1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;

2) відвідувати державні органи влади, органи місце­вого і регіонального самоврядування, а також підприєм-

217

ства, установи і організації та бути прийнятим їх посадо­вими особами;

3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із засто­суванням будь-яких технічних засобів, за винятком ви­падків, передбачених законом;

4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього до-^ ступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;

5) переваги на одержання відкритої за режимом до­ступу інформації;

6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;

7) по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншо­го документа, що засвідчує його належність до друкова­ного засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових | безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

8) звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;

9) поширювати підготовлені ним повідомлення і ма-| теріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псев-. донімом) або без підпису (анонімно);

10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним] підписом, якщо його зміст після редакційної правки су-| перечить особистим переконанням автора;

11) на збереження таємниці авторства та джерел ін-ї формації, за винятком випадків, коли ці таємниці обна-| родуються на вимогу суду.

На журналіста законом покладені також обов'язки. Журналіст зобов'язаний:

1) дотримуватися програми діяльності друкованог засобу масової інформації, з редакцією якого він перебулі ває у трудових або інших договірних відносинах, керу* ватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об'єктивну і достовірну! інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інфор мацію, щодо їх авторства або збереження таємниці торства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного^

218

редактора) чи редакції, якщо воно не може бути викона­не без порушення Закону;

5) представлятися та пред'являти редакційне посвід­чення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов'язки учасника інформаційних від­носин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомос­ті про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), ко­мерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність у межах чинного за­конодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.

Стаття 41 Закону України про друковані засоби масо­вої інформації визначає види порушень, які утворюють склад злочину, передбаченого ст. 171 КК. Законом вста­новлено, що редакції, засновники, видавці, розповсюд­жувачі, державні органи, організації та об'єднання гро­мадян несуть відповідальність за порушення законодав­ства про друковані засоби масової інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є:

1) порушення, передбачені статтею 47 Закону України «Про інформацію» (про спростування інформації);

2) незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;

3) порушення прав журналіста, встановлених цим За­коном;

4) порушення положень статті 3 цього Закону;

5) зловживання правами журналіста;

6) одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;

7) незаконне виготовлення і розповсюдження продук­ції друкованого засобу масової інформації без його реєс­трації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації;

8) порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних примірників;

9) порушення права вимоги щодо публікації, спросту­вання та порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону.

219

За ці порушення винні особи притягаються до дисцип­лінарної, цивільно-правової, адміністративної або кри­мінальної відповідальності згідно з чинним законодав­ством України.

Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби ма­сової інформації (пресу) в Україні» встановила правовий захист журналістів.

Професійний журналіст редакції при виконанні служ­бових обов'язків, зазначається у ст. 43 цього Закону, пе­ребуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гід­ність, недоторканність журналіста охороняються законом.»

Перешкоджання законній професійній діяльності жур­налістів полягає в умисному порушенні їх прав і у вико­нанні ними своїх професійних обов'язків.

Склад злочину утворює будь-яка суттєва перешко;: вчинена умисно, незалежно від мотивів і способів вчи-| нення такої перешкоди.

Перешкоджання законній професійній діяльності налістів, поєднане із застосуванням насильства, погроз»! чи заподіянням журналістові тілесних ушкоджень, утвокі рює сукупність злочинів, передбачених статтями 121-І| 122, 125, 126, 129 і ст. 171 КК, а в разі заподіяння^ смерті - п. 8 ч. 2 ст. 115 і ст. 171 КК.

Відповідальними за перешкоджання законній профе^ сійній діяльності журналістів є всі осудні особи, які сягли віку шістнадцяти років.