5.2.3. Ухилення віл, сплати аліментів на утримання дітей

Статтею 180 Сімейного кодексу України (СК) на батьків покладається обов'язок утримувати неповнолітніх дітей.

Невиконання цих обов'язків і ухилення від сплати коштів (аліментів) на утримання дітей кваліфікується за ч. 1 ст. 164 КК. Способи ухилення від відповідальності значення не мають. Злісним називається ухилення, коли воно вчинюється після рішення суду або постанови судді про сплату коштів (аліментів).

Кваліфікованим визнається ухилення від сплати алі­ментів, яке було вчинене особою, раніше судимою за та­ке діяння (ч. 2 ст. 164 КК).

Ухилення від сплати аліментів - злочин умисний. Відповідальними за ухилення від сплати аліментів є кров­ні батьки, особи, визнані батьками дитини, які не пере­бувають у шлюбі з матір'ю дитини, встановлені батька­ми судом, а також усиновителі.

214

Потерпілими визнаються неповнолітні (до 18-річ-ного віку) діти, а також діти, визнані інвалідами І чи II групи.

5.2.4. Ухилення від сплати коштів ня утримання непрацездатних батьків

Згідно зі ст. 202 СК повнолітні працездатні діти зо­бов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків.

Злісне невиконання рішення суду про сплату коштів на утримання батьків кваліфікується за ч. 1 ст. 165 КК. Потерпілими визнаються батьки (крім тих, які злісно ухилялися від сплати аліментів на цих дітей), які досягли пенсійного віку, а також інваліди І і II групи, які потре­бують матеріальної допомоги.

Кваліфікованим визнається ухилення від сплати кош­тів на утримання батьків, вчинене особою, раніше суди­мою (у межах строків судимості, передбачених ст. 89 КК) за такий самий злочин (ч. 2 ст. 165 КК).

Відповідальними за ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків є кровні діти, а також діти, що були усиновлені потерпілими.

5.2.5. Зловживання опікунськими правами і залишення підопічних дітей без нагляду і допомоги

Згідно зі ст. 249 СК над дітьми, які не мають батьків внаслідок їхньої смерті чи позбавлення їх батьківських прав, органами виконавчої влади встановлюється опі­кунство з метою захисту їх особистих чи майнових прав та інтересів. Опікунство встановлюється над дітьми, які не досягли 15-річного віку або які визнані судом недіє­здатними.

Об'єктивну сторону злочинів, передбачених ст. 166 і 167 КК, утворюють: невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом своїх обов'язків або зловживання опікунськими правами, тобто вчинення діянь на шкоду підопічним дітям (зайняття їхнього жит­ла, використання на свою користь іншого їхнього майна або його розтрата тощо), якщо такими діями були запо­діяні тяжкі наслідки (стаття 166 КК).

Відповідальними за вчинення цих злочинів є батьки, а також особи, які призначені опікунами чи піклуваль­никами.

215

5.2.6. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Стаття 228 СК передбачає охорону таємниці усинов­лення законом.

Розголошення таємниці усиновлення, тобто повідом­лення про акт усиновлення стороннім особам, є об'єк­тивною стороною цього злочину. Спосіб розголошення таємниці усиновлення і кількість осіб, яким ці відомості стали відомими, юридичного значення не мають.

Діяння, передбачене ст, 168 КК, вчинюється умисно. Мотиви розголошення таємниці усиновлення можуть бути різними, але юридичного значення вони не мають.

Суб'єктом відповідальності розголошення таємниці уси­новлення може бути особа, яка досягла шістнадцяти років.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння), вчинене посадовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення стали відомі по службі чи роботі, кваліфікується за ч. 2 ст. 168 КК.

Кваліфікованим визнається розголошення таємниці усиновлення і у випадках, коли таке діяння спричинило тяжкі наслідки - розірвання шлюбу, розвал родини тощо (ч.2ст. 168КК).