5.1.5. Порушення рівноправності громадян

залежно від іх расової, національної належності

чи ставлення до релігії

Злочин, передбачений ст. 161 КК України, посягає на рівноправність громадян України незалежно від їх раси, нації чи віри.

Конституція України закріплює (ст. 24) рівність усіх громадян України перед Законом, рівність їх конститу­ційних прав і свобод. «Не може бути привілеїв чи об­межень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та со­ціального походження, майнового стану, місця прожи­вання, за мовними або іншими ознаками» (ч. 2 ст. 24, Конституції України).

Стаття 161 Кримінального кодексу України захищає рівноправність громадян, що закріплена Конституцією України, як засаду внутрішньої безпеки держави.

Об'єктивно діяння, передбачені ст. 161 КК, проявля­ються у таких формах:

- вчинення дій, спрямованих на розпалювання націо­нальної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті;

- приниження національної честі і гідності;

- образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

- пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх расової, національної приналежності або ставлення до релігії.

Для наявності в діях особи складу злочину достатньо встановити вчинення нею однієї із зазначених у ст. 161 КК форм порушення рівноправності громадян.

За частиною 2 ст. 161 КК кваліфікується діяння, вчи­нене за обтяжуючих обставин. Кваліфікуючими ознака­ми ч. 2 ст. 161 КК є такі:

- вчинення діяння із застосуванням насильства, обма­ну або погрози;

- вчинення діяння посадовою особою.

Частина 3 ст. 161 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфіковані види цього злочину, кваліфікую­чими ознаками якого є:

- вчинення діяння організованою групою осіб;

- загибель людей;

212

- настання інших тяжких наслідків (тяжких тілесних ушкоджень, великої майнової шкоди тощо).

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризуєть­ся умислом (прямим), оскільки суб'єкт діє з метою ви­кликати національну, расову чи релігійну ворожнечу та ненависть. Досягнення чи не досягнення винним цієї мети не змінює сутності його наміру і відповідальності.

Відповідальними за злочин, передбачений ст. 161 КК, є всі осудні особи, яким до вчинення злочину виповни­лося шістнадцять років.

5.2. Посягання на інші права та свободи громадян

5.2.1. Порушення недоторканності житла

Статтею ЗО Конституції України кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмоти­вованим рішенням суду (ч. 2 ст. ЗО).

Ст. 162 КК України захищає це важливе конституційне право громадян України.

За ч. 1 ст. 162 КК кваліфікуються: а) незаконне про­никнення до житла; б) незаконне виселення; в) інші дії, якими порушується недоторканність житла громадян.

Кваліфікованим визнається порушення недоторкан­ності житла, яке було вчинено посадовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосу­вання^. 2ст. 162КК).

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. Різноманітні сумлінні помилки виключають кримінальну відповідальність.

Відповідальними за порушення недоторканності жит­ла є всі особи, яким до моменту вчинення злочину випо­внилося шістнадцять років.

5.2.2. Порушення таємниці листування, телефонних

розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер

Статтею 31 Конституції України кожному громадя­нину гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки

213

можуть бути встановлені лише судом у випадках, перед­бачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясу­вати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію немож­ливо.

Стаття 163 КК України передбачає кримінальну від­повідальність за порушення цього конституційного пра­ва громадянина.

За ч. 1 ст. 163 КК кваліфікується одне з можливих діянь: а) ознайомлення зі змістом чужого листа, телегра­ми, бандеролі тощо проти волі його адресанта: б) під­слуховування телефонних розмов чи комп'ютерних пе­редач інформації.

За частиною 2 ст. 163 КК кваліфікується порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції щодо державних чи громадсь­ких діячів, чи вчинена посадовою особою або з викорис­танням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Суб'єктивно цей злочин вчинюється умисно, його мо­тиви можуть бути різними.

Відповідальними за злочини, передбачені ст. 163 КК, є всі осудні особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.