5. Кваліфікація злочинів проти конституційних прав громадян

Розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України охороняє головні конституційні права громадян України - право вільного вибору й право бути обраним Президентом України, право обрання органів державної влади таємним голосуванням, право на проведення рефе­рендуму, право на недоторканність житла і таємницю листування, право на працю та на безпечні умови праці, авторські права і право на інтелектуальну власність, а та­кож на вільне відправлення релігійних обрядів. Ці конс­титуційні права громадян України охороняються кримі­нально-правовими засобами - визнанням порушень цих прав злочинами і встановленням за їх вчинення суворих заходів державного примусу - кримінального покарання.

Кримінально-правова охорона конституційних прав громадян має велике суспільне значення, оскільки рівнем цієї охорони і захищеності конституційних прав грома­дян визначається рівень демократії у суспільстві та дер­жаві. Кримінально-правова охорона конституційних прав

208

громадян є певною гарантією їх дійсності, забезпеченості. Слід також зазначити, що деякі конституційні права гро­мадян ще не мають належного захисту, наприклад, право на недоторканність житла громадянина. Безпідставно у ст. 162 КК України кримінальна відповідальність за пору­шення недоторканності житла обмежена головним чином відповідальністю лише посадових осіб. Адже таке пору­шення може бути вчинене і приватною особою. Є певні недоліки і в охороні інтелектуальної власності громадян. У залежності від безпосереднього об'єкту посягання всі злочини цього розділу розподіляються на три групи:

1. Злочини проти політичних прав громадян (стат­ті 157-161 КК).

2. Злочини проти трудових прав громадян (статті 170-175 КК).

3. Злочини, що посягають на інші права та свободи громадян (статті 162-169, 176,184 КК).

5.1. Кваліфікація злочинів проти політичних прав громадян

5.1.1. Перешкоджання здійсненню виборчого права

Згідно зі ст. 38 та 71 Конституції України громадяни України мають право брати участь в управлінні держав­ними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, вільно обирати і бути обраними до органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 157 КК забезпечує кримінально-правову охо­рону цих важливих конституційних прав громадянина.

Перешкоджання здійсненню виборчого права може чинитися будь-якими способами: насильством, обманом, погрозами, підкупом та іншими способами, які руйнують вільну участь громадянина у виборах Президента Украї­ни, депутатів Верховної Ради України чи органів місце­вого самоврядування.

Стаття 157 КК передбачає відповідальність за пере­шкоди у будь-якій участі у виборах - обирати, бути об­раним, а також у проведенні передвиборної агітації.

Перешкоджання здійсненню виборчого права, вчине­не за попередньою змовою групою осіб або членом ви­борчої комісії чи іншою посадовою особою, утворює

209

кваліфікований склад цього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 157 КК. Якщо перешкоджання здійсненню виборчого права вплинуло на результати виборів, то діяння квалі­фікується за ч. З ст. 157 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умис­лом. Мотивами перешкоджання у реалізації виборчого права можуть бути різні спонукання: кар'єризм, корис­ливість, помста.

Відповідальність за вчинення цього злочину настає з шістнадцяти років.