4.2. Кваліфікація насильницького

задоволення статевої пристрасті

неприродним способом

Стаття 153 КК передбачає кримінальну відповідаль­ність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Цей злочин має всі ознаки зґвалтування. Він вчиняється:

1) з метою задовольнити статеву пристрасть, статеву потребу (інстинкт); 2) відносно потерпілої особи - жінки чи чоловіка; 3) із застосуванням тих жє засобів - фізич­ного насильства, погроз чи з використанням безпорадно­го стану потерпілої особи.

Від зґвалтування його відрізняє лише спосіб задово­лення статевої потреби - неприродний, нефізіологіч-ний акт:

а) рег О8 - крізь рот;

б) рег агшз - крізь анальний отвір;

в) всі інші способи сексуального торкання чи поєд­нання статевого органа винного з тілом потерпілої особи з метою задовольнити статеву потребу.

Частина 2 ст. 153 КК містить усі ті кваліфікуючі ознаки, які перелічені в частинах 2, 3 та 4 ст. 152 КК, крім мало­літнього віку потерпілої, тобто вчинення цього злочину.

1) повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила будь-який статевий злочин (ст. 152 чи ч. 2 ст. 154 КК); 4) щодо неповнолітньої або неповнолітнього.

Усі ці кваліфікуючі ознаки ч. 2 ст. 153 КК мають та­кий самий зміст, як і відповідні ознаки ст. 152 КК.

Якщо в діях винного є хоч би одна з цих ознак (чи кілька одночасно), такі дії кваліфікують за ч. 2 ст. 153 КК.

Якщо задоволення статевої пристрасті неприродним способом спричинило особливо тяжкі наслідки (смерть, самогубство, втрату будь-якого органа чи його функцій,

202

душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрату здатності до дітонародження, зара­ження вірусом імунодефіциту людини чи сифілісом), то воно утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. З ст. 153 КК та відповідною статтею про злочин проти осо­би (ч. 1 ст. 121, ч. 2 чи ч. З ст. 133 або ч. 2 чи 3 ст. 130 КК).

Задоволення статевої пристрасті неприродним спосо­бом відносно малолітньої завжди кваліфікується за ч. З ст. 152 КК. Оскільки дівчинка чи хлопчик віком до 14 ро­ків не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії щодо неї утворюють зґвал­тування з використанням винним безпорадного стану потерпілої особи.

Якщо винний, діючи з єдиним умислом, без значної перерви в часі вчинив два або більше акти задоволення статевої пристрасті неприродним способом з тією самою потерпілою, то його дії утворюють один продовжуваний злочин, який кваліфікується за ч. 1 ст. 153 КК.

У тих випадках, коли задоволення статевої пристрасті було поєднане із зґвалтуванням або зґвалтування було поєднане із задоволенням статевої пристрасті неприрод­ним способом, то такі дії утворюють сукупність злочи­нів, які кваліфікуються за відповідною частиною ст. 152 та ч. 2ст. 153КК.¹

При альтернативному умислі на зґвалтування чи за­доволення статевої пристрасті неприродним способом відповідальність настає за той злочин, на вчинення якого були фактично спрямовані дії винного. Наприклад, ра­йонний суд неправильно кваліфікував за ст. 15 ,та ч. 1 ст. 152 КК і ст. 15 та ч. 1 ст. 153 КК дії Л., який напав на С. і, застосовуючи погрози та фізичне насильство, на­магався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтувати, проте свій умисел до кін­ця не довів з незалежних від нього причин.

Судова колегія Верховного Суду України, розгля­нувши справу, в своїй ухвалі зазначила, що умисел Л. був спрямований на задоволення статевої пристрасті або

П. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 бе­резня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 187.

203

неприродним способом, або вчиненням фізіологічного статевого акту. Долаючи опір потерпілої, Л. запропону­вав їй задовольнити його статеву пристрасть неприрод­ним способом, а коли вона відмовилась, спробував її зґвалтувати, проте не досяг цієї мети з незалежних від нього причин. Отже дій, спрямованих на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, Л. не вчинив, а ті його дії, які суд кваліфікував за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК, були складовою частиною замаху на зґвал­тування. Судова колегія ухвалила, що за таких обставин вирок у частині засудження Л. за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК підлягає скасуванню, а справа - відповідно закриттю за відсутністю в його діях складу цього злочину.¹