3.5. Експлуатація дітей

Конституція України забороняє експлуатацію дітей (ч. 2 ст. 52) і забороняє використовувати працю непов­нолітніх на небезпечних для їх здоров'я роботах (ч. 5 ст. 43).

Стаття 150 КК передбачає відповідальність за пору­шення цих конституційних заборон.

Склад злочину утворює будь-яке використання праці неповнолітніх, які не досягли віку 16 років, для отри­мання прибутку за рахунок низької оплати праці потер­пілих.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обста­винах, якщо до експлуатації було залучено кількох дітей (двоє і більше), або якщо експлуатація дітей заподіяла шкоду для здоров'я дітей чи для їх фізичного або освіт­нього розвитку, або якщо праця дітей використовувалась у шкідливому для їх здоров'я виробництві, кваліфікуєть­ся за ч. 2ст. 150КК.

Потерпілими від експлуатації визнаються діти різної статі, які не досягли віку 16 років, а потерпілими від екс­плуатації на шкідливому виробництві - всі неповнолітні, тобто особи, які не досягли віку вісімнадцяти років.

Експлуатація дітей вчинюється умисно. Помилка винної особи щодо віку працівника виключає кримі­нальну відповідальність.

Відповідальність за експлуатацію дітей настає з шіст­надцяти років.

3.6. Незаконне поміщення у психіатричний заклад

Стаття 151 КК передбачає відповідальність за спеці­альний вид незаконного позбавлення волі - поміщення у психіатричну лікарню завідомо психічно здорової особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом, оскільки закон передбачає відповідальність лише за поміщення в психіатричну лікарню завідомо здорової особи. Помилка в діагнозі складу злочину не утворює. На підстави відповідальності і кваліфікацію діяння не впливають мотиви злочину - корисливість, помста, кар'єризм тощо.

189

Незаконне поміщення у психіатричний заклад завідо-мо здорової особи, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 151 КК.

Тяжкими наслідками можуть бути визнані: втрата здоров'я, захворювання на тяжку хворобу, втрата праце­здатності, розірвання шлюбу тощо.

Відповідальними за вчинення цього злочину є лікарі-психіатри, які прийняли завідомо неправильне рішення -визнали здорову людину психічно хворою або утримува­ти в психіатричній лікарні особу, яка вже вилікувалась і є здоровою.

4. Кваліфікація статевих злочинів

Статевими злочинами називаються передбачені кри­мінальним законом сексуальні посягання на статеву свободу, статеву недоторканість, умови нормального морального розвитку неповнолітніх та на нормальний уклад у галузі статевих відносин.

Родовим об'єктом статевих злочинів є чинний у де­мократичному суспільстві уклад у галузі статевих зно­син. Він має такі головні норми-вимоги:

1) статеві зносини допускаються тільки між особами різної статі, кожна з яких досягла певного віку та фізич­ної і психічної зрілості;

2) статеві зносини виникають і ґрунтуються на під­ставах взаємної поваги, добровільності і рівноправності;

3) переважаючою формою статевих стосунків є шлюб. Характерна особливість статевих злочинів полягає в

тому, що вони мають сексуальні мотиви, спрямовані на збудження чи задоволення статевого інстинкту. Сексу­альні дії, які утворюють об'єктивну сторону цих злочи­нів, завжди спрямовані на конкретного потерпілого. Всі вони навмисні, бо вчиняються з певною метою - задо­вольнити статеву потребу.