2.7. Залишення у небезпеці

Небезпечний для життя стан може бути наслідком хвороби, старості, малолітства, непритомності, сильного сп'яніння та іншого безпорадного стану, перебуваючи в якому особалотребує негайної допомоги.

Об'єктивна сторона злочину полягає в злочинній без-

176

діяльності - винна особа усвідомлює необхідність не­гайного подання допомоги потерпілому, але не виконує цього обов'язку. Мотиви неподання допомоги потерпі­лому суттєвого юридичного значення не мають.

Суб'єктивна сторона залишення в небезпеці характе­ризується умислом - винна особа усвідомлює небезпеку для життя і здоров'я потерпілого і байдуже ставиться до настання смерті потерпілого чи тяжких наслідків для його здоров'я.

Кримінальна відповідальність за залишення в небез­пеці настає у випадках, коли той, хто залишив потерпі­лого без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про нього і мав змогу надати йому допомогу, а також тоді, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан.

За частиною 2 ст. 135 КК кваліфікується залишення матір'ю своєї новонародженої дитини у випадку, коли матір уже не перебувала в обумовленому пологами стані.

Частина 3 ст. 135 передбачає відповідальність за ква­ліфікований вид цього злочину, кваліфікуючою ознакою якого є настання смерті особи або інших тяжких наслід­ків. До настання смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків винний ставиться байдуже, тобто з побічним умислом. Якщо винний, залишаючи потерпілого у не­безпечному для життя чи здоров'я стані, бажав настання його смерті, то діяння є умисним убивством (ст. 115 КК України).

Відповідальність за ст. 135 КК настає з шістнадцяти років.

2.8. Неподання допомоги особі,

яка перебуває у небезпечному

для життя стані

Стаття 136 КК встановлює загальний юридичний обов'язок подати допомогу кожному, хто такої допомоги потребує внаслідок перебування у небезпечному для життя стані.

Надати допомогу особі, яка перебуває у небезпечному Для життя стані, означає:

а) надати їй допомогу самому (відвезти до медичної уста­нови, подати необхідні ліки, одяг, їжу, притулок тощо);

177

б) викликати необхідні служби (швидку медичну до­помогу, пожежну команду, міліцію);

в) покликати інших осіб, які здатні надати допомогу потерпілому тощо.

Ненадання допомоги полягає у невиконанні встанов­леного законом обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, якщо внаслі­док такої бездіяльності сталася смерть потерпілого або це спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідальність за ст. 136 КК настає лише за умови, якщо особа мала можливість надати допомогу, відпові­дальність виключається, якщо в неї такої можливості не було.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом, умисел побічний, оскільки суб'єкт усвідомлює небезпечність становища (без цього немає вини) і бай­дуже ставиться до настання тяжких наслідків для потер­пілого.

Відповідальність за залишення в небезпечному стані виключається у випадках: а) коли потерпілий сам міг вжити необхідних заходів і б) коли допомога потерпіло­му була вже непотрібною (у випадках негайного настан­ня смерті).

За частиною 2 ст. 136 КК кваліфікується ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває у не­безпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу, а частина 3 ст. 136 КК передбачає відпові­дальність за ненадання допомоги, якщо така бездіяль­ність призвела до настання смерті потерпілого.

Суб'єктами відповідальності за неподання допомоги є особи, яким виповнилося шістнадцять років.