2.2. Зараження вірусом імунодефіциту

людини чи іншої невиліковної

інфекційної хвороби

Згідно із Законом України від 12 грудня 1991 р. «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (Відомості Верховної Ради України.- 1992-№11.- Ст. 152) СНІД - це особливо небезпечна інфек­ційна хвороба.

Частина 1 ст. 130 КК передбачає відповідальність за поставлення завідомо хворою особою в небезпеку зара­ження цією хворобою іншої особи будь-яким способом, яким ця інфекційна хвороба передається.

Зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією, а також іншою невиліковною інфекційною хворобою особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірісу, кваліфікується за ч.2ст. 130КК.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою не­виліковною інфекційною хворобою двох чи більше потер­пілих або неповнолітнього кваліфікується за ч. З ст. 130 КК.

Злочин, передбачений ст. 130 КК, може бути вчине­ний як умисно, так і необережно. Умисне зараження ін­шої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої не­виліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, кваліфікується за ч. 4 ст. 130 КК.

Відповідальними за вчинення цього злочину є особи -носії ВІЛ-інфекції і яким до вчинення злочину виповни­лося шістнадцять років.

2.3. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження

вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Стаття 131 КК передбачає кримінальну відповідаль­ність за недбале чи несумлінне виконання своїх профе­сійних обов'язків медичними, фармацевтичними праців-

171

никами, внаслідок чого особу було заражено вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекцій­ної хвороби. Суспільна небезпечність такої недбалості полягає в тому, що багато людей були заражені ВІЛ вна­слідок недбалості медперсоналу.

Суб'єктивна сторона цього діяння характеризується необережною виною. Умисне зараження такою інфекцією підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 121 КК України.

Відповідальними за зараження потерпілого ВІЛ чи ві­русом іншої невиліковної інфекційної хвороби є праців­ники медичних і фармацевтичних установ, закладів і ор­ганізацій, інших органів, які мають обов'язки боротися з поширенням ВІЛ чи іншими невиліковними інфекційни­ми хворобами.

Зараження внаслідок недбалого виконання професій­них обов'язків вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби двох або більше осіб кваліфікуєть­ся за ч. 2ст. 131 КК.

2.4. Розголошення відомостей про проведення

медичного огляду на виявлення зараження

вірусом імунодефіциту людини чи іншої

невиліковної інфекційної хвороби

Згідно зі ст. 12 Правил медичного огляду з метою ви­явлення зараження вірусом імунодефіциту людини, об­ліку, медичного обстеження та профілактичного нагляду за ВІЛ-інфікованими, затверджених постановою Кабіне­ту Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 460 (ЗП України.- 1992.- № 9.- Ст. 218), медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних обов'язків стали відомі результати обстеження на ВІЛ-інфекцію, зобов'язані зберігати такі відомості в таємниці.

Розголошення цих відомостей про результати прове­дення медичного огляду на зараження вірусом імунодефі­циту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби утворює об'єктивну сторону цього злочину, незалежно від способу розголошення і кореспондентів розголошення.

Розголошення відомостей про наслідки проведеного медичного огляду може бути умисним і необережним.

172

Суб'єктами відповідальності є медичні працівники, яким такі відомості стали відомі внаслідок виконання ними своїх професійних обов'язків.